Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Донця В.А., суддів Катющенка В.П. та Шейко Т.І, за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна податкова служба у місті Києві Державної податкової служби про визнання протиправною відмови в присвоєнні чергового спеціального звання, зобов'язання видати наказ про присвоєння чергового спеціального звання,

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання протиправною відмови Державної податкової служби України в присвоєнні позивачу чергового звання - полковника податкової міліції; зобов'язання Державної податкової служби України видати наказ про присвоєння позивачу чергового спеціального звання - полковника податкової міліції з дня закінчення встановленого строку вислуги років у спеціальному званні - з 31.05.2012 р.

Позов мотивований тим, що станом на 30.05.2012 р. у позивача закінчився строк вислуги років перебування у спеціальному званні підполковника податкової міліції, тому відповідачем протиправно відмовлено позивачу в присвоєнні чергового спеціального звання - полковника податкової міліції, що відповідає штатній посаді начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва, на яку ОСОБА_1 поновлено з 26.03.2011 р. відповідно до наказу Державної податкової служби України від 09.10.2012 р. №1866-0.

У судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що крім наявності строків вислуги в спеціальному званні, відповідної штатної посади чи інших умов, необхідних для присвоєння спеціального звання, обов'язковим є дотримання спеціального порядку підготовки та розгляду питань про присвоєння спеціального звання, який не було дотримано. Відповідно, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Представник третьої особи підтримала позицію, висловлену представником відповідача, просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 листом від 19.10.2012 р. звернувся до Голови Державної податкової служби України, в якому просив видати наказ про присвоєння чергового спеціального звання - полковника податкової міліції з дня закінчення встановленого строку вислуги років у спеціальному званні (30.05.2012 р.).

Державна податкова служба України листом від 05.11.2012 р. №2354/о/141-12/к/04-0714 повідомила ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для присвоєння чергового спеціального звання, оскільки позивача наказом від 11.10.2012 р. №1873-о звільнено з посади начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника ДПІ у Дарницькому районі міста Києва та зараховано у розпорядження Державної податкової служби у місті Києві, а також у зв'язку з відсутністю позитивних матеріалів з місця проходження служби.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 р. в адміністративній справі №2а-12238/11/2670 Державною податковою службою України наказом від 09.10.2012 р. №1866-о скасовано наказ Державної податкової адміністрації України від 25.03.2011 р. "Про звільнення ОСОБА_1, поновлено з 26.03.2011 р. підполковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва.

Наказом Державної податкової служби України від 11.10.2012 р. №1873-о підполковника міліції ОСОБА_1 звільнено з посади начальника головного відділу податкової міліції - першого заступника начальника державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва та зараховано в розпорядження Державної податкової служби України.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 24 Закону України "Про податкову службу" від 4 грудня 1990 року №509-XII (з наступними змінами та доповненнями, чинного на час проходження позивачем служби в органах державної податкової служби, що втратив чинність згідно з Законом України від 5 липня 2012 року №5083-VI (5083-17) ) встановлювалось, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (з наступними змінами та доповненнями) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (частина перша).

Відповідно до абзацу першого пункту 27 "Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (114-91-п) (далі - Положення) спеціальні звання рядового і начальницького складу присвоюються особам, прийнятим на службу в органи внутрішніх справ, з урахуванням їх особистих якостей, спеціальної або військової освіти, рівня підготовки, службового досвіду та інших умов, передбачених цим Положенням (абзац перший).

Разом з тим, абзацом першим пункту 28 Положення встановлено, що чергові спеціальні звання особам начальницького складу присвоюються в послідовному порядку при відповідності чергового звання спеціальному званню, передбаченому за займаною штатною посадою, після закінчення встановленого строку вислуги в попередньому званні та при позитивній атестації.

Суд погоджується з твердженням позивача, що в разі поновлення особи на службі в зв'язку з незаконним звільненням, особа має право на відновлення всіх прав, які були порушені внаслідок такого звільнення, зокрема і на присвоєння чергового спеціального звання.

Разом з тим, за висновком суду, присвоєння чергового спеціального звання повинно відбуватись відповідно до вказаних вимог Положення, в тому числі в разі поновлення особи на службі в зв'язку з незаконним звільненням.

Судом встановлено, що документи позивача для розгляду питання про призначення чергового спеціального звання не надавались Голові Державної податкової служби, який за змістом абзацу шостого пункту 27 Положення наділений дискреційними повноваженнями вирішувати питання про присвоєння особі спеціального звання полковника податкової міліції з урахуванням його особистих якостей, спеціальної або військової освіти, рівня підготовки, службового досвіду. Крім того, з матеріалів особової справи позивача вбачається, що відсутня його позитивна атестація.

Таким чином, на час розгляду відповідачем заяви позивача про присвоєння йому чергового спеціального звання, були відсутні обов'язкові умови, визначенні Положенням для розгляду питання про призначення чергового спеціального звання.

Враховуючи викладене, виходячи з меж позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог про визнання протиправною відмови Державної податкової служби України в присвоєнні позивачу чергового звання - полковника податкової міліції та зобов'язання відповідача видати наказ про присвоєння такого звання, тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Щодо строків звернення до адміністративного суду, то слід зазначити, що позивачем дотримано місячного строку, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), позаяк про порушене право позивач міг та повинен був дізнатись після отримання листа Державної податкової служби України від 05.11.2012 р. №2354/о/141-12/к/04-0714 про відсутність підстав для присвоєння чергового спеціального звання. Як убачається з відмітки суду, позовну заяву подано 26.11.2012 р., тобто в межах місячного строку.

Відповідно до частини другої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI, відсутні, відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, відповідно підстави для компенсації судових витрат за рахунок Державного бюджету України відсутні.

Керуючись статтями 9, 69- 71, 94, 97, 158- 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.