ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
01.06.2006
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Сергейчука О.А., Степашка О.І.,
Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М., при секретарі: Бойченко Ю.П., за
участі представників: від позивача - гр. Н.А., від відповідача:
гр. І.В., гр. О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну ВАТ "Судноремонтний комплекс "Севморсудноремонт" на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
25.05.2005 за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Судноремонтний комплекс "Севморсудноремонт" до Державної
податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Судноремонтний комплекс "Севморсудноремонт" звернувся до
суду із позовними вимогами про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від
17.09.2004 N 0002082310/03423/23-0, яким визначено суму
податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 159642 грн.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 13.07.2005
позов задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.05.2005 рішення скасовано, в позові відмовлено.
Позивач звернувся із касаційною скаргою на вищезазначену
постанову і просить її скасувати, рішення суду першої інстанції
залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд порушив
п. 4.3 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами" та п. 2.3 Методичних рекомендацій
визначення сум податкових зобов'язань по непрямих методах,
затверджених наказом ДПА України від 05.07.2002 N 312
( v0312225-02 ) (v0312225-02)
, п. 6.2.2 ст. 6 Закону України від 03.04.97 N 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
"Про податок на додану вартість". Скаржник вважає,
що для застосування Відповідачем непрямих методів визначення
податкових зобов'язань не було підстав, тому що всі документи
обліку, що маються в Позивача, в ході перевірки були представлені,
оскільки договір бербоут-чартеру фірми "Kirgan Holding S.A."
(Панама) і іншого підприємства не є первинним документом обліку
Позивача, ніяких зобов'язань у податковому і бухгалтерському
обліку на підставі цього договору у Позивача не виникає.
Скаржник наголошує на правомірності застосування нульової
ставки на матеріали, якщо їх вивіз засвідчений вантажними митними
деклараціями. І вважає, що ДПІ неправомірно в Акті перевірки
зменшила бюджетне відшкодування Позивачу в сумі 159642 грн.
Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в якому
зазначив, що висновки, зроблені ДПІ в акті перевірки, ґрунтуються
на даних бухгалтерського обліку. Головним доказом ДПІ визначає
свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України
суховантажного судна "Козельськ", яке із 23.07.98 належить
судновласнику - резиденту України - ВАТ "Українське Дунайське
пароплавство".
На підставі зазначеного Відповідач просить касаційну скаргу
залишити без задоволення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї,
пояснення представників сторін, рішення судів першої та
апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України від 21.12.2000 N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
А підпунктом 6.2.1 ст. 6 Закону України від 03.04.97 N 168
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
"Про податок на додану вартість" передбачено право
на застосування нульової ставки тільки для поставки послуг, що
складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на
митну територію України, для виконання таких робіт та вивезеним за
межі митної території України платником, що виконував такі роботи,
або одержувачем-нерезидентом.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій - ДПІ
проведено планову документальну перевірку дотримання вимог
податкового законодавства, про що складено Акт від 17.09.2004
N 8497/23-123/231, яким встановлено завищення суми бюджетного
відшкодування у розмірі 159642 грн., та прийнято податкові
повідомлення-рішення від 17.09.2004 N 0002082310/0 3423/23-0,
оскільки Позивач у червні 2004 року застосував нульову ставку ПДВ
з операції поставки судноремонтних робіт на теплохід "Козельськ",
що привело до від'ємного значення суми податкових зобов'язань за
цей податковий період.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов
висновку, що Позивач правомірно застосував нульову ставку ПДВ з
операції надання робіт по ремонту теплохода "Козельськ" замовнику
таких робіт - нерезиденту панамської фірмі "Kirgan Holding S.A.",
факт експорту робіт підтверджується актами виконання робіт, митною
декларацією на матеріали, які використані у ремонті.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Севастопольський
апеляційний господарський суд зазначив, що з письмових доказів
слідує: панамська компанія "Kirgan Holding S.A." не була
судовласником теплохода "Козельськ", не мала законних підстав для
використання цього судна (у тому числі на підставі фрахту чи
бербоут-чартеру), у квітні - червні 2004 року це судно
судовласником ніякому нерезиденту у фрахт не надавалося, по
закінченню ремонту судно "Козельськ" відбуло з порту Севастополь
до порту Керч, і тільки 15 липня 2004 року судно відбуло за митну
територію України.
При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу Скаржника,
що зі свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України
слідує, що суховантажне судно теплохода "Козельськ" із 23.07.98
належить судовласнику резиденту України - ВАТ "Українське
Дунайське пароплавство" (а.с. 101), і цю обставину сторони не
оспорюють.
Відповідно суд касаційної інстанції визнає правомірним
висновок суду апеляційної інстанції, що Позивач виконав ремонтні
роботі на судні українського судовласника, і такі роботи були
призначені як для використання та споживання на митній території
України, так і за її межами, а тому вірно визначено, що Позивач
безпідставно застосував нульову ставку ПДВ.
Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що суд
апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставини
справи, дав належну оцінку доказам і постановив з дотриманням норм
матеріального і процесуального права рішення, яке відповідає
вимогам матеріального права і не підлягає скасуванню, касаційна
скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Судноремонтний комплекс "Севморсудноремонт" залишити без
задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.05.2005 по справі N 20-5/023 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.