На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Компанія "МАКС"звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2009 №0002522310/0, від 16.10.2009 №0002532310/0.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва ДПС протиправно, на підставі хибних висновків акту перевірки від 05.10.2009 №210/23-80/30180333 прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2009 №0002522310/0, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 87 615,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.10.2009 №0002532310/0, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 70 090,50 грн.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на обґрунтованість акту перевірки від 05.10.2009 №210/23-80/30180333 та правомірність податкових повідомлень-рішень рішень від 16.10.2009 №0002522310/0, від 16.10.2009 №0002532310/0. Так, представником органу державної податкової служби вказано на нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентами як таких, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, за відсутності факту реальності господарських операцій.

Під час розгляду справи №2а-14646/09/2670 позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.10.2009 №0002522310/0, від 16.10.2009 №0002532310/0, від 19.01.2010 №0002522310/1 та від 19.01.2010 №0002532310/1.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2010 в адміністративній справі №2а-14646/09/2670 зупинено провадження до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №2а-175/09 (№2а-9962/09/1070).

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 21.11.2012 провадження у справі №2а-14646/09/2670 було поновлено у зв’язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Компанія "МАКС"з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва складено акт від 05.10.2009 №210/23-80/30180333 в якому зафіксовано порушення приватним підприємством "Компанія "МАКС"пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 58 410,00 грн.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 46 727,00 грн.

На підставі акту перевірки від 05.10.2009 №210/23-80/30180333 державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16.10.2009 №0002522310/0, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 87 615,00 грн., у тому числі: 58 410,00 грн. –основний платіж, 29 205,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

від 16.10.2009 №0002532310/0, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 70 090,50 грн., у тому числі: 46 727,00 грн. –основний платіж, 23 363,50 грн. –штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками процедури апеляційного узгодження податкового зобов’язання податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010 №0002522310/1 та від 19.01.2010 №0002532310/1, якими суму податкових зобов’язань не змінено.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Так, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (z0168-95) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11 (v0742760-11) .

Як вбачається із акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 05.10.2009 №210/23-80/30180333 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, зокрема, зроблено з огляду на:

недійсності первинних бухгалтерських документів по господарським операціям між приватним підприємством "Компанія "МАКС"та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХНО", оскільки установчі документи останнього були визнані недійсними з 19.07.2007 постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.04.2009 №2а-175-09.

нікчемність господарських операцій між приватним підприємством "Компанія "МАКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "КАТКО", оскільки правочини між ними суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету.

Досліджуючи питання щодо включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат сум від господарських операцій між приватним підприємством "МАКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХНО", суд виходить з наступного.

На підтвердження реальності господарських операцій між приватним підприємством "МАКС"та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХНО"позивачем надано суду: договір купівлі-продажу від 06.05.2008 №б/н; видаткові накладні; рахунки-фактури; податкові накладні; виписки з банківських рахунків.

Відповідач на обґрунтування правомірності своїх дій посилається на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.04.2009 №2а-175-09 якою, було визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХНО"з 19.07.2007, а також всі первинні документи з моменту їх складання.

Разом з тим, за наслідками апеляційного оскарження товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХНО"постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.04.2009 №2а-175-09, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2009 в адміністративній справі №2а-175/09 постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.04.2009 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 провадження у відповідній адміністративній справі закрито у зв’язку з ліквідацією відповідача.

За таких обставин, постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29.04.2009, якою було визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХНО"з 19.07.2007 та первинні документи скасована, нового рішення за результатами нового розгляду справи по суті спору не винесено.

Відповідно до приписів статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Враховуючи, що судове рішення на якому базувалися висновки акту перевірки від 05.10.2009 №210/23-80/30180333 щодо неправомірності включення приватним підприємством "МАКС"до складу податкового кредиту та валових витрат сум по господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХНО", не набрало законної сили та було скасоване ще до моменту складення зазначеного акту та винесення спірних податкових повідомлень-рішень, відповідні висновки державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва є необґрунтованими та протиправними.

Окрім того, суд звертає увагу, що під час перевірки відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТЕХНО", не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження нікчемності правочинів, вчинених контрагентами.

Досліджуючи питання щодо включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат сум від господарських операцій між приватним підприємством "Компанія "МАКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "КАТКО", суд виходить з наступного.

На підтвердження реальності господарських операцій між приватним підприємством "МАКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "КАТКО"позивачем надано суду: договір купівлі-продажу від 03.09.2007 №б/н; видаткові накладні; рахунки-фактури; податкові накладні; виписки з банківських рахунків.

Відповідач на обґрунтування правомірності своїх дій посилається на нікчемність господарських операцій між приватним підприємством "Компанія "МАКС"та товариством з обмеженою відповідальністю "КАТКО", оскільки правочини між ними суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави та дохідної частини бюджету.

Зокрема, як вбачається з акту перевірки від 05.10.2009 №210/23-80/30180333, до таких висновків податковий орган дійшов з огляду на відсутність документації щодо виданих довіреностей на одержання матеріальних цінностей, а також щодо підтвердження факту транспортування товару та місце його передання.

Разом з тим, позивачем було надано суду книгу реєстрації довіреностей, а також договори оренди приміщень та транспортних засобів на підтвердження реальності господарських операцій підприємства.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що правочини між приватним підприємством "Компанія "МАКС"та товариством з обмеженою відповідальністю "КАТКО"порушують публічний порядок.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між приватним підприємством "Компанія "МАКС"та товариством з обмеженою відповідальністю "КАТКО" необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов’язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з контрагентів.

Зазначена позиція суду узгоджується із судовою практикою, висловленою в судових рішеннях, що набрали законної сили, зокрема, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.03.2012 №К/9991/69002/11, від 29.02.2012 №К/9991/71795/11, від 03.10.2012 №К/9991/87476/11, від 30.10.2012 №К/9991/67848/11, від 17.11.2012 №К-38764/10.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують порушення приватним підприємством "Компанія "МАКС"вимог податкового законодавства; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.10.2009 та від 19.01.2010 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2009 №0002522310/0, від 16.10.2009 №0002532310/0, від 19.01.2010 №0002522310/1 та від 19.01.2010 №0002532310/1 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва від 16.10.2009 №0002522310/0, від 16.10.2009 №0002532310/0, від 19.01.2010 №0002522310/1 та від 19.01.2010 №0002532310/1.

постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України.