ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 червня 2006 року м. Київ.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді Бутенка В.I.,
суддів : Гончар Л.Я.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
при секретарі Липі В.А..
за участю представника Благодійної організації "Український
Християнський благодійний фонд "Єдність" Соколова С.В.,
представника Генеральної Прокуратури України Білик Л.С.,
представника Печерської районної у м. Києві ради Вичивської О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за позовом Фонду
приватизації комунального майна Печерського району м. Києва до
Благодійної організації "Український Християнський благодійний
фонд "Єдність", треті особи - Генеральна Прокуратура України,
прокуратура м. Києва, прокуратура Печерського району м. Києва,
Печерська районна у м. Києві рада, про розірвання договору
купівлі-продажу нежилого будинку та за зустрічним позовом
Благодійної організації "Український Християнський благодійний
фонд "Єдність" до Фонду приватизації комунального майна
Печерського району м. Києва про усунення недоліків проданого
майна, -
в с т а н о в и л а :
В травні 2002 року Фонд приватизації комунального майна
Печерського району м. Києва звернувся з позовом до Благодійної
організації "Український Християнський благодійний фонд "Єдність"
про розірвання договору купівлі-продажу нежилого будинку та
стягнення неустойки.
В обгрунтування позовних вимог вказувалось, що 25 січня 2002
року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нежилого
будинку № 22-А по вул. Панаса Мирного в м. Києві літера "А",
загальною площею 797,6 кв.м., згідно якого відповідач повинен на
протязі 30 днів з моменту підписання договору сплатити позивачу за
придбаний будинок 1 288 100 грн.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору по
сплаті грошей в обумовлений термін, позивач просив суд розірвати
цей договір та стягнути з відповідача неустойку за невиконання
умов договору в розмірі 257 620 грн.
У зустрічному позові Благодійна організація "Український
Християнський благодійний фонд "Єдність", посилаючись на те, що
проданий будинок має суттєві недоліки і є аварійним, поставила
питання про зменшення його купівельної ціни та про відмову Фонду
приватизації комунального майна Печерського району м. Києва в
основному позові.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13 вересня 2005
року задоволено позов Фонду приватизації комунального майна
Печерського району м. Києва про розірвання договору
купівлі-продажу нежилого будинку №341 від 25.01.2002р., укладеного
між позивачем і Благодійною організацією "Український
Християнський благодійний фонд "Єдність" та стягнуто з останньої
на користь Фонду приватизації комунального майна Печерського
району 257 620 грн. неустойки. В задоволенні зустрічного позову
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17
листопада 2005 року це рішення скасовано, оскільки справа була
розглянута не за правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, та
постановлено нове рішення, яким позов Фонду приватизації
комунального майна Печерського району м. Києва задоволено, у
задоволенні зустрічного позову Благодійній організації
"Український Християнський благодійний фонд "Єдність" відмовлено.
27 грудня 2005 року Благодійна організація "Український
Християнський благодійний фонд "Єдність" подала касаційну скаргу,
в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального і
процесуального права, ставить питання про їх скасування і
направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що ця касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи дану справу, суди як першої, так і апеляційної
інстанції встановили, що спір між сторонами виник з приводу
укладення договору купівлі-продажу нежилого будинку.
При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції,
апеляційний суд зробив висновок про те, що оскільки Фонд
приватизації комунального майна Печерського району м. Києва
виступав при укладенні договору як суб'єкт владних повноважень, то
спір слід було вирішувати в порядку, встановленому КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що суд апеляційної інстанції дійшов до такого висновку поспішно,
не надавши жодних мотивів щодо цього.
Так, при розгляді справи судами першої і апеляційної
інстанцій залишилося нез'ясованим питання -в чому саме полягає
порушене право позивача - Фонду приватизації комунального майна
Печерського району.
Згідно ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи,
інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду
за захистом своїх порушених прав, що і було зроблено позивачем.
Але ним у позові не визначено, про які саме його права йдеться
мова і в чим вони порушені. Предмет договору - нежилий будинок за
адресою: м. Київ, вул. П.Мирного, 22-А є комунальною власністю, що
підтверджується Свідоцтвом про право власності. Суб'єктом права
комунальної власності, відповідно ст. 32 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
від 07.02.91р. №697-12, в даному випадку є
Печерська районна рада, позов якої в справі відсутній і порушення
її прав позивачем так і не доведено.
Слід зауважити, що Фонд приватизації комунального майна
Печерського району по своїй юридичній суті є ніщо інше, як суб'єкт
господарювання - комунальне унітарне підприємство, створене
рішенням сесії районної ради, і нічого спільного з Фондом
Державного майна, з його регіональними представництвами
вищезазначене підприємство не має.
Як видно з матеріалів справи, спірний будинок не переходив у
власність даного Фонду приватизації комунального майна.
Коштами, отриманими від продажу нерухомого майна комунальної
власності, має право розпоряджатися територіальна громада, тобто -
районна рада (яким саме чином - може бути визначено тільки на
пленарному засіданні), як того вимагає законодавство про
приватизацію та місцеве самоврядування (ст.60 Закону України "Про
місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
передбачає, що
доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права
комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від
відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до
відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування
заходів, передбачених бюджетами розвитку.) У даному випадку всі
кошти передбачені продавцю - Фонду приватизації комунального
майна. Майно, в разі розірвання договору в судовому порядку,
повинно повернутися в комунальну власність - Печерській районній в
м. Києві раді. Фонд приватизації комунального майна не мав ніяких
майнових прав на зазначене майно, а відтак, відсутні у нього права
не могли бути порушеними. Таким чином, слід вважати, що
господарський суд м. Києва розглянув справу і виніс рішення за
позовом особи, яка не мала, в даному випадку, права на звернення
до суду, тим більше, як суб'єкт владних повноважень.
Крім того, судами не з'ясовано: про який саме будинок йдеться
мова в справі. В документах, наданих позивачем в якості доказів, є
суттєві розбіжності.
Розпорядженням Київського міського голови №1809 від
11.11.97р. (т.З а.с.58) переведено з жилих в нежилий будинок під
№22 по вул П. Мирного площею 1163,3 кв.м.
Рішенням сесії Печерської районної ради №38 від 08.04.99р.
(т.З а.с. 62) знята заборона та затверджена приватизація будинку
під №22 по вул. П.Мирного.
В договорі №341 купівлі-продажу будинку зазначено будинок по
вул. П. Мирного під № 22 "а" площею 797,6 кв.м.
Таким чином, позов було подано на один предмет, а сторонами в
підтвердження такого позову надано докази на зовсім інший.
Судами першої та апеляційної інстанції даним протиріччям не
надано оцінки, а позивачем в порушення вимог ст.ст. 32-33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст.ст.69-70 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
їх не
усунуто.
Судом не досліджено суттєве питання: чи було погоджено
власником нерухомого майна - районною радою, продаж об'єкту за
визначену в договорі купівлі - продажу ціну. Рішення сесії
позивачем надано не було, докази цьому в справі відсутні, судом не
надано цьому порушенню ніякої оцінки.
Вирішуючи питання по суті спору, судом, як правову підставу
застосовано норми Закону України "Про приватизацію державного та
комунального майна".
Разом з тим, судом не надано оцінки тому, чи не мала у цьому
випадку місце звичайна цивільно - правова угода купівлі-продажу
майна, на яку не поширюються норми вищевказаного закону.
Таким чином апеляційному суду потрібно було навести мотиви,
на підставі якого закону повинен бути вирішено цей спір.
При таких обставинах колегія суддів вважає за необхідне
скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий
апеляційний розгляд, в процесі якого слід врахувати наведене та в
залежності від встановленого визначитись з юрисдикцією даної
справи і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.
< /o:p>
В силу невизначеності юрисдикції цієї справи, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України позбавлена можливості
переглянути рішення суду першої інстанції, тому що воно
постановлено за правилами Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Благодійної організації "Український
Християнський благодійний фонд "Єдність" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17
листопада 2005 року скасувати і справу направити на новий
апеляційний розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :
підпис Бутенко В.I.
підпис Гончар Л.Я.
підпис Лиска Т.О.
підпис Сорока М.О.
підпис Панченко О.I.
оригіналом згідно суддя Бутенко В.I.