Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007

у справі №2-23/1407-2007А

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 (далі по тексту –позивач, СПД ОСОБА_1) звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі по тексту –відповідач, ДПІ у м. Алушті) про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2006 №0001721701/0.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007, позовні вимоги задоволено повністю.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Алушті, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Алушті не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку суб'єкта господарювання - фізичної особи - ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 по 22.05.2006, за результатами якої складено акт перевірки від 24.11.2006 №1808/17-01/2097103255.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2006 №0001721701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 102391,50 грн., у тому числі: основний платіж - 68261,00 грн., штрафні санкції - 34130,50 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при купівлі товару у постачальників (ПП "Благодать", ТОВ "Укрзернопром", ТОВ "Орвен", ТОВ "Індрев") отримав належним чином оформлені документи, а саме: товарну накладну, податкову накладну, копію свідоцтва платника податку на додану вартість, договір на поставку, що свідчить про господарські відносини з вказаними постачальниками.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач мав право на податковий кредит, оскільки операції з придбання товарів були фактично здійснені, що не оспорює відповідач, а більш того, вказує про це в акті перевірки.

Судами попередніх інстанцій перевірено кожну господарську операцію та встановлено, що позивач по кожній з цих операцій отримав товар відповідно до товарних та податкових накладних, здійснив оплату цього товару та використав його у власній господарській діяльності. Отже, позивач виконав усі вимоги закону, що надає право на формування податкового кредиту, а тому податок на додану вартість включений позивачем до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість правомірно.

Щодо скасування державної реєстрації одного із контрагентів на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва, то слід зазначити, що сам факт скасування державної реєстрації не тягне за собою недійсність всіх правочинів, укладених з моменту реєстрації і до моменту виключення із Державного реєстру. Крім того, судами встановлено, що на момент укладення договору, цей контрагент не був виключений з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, відповідачем не надані документи, які підтверджують його ліквідацію.

Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару і саме продавець товару несе зобов’язання по сплаті даного податку до бюджету.

За таких підстав суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що за обставин неналежного виконання контрагентами позивача своїх обов’язків з перерахування до бюджету податків, це може бути підставою для застосування штрафних санкцій саме до них, а не стосовно позивача.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007 та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.12.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оригіналом згідно Відповідальний секретар І.Ю. Гончарук