Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.12р. №0000201702, №0000221702, №0000211702.

Представники сторін:

представник позивача - ОСОБА_2, довіреність № б.н. від 01.11.12р.;

представник відповідача - Чакал А.Р., довіреність № 11/9/10-0 від 10.07.12р.

До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (далі відповідач) про нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.12р. №0000201702, №0000221702, №0000211702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, висновки відповідача щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ у загальній сумі 22035,00 грн. є хибними та такими, що суперечать даним бухгалтерського обліку позивача.

Позивач вважає протиправним донарахування йому податку на доходи фізичних осіб, отриманих ним від провадження господарської діяльності 2011р. у сумі 2942,40грн., у зв'язку із тим, що позивачем були надані до перевірки відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують валові витрати.

Позивач також вважає протиправним нарахування йому штрафних санкцій за неподання податкових декларацій з екологічного податку за 1 квартал 2011р., 1 півріччя 2011р., 9-ть місяців 2011р., 2011р у зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_1, яка здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання нею палива екологічний податок не обчислює та не сплачує, бо він був сплачений нею при купівлі палива у складі ціни придбання.

У судове засідання, що відбулося 08.11.2012р., представником відповідача надані письмові заперечення на позов, у яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с.57-59).

В судовому засіданні, що відбулося 01.02.2013р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представник відповідача заперечував проти позову з підстав, що викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ОСОБА_1 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця 21.05.2010 року, про що видане відповідне свідоцтво (а.с.19).

ФОП ОСОБА_1 з 21.06.2010р. є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва платника ПДВ (а.с.16).

Судом з'ясовано, що за період з 01.06.2010р. по 31.12.2010р. ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998р. (727/98) (а.с.17).

Сімферопольською МДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.05.2010р. по 31.12.2011р.

Вищенаведеною перевіркою встановлені порушення:

- п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 198.6. ст. 198. розділу V Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VІ зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 22035,00 грн., у тому числі у серпні 2010 року у сумі 5282,00 грн., у вересні 2010 року у сумі 100,00 грн., у жовтні 2010 року у сумі 5342,00 грн., у листопаді 2010року у сумі 4984,00 грн., у грудні 2010 року у сумі 2796,00 грн., у серпні 2011 року у сумі1118,00 грн., у вересні 2011 року у сумі 1114,00 грн., у грудні 2011 року у сумі 1299,00 грн.;

- п. 177.2. ст. 177 розділу VI Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, у зв'язку з чим донараховано податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 2011 рік у сумі 2942,40грн.;

- п. 250.2, п. 250.9 ст. 250 розділу VIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755- VІ за неподання податкових декларацій з екологічного податку за 1 квартал 2011року, 1 півріччя 2011 року, 9-ть місяців 2011 року, 2011 рік.

За результатами перевірки складено акт №1255/1702/НОМЕР_1 від 17.08.2012р. (далі Акт) (а.с.20-49).

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення від 06.09.12р.:

- №0000201702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27543,75грн., у тому числі за основним платежем на суму 22035,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5508,75грн. (а.с.9-10);

- №0000221702 про нарахування штрафних санкцій з екологічного податку на суму 511,00грн. (а.с.11-12);

- №0000211702 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2943,40грн., у тому числі за основним платежем на суму 2942,40грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00грн. (а.с.13-14).

Перевіряючи обґрунтованість висновків акту перевірки судом встановлено наступне.

У період з 01.06.2010р. по 31.12.2010р. ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність на спрощеній системі оподаткування, а з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. ФОП ОСОБА_1 знаходилася на загальній системі оподаткування.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку (10.1-16.3) Декларації з податку на додану вартість у загальній сумі ПДВ 22035,00грн.

Так, за результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у 2010 р. надавала експедиторські послуг з перевезення вантажів по Україні, що підтверджується

актами виконаних робіт за відповідний період. Крім того до перевірки надано договір на транспортні експедиційні послуги № 1 від 05.06.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4, згідно якого «ПЕРЕВІЗНИК» (ОСОБА_4) бере на себе зобов'язання доставляти автомобільним транспортом довірені йому «ЗАМОВНИКОМ (Експедитором)» (ФОП ОСОБА_1) вантажі по території України до пункту призначення згідно заявок Замовника.

ФОП ОСОБА_1 труд найманих осіб у 2010 ропі не використовувала, вантажні транспортні засоби не мала та не орендувала. Однак, протягом 2010 року ФОП ОСОБА_1 було придбано дизельне паливо та бензин по фіскальним чекам у загальній сумі 25455,59 грн., в тому числі ПДВ 4242,65 грн., вартість яких віднесена до податкового кредиту за відповідні періоди (а.с.37-39).

Також, згідно наданих до перевірки документів ФОП ОСОБА_1 у серпні -

листопаді 2010 року було отримано 12505 л. дизельного палива від контрагента ТОВ «Південнафтапостачання» у загальній сумі 80787,65грн. в тому числі ПДВ - 13464,61 грн. (а.с.39).

У Акті зазначено, що до перевірки не надані документи, які підтверджують придбання даного палива з метою використання його у господарської діяльності у 2010 році. Крім того, не надані документи, які б свідчили про зберігання палива таких об'ємів у спеціально облаштованих місцях для зберігання ПММ.

Крім того, у Акті зазначено, що перевіркою виявлена невідповідність фактичних і заявлених у декларації сум податку на додану вартість, що підлягають сплаті в бюджет за рахунок включення у декларацію по податку на додану вартість до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за придбані товарно-матеріальні цінності від підприємств, які не підтверджені податковими накладними та по яким зроблено запис у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та внесено у податковий кредит платника податків. Так у реєстр отриманих та виданих податкових накладних за:

- листопад 2010 року по строчці 6 від 10.11.2010 року включена податкова накладна № 004004 від 10.11.2010р. по контрагенту ТОВ «Стандарт - Сервис» у загальній сумі податку на додану вартість - 662,66 грн.;

- серпень 2011 року по строчці 2 від 11.08.2011 року включена податкова накладна № 411 від 11.08.2011 р. по контрагенту ПП «Євротир» у загальній сумі податку на додану вартість - 1117,50 грн.;

- вересень 2011 року по строчці 4 від 29.09.2011 року включена податкова накладна № 1114 від 29.09.2011 р. по контрагенту ТОВ «ТЕС-Авто» у загальній сумі податку на додану вартість -1114,34 грн.;

- грудень 2011 року по строчці 6 від 23.12.2011 року включена податкова накладна № 576 від 23.12.2011 р. по контрагенту ПАО «ТД «Акумшина» у загальній сумі податку на додану вартість - 1299,34 грн. (а.с.39-40).

З вищенаведеного вбачається, що підставою для нарахування спірним податковим повідомленням-рішенням №0000201702 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27543,75грн. стало нібито відсутність податкових накладних на момент здійснення перевірки на загальну суму4193,84 грн. та придбання дизельного палива на загальну суму 106243,24 грн., яке не використовувалося у господарський діяльності.

Суд вважає протиправним нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27543,75грн. спірним податковим повідомленням-рішенням огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996) визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі. Тобто, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до положень Закону №996 (996-14) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (z0168-95) , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року №168/704 (z0168-95) ) (далі по тексту - Положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п 7.2.6. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 Кодексу).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що протягом 2010р. позивачем було придбано дизельне паливо та бензин по фіскальним чекам на суму 25455,59 грн. в т.ч ПДВ 4242,65грн. (перелік фіскальних чеків наведено у Акті перевірки (а.с.37-39)), вартість яких віднесена до податкового кредиту за відповідні періоди.

Також, у період серпень-листопад 2010р. позивачем було отримано дизельне паливо від контрагента ТОВ «Південнафтопостачання» на загальну суму 80787,65грн. (ПДВ 13464,61 грн.), що підтверджується податковими накладними (а.с.75-78).

Крім того позивачем за період листопад 2010р. - грудень 2011р. було придбано товарно-матеріальні цінності на загальну суму 25163,09 грн., що підтверджується дослідженими під час розгляду справи податковими накладними: № 004004 від 10.11.2010р. по контрагенту ТОВ «Стандарт - Сервис» у загальній сумі ПДВ 662,66 грн.; № 411 від 11.08.2011 р. по контрагенту ПП «Євротир» у загальній сумі ПДВ 1117,50 грн.; № 1114 від 29.09.2011 р. по контрагенту ТОВ «ТЕС-Авто» у загальній сумі ПДВ 1114,34 грн.; № 576 від 23.12.2011 р. по контрагенту ПАО «ТД «Акумшина» у загальній сумі ПДВ 1299,34 грн. (а.с.61-64).

Судом встановлено, що документи створені у ході виконання укладених між позивачем та контрагентами договорів, в силу норм Закону України "Про "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Під час судового розгляду справи встановлено наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які є єдиними документами на підставі яких платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми (а.с. 61-64,75-78).

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції по оприбуткуванню, та ведення бухгалтерського обліку і є первинними документами.

Суд зазначає, що право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Суд звертає увагу на те, що основним видом діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту; організація перевезення вантажів, тому придбання дизельного палива та бензину прямо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Здійснення такої діяльності позивачем у 2010 році підтверджується договором на транспортні експедиційні послуги №1 від 05.06.2010р. та актами виконаних робіт, які були дослідженні відповідачем під час перевірки та не прийняті до уваги з тих підстав, що позивачем не надані документи, яки б свідчили про зберігання придбаного палива.

Відповідачем не взято до уваги те, що вищенаведені ГСМ отримані в повному обсязі згідно замовлення, оприбутковані на склад, в подальшому використанні та, у зв'язку з чим списані, тобто використані в господарській діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, (підпункт 7.4.1 пункт 7.4 ст. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Придбання позивачем дизельного палива та бензину на суму 25455,59грн. підтверджується фіскальним чекам на цю суму, наявність яких не заперечується відповідачем. Придбання позивачем дизельного палива від контрагента ТОВ «Південнафтопостачання» на загальну суму 80787,65грн. підтверджується податковими накладними (а.с.75-78). Придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 25163,09грн. підтверджується податковими накладними (а.с.61-64).

Отже, матеріалами справи підтверджено правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту та спростовано висновок відповідача про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 22035,00 грн.

Що стосується донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, отриманих від провадження позивачем господарської діяльності за 2011 рік у сумі 2942,40грн. суд зазначає наступне.

Згідно із п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У Акті перевірки зазначено, що перевіркою правильності визначення оподаткованого доходу, відображеного в деклараціях про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки встановлено порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України в частині достовірності формування валового доходу та валових витрат, в наслідок чого встановлено розбіжність між задекларованими сумами оподатковуваного доходу за перевіряємий період та сумами оподаткованого доходу згідно наданих до перевірки документів, а саме занижено оподатковуваний дохід за 2011р. у загальній сумі - 19616,00грн.

До вищенаведеного висновку відповідачі дійшов з огляду на те, що відповідно до актів списання дизельного палива №СпДТ-000001 від 31.01.2011р., №СпДТ-000002 від 14.02.2011р., №СпДТ - 000003 від 14.02.20011р. списано 3613 л. дизельного палива на суму 19616,00грн., хоча фактично в 2011році перший виїзд вантажного транспортного засобу здійснено 25.02.2011р., що підтверджено подорожним листом вантажного автомобіля №699964 від 25-28 лютого 2011р. серії 10 ААФ та товарно-транспортними накладними №30771 від 25.02.2011р., №ро00000241 від 28.02.2011р.

Вищенаведений висновок відповідача не знайшов документального підтвердження під час розгляду справи, а навпаки спростований поданими позивачем первинними документами, зокрема подорожними листами вантажного автомобіля від 30 січня 2011р., від 25 січня 2011р, від 18 січня 2011р. (а.с.65-68).

Таким чином судом з'ясовано, що відповідно до приписів ПКУ (2755-17) позивачем були надані до перевірки відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, що підтверджують валові витрати, тоді як відповідачем не надано суду належних доказів правомірності донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб, отриманих позивачем від провадження господарської діяльності за 2011 рік у сумі 2942,40 грн.

Суд також вважає протиправним застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п. 250.2, п. 250.9 ст. 250 розділу VIII ПКУ з огляду на таке.

У Акті перевірки зазначено, що з початку 2011р. до податкового органу заяв про відсутність у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку від позивача не надходило, в наслідок чого ФОП ОСОБА_1 зобов'язана була надавати податкові декларації з екологічного податку у строки, передбачені п. 250.2 ст. 250 ПКУ, у зв'язку із чим за неподання позивачем податкових декларацій з екологічного податку за 1 квартал 2011року, 1 півріччя 2011 року, 9-ть місяців 2011 року, 2011 рік до позивача застосовано штрафні санкції.

Згідно з п. 240.2 ПКУ (2755-17) платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Але визначити таких суб'єктів платниками екологічного податку можна тільки умовно, бо згідно із ст. 241 ПКУ податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

- здійснюють оптову торгівлю паливом;

- здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у вищезазначених суб'єктів господарювання).

Згідно з п.п. 242.1.4 ПКУ об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

У п. 250.2 ПКУ (2755-17) вказано, що платники податку, крім тих, які визначені п. 240.2, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації: за паливо, реалізоване податковими агентами, - за місцем знаходження пунктів продажу палива.

Відповідно до п. 250.9 ст. 250 ПКУ, якщо платник податку з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів, утворення радіоактивних відходів протягом звітного року, то такий платник податку повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем розташування джерел забруднення та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. В іншому разі платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації відповідно до цієї статті Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що позивач здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення під час використання палива, тому ФОП ОСОБА_1 не повинна обчислювати та сплачувати екологічний податок, бо він сплачується нею при купівлі палива у складі ціни придбання.

Обов'язки щодо нарахування та сплати екологічного податку до бюджету, а також подання звітності в частині пересувних джерел забруднення покладено на податкових агентів.

Суд також звертає увагу на те, що у Акті перевірки зазначено, що позивач відповідно до ст. 240 ПКУ не є платником екологічного податку, через відсутність об'єкту оподаткування, тоді як у п. 250.2, п. 250.9 ст. 250 ПКУ, за порушення яких до позивача застосовано штрафні санкції, йдеться саме про платників податку.

Враховуючи вищенаведене суд вважає неспроможним посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_1 повинна складати та подавати до податкового органу податкову звітність з екологічного податку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження правомірності складання спірних податкових повідомлень-рішень, а тому податкові повідомлення-рішення від 06.09.12р. №0000201702, №0000221702, №0000211702 є протиправними та підлягають скасуванню.

У позовній заяві позивач просить суд визнати нечинними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

В свою чергу, частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним, відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.09.12р. №0000201702, №0000221702, №0000211702.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 01.02.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 06.02.2013 року.

Керуючись статтями 11, 94, 160- 163 КАС України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 06.09.12р. №0000201702 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 27543,75грн., у тому числі за основним платежем на суму 22035,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 5508,75грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 06.09.12р. №0000221702 про нарахування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 штрафних санкцій з екологічного податку на суму 511,00грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 06.09.12р. №0000211702 про збільшення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 2943,40грн., у тому числі за основним платежем на суму 2942,40грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00грн.

5. Стягнути судовий збір в розмірі 310,00грн. із Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; рахунки невідомі).

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.