Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів В.І. Келеберди, В.В. Шарпакової, при секретарі Хрімлі К.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії регулювання електроенергетики України, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, Житлово-будівельний кооператив "Суднобудівник -18", Житлово-будівельний кооператив "Буревісник -3", Житлово-будівельний кооператив "Молодіжний", Житлово-будівельний кооператив "Авіатор-20", Житлово-будівельний кооператив "Ремонтник", Житлово-будівельний кооператив "Кристал -16", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор", ОСОБА_4, Житлово-будівельний кооператив "Октава-2" про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови №8 від 13.01.2011р. (z0062-11)

ОСОБА_1 (далі по тексту -Позивач) звернувся з позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі по тексту -Відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, Житлово -будівельний кооператив "Суднобудівник -18", Житлово -будівельний кооператив "Буревісник -3", Житлово -будівельний кооператив "Молодіжний", Житлово -будівельний кооператив "Авіатор -20", Житлово -будівельний кооператив "Ремонтник", Житлово -будівельний кооператив "Кристал -16", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор", ОСОБА_4, Житлово -будівельний кооператив "Октава -2"про визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2011р. №8 (z0062-11) "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2011р. по справі №2а-1140/11/2670 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року постанову по справі №2а-1140/11/2670 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.01.2012р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2011р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Із Ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.01.2012р. вбачається, що при розгляді позову суди попередніх інстанцій не перевірили та не встановили, чи дотримана процедура прийняття оскаржуваної постанови, передбаченої при прийнятті регуляторних актів, а також судами не розглянута позовна вимога, що оскаржуваною постановою при встановленні тарифів встановлені штучні обмеження рівності споживачів та чи впливає це на законність постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не були виконані вимоги, передбачені для прийняття регуляторних актів зазначеним законом, що в свою чергу є підставою для визнання акта недійсним та його скасування.

Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що оскаржувана постанова не є регуляторним актом, а тому при її прийнятті Національна комісія регулювання електроенергетики України діяла відповідно до Конституції та законів України.

Треті особи позовні вимоги підтримали.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини з урахуванням вимог Ухвали Вищого адміністративного суду України, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, про те, що позов задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

13 січня 2011 року Національною комісією регулювання електроенергетики України прийнято постанову №8 (z0062-11) "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам".

Зазначеною постановою затвердженого тарифи на електроенергію, що відпускається населенню в залежності від обсягів споживання:

Категорії споживачів Без ПДВ ПДВ З ПДВ 1. Електроенергія, що відпускається: 1.1. Населенню: за обсяг, спожитий до 150 кВт·год електроенергії на місяць (включно) 20,3 4,06 24,36 за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год електроенергії на місяць 26,4 5,28 31,68 для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії 20,3 4,06 24,36 1.2. Населенню, яке проживає в сільській місцевості: за обсяг, спожитий до 150 кВт·год електроенергії на місяць (включно) 18,75 3,75 22,5 за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год електроенергії на місяць 24,4 4,88 29,28 для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії 18,75 3,75 22,5 1.3. Населенню, яке проживає в житлових будинках, обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості): за обсяг, спожитий до 250 кВт·год електроенергії на місяць (включно) 15,6 3,12 18,72 за обсяг, спожитий понад 250 кВт·год електроенергії на місяць 20,3 4,06 24,36 для багатодітних, прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу незалежно від обсягів споживання електроенергії 15,6 3,12 18,72 1.4. Населенню, яке проживає в багатоквартирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання, незалежно від обсягів споживання електроенергії 15,6 3,12 18,72 2. Електроенергія, що відпускається: 2.1. Населеним пунктам (крім гуртожитків сімейного типу) 25,65 5,13 30,78 гуртожиткам сімейного типу 19,7 3,94 23,64 2.2. Населеним пунктам у сільській місцевості, крім гуртожитків сімейного типу 23,6 4,72 28,32 гуртожиткам сімейного типу у сільській місцевості 18,15 3,63 21,78 2.3. Населеним пунктам, що обладнані кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), крім гуртожитків сімейного типу 19,5 3,9 23,4 гуртожиткам сімейного типу, що розташовані в будинках, обладнаних кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості) 15,0 3,0 18,0

Також, вказаною постановою внесено зміни до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 10.03.1999р. №309 (z0151-99) , а саме:

1. Пункт 1.1 глави 1 викласти в такій редакції:

"1.1. Відпуск електроенергії населенню проводиться за тарифом:

20,3 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий до 150 кВт·год електроенергії на місяць (включно);

26,4 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год електроенергії на місяць.

Відпуск електричної енергії багатодітним сім'ям, прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу проводиться за тарифом 20,3 коп. за 1 кВт·год незалежно від обсягів її споживання.".

2. Пункт 1.3 глави 1 викласти в такій редакції:

"1.3. Відпуск електроенергії населенню, яке проживає в сільській місцевості, проводиться за тарифом:

18,75 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий до 150 кВт·год електроенергії на місяць (включно);

24,4 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий понад 150 кВт·год електроенергії на місяць.

Відпуск електричної енергії багатодітним сім'ям, прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу, які проживають в сільській місцевості, проводиться за тарифом 18,75 коп. за 1 кВт·год незалежно від обсягів її споживання."

3. Пункт 1.4 глави 1 викласти в такій редакції:

"1.4. Відпуск електроенергії населенню, яке проживає в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом:

15,6 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий до 250 кВт·год електроенергії на місяць (включно);

20,3 коп. за 1 кВт·год - за обсяг, спожитий понад 250 кВт·год електроенергії на місяць.

Відпуск електричної енергії багатодітним сім'ям, прийомним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу, які проживають в житлових будинках (у тому числі в житлових будинках готельного типу та гуртожитках), обладнаних у встановленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом 15,6 коп. за 1 кВт·год незалежно від обсягів її споживання.

Відпуск електроенергії населенню, яке проживає в багатоквартирних будинках населених пунктів (міст, сіл, селищ), не газифікованих природним газом і в яких відсутні або не функціонують системи централізованого теплопостачання, проводиться за тарифом 15,6 коп. за 1 кВт·год незалежно від обсягів її споживання.".

4. У пункті 1.6 глави 1 слова та цифри "за тарифом 18,75 коп. за 1 кВт·год. (крім будинків, обладнаних кухонними електроплитами, електроопалювальними установками) і за тарифом 15,6 коп. за 1 кВт·год. - у будинках, обладнаних кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками." замінити словами та цифрами "за тарифами, визначеними у пунктах 1.3 та 1.4 цього Порядку.".

5. Абзац перший пункту 1.8 глави 1 доповнити словами "за тарифами, визначеними у пунктах 1.1, 1.3 або 1.4 цього Порядку, та відповідними тарифними коефіцієнтами:".

6. Пункт 1.8 глави 1 доповнити новим абзацом такого змісту:

"При цьому при визначенні вартості спожитої електроенергії за кожним рівнем тарифу застосовується питома вага обсягу електроенергії, що спожита у відповідну зону доби протягом розрахункового періоду, до загального обсягу спожитої електроенергії в цьому періоді.".

7. Пункт 2.2 глави 2 викласти в такій редакції:

"2.2. Відпуск електроенергії населеним пунктам (крім гуртожитків сімейного типу) проводиться за тарифом 25,65 коп. за 1 кВт·год.

Відпуск електроенергії гуртожиткам сімейного типу (які підпадають під визначення "населений пункт") проводиться за тарифом 19,7 коп. за 1 кВт·год.".

8. Пункт 2.3 глави 2 викласти в такій редакції:

"2.3. Відпуск електроенергії населеним пунктам (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств, гаражно-будівельних кооперативів та гуртожитків сімейного типу), розташованим у сільській місцевості, проводиться за тарифом 23,6 коп. за 1 кВт·год.

Відпуск електроенергії гуртожиткам сімейного типу (які підпадають під визначення "населений пункт"), розташованим у сільській місцевості, проводиться за тарифом 18,15 коп. за 1 кВт·год.".

9. Пункт 2.4 глави 2 викласти в такій редакції:

"2.4. Відпуск електроенергії населеним пунктам (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств, гаражно-будівельних кооперативів та гуртожитків сімейного типу), що обладнані в установленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом 19,5 коп. за 1 кВт·год.

Відпуск електроенергії гуртожиткам сімейного типу (які підпадають під визначення "населений пункт"), що розташовані у будинках, обладнаних в установленому порядку кухонними електроплитами та/або електроопалювальними установками (у тому числі в сільській місцевості), проводиться за тарифом 15,0 коп. за 1 кВт·год.".

10. У пункті 3 слова та цифри " Закону України від 03.12.99 N 1274-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" (1274-14) замінити словами "Податкового кодексу України".

11. В абзацах першому та другому Примітки слова "та інше" виключити, а цифри "20,3" та "18,75" замінити відповідно цифрами "26,4" та "24,4".

Позивач в обґрунтування своєї позиції щодо визнання незаконною та скасування вищевказаної постанови здійснює посилання на Закон України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) , зокрема, вказує на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови не були виконані вимоги, передбачені для прийняття регуляторних актів зазначеним законом, що в свою чергу є підставою для визнання акта недійсним та його скасування.

Статтею 11 Закону України "Про електроенергетику" та ст. 6 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться, зокрема, шляхом формування цінової та тарифної політики.

Одним із основних завдань Національної комісії регулювання електроенергетики України, відповідно до ст. 12 Закону України "Про електроенергетику" та підпунктів 2 та 4 пункту 3 в електроенергетиці, забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач стверджує, що відповідач при прийнятті спірної постанови як регуляторного акту порушив вимоги ст. 5, 8, 9, 12, 13, 21, 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема, попередньо не оприлюднив проект постанови; аналіз регуляторного впливу не готувався; з державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва проект постанови попередньо не погоджувався, а також не оприлюднено у "Офіційному віснику" та у газеті "Урядовий кур'єр".

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт -це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини першої статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Частина друга статті 55 Господарського кодексу України визначає, що суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суд встановив, що дійсно оскаржувані позивачем постанови є нормативно-правовими актами, однак вказані постанови або окремі їх положення не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, оскільки регулюють відносини між енергопостачальними компаніями та споживачами, відтак, не є регуляторними актами та не потребують процедур, визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) , зокрема, щодо, оприлюднення проектів.

Посилання позивача на статтю 2 Господарського кодексу України є помилковим, оскільки вказана норма визначає коло учасників у сфері господарювання, а не суб'єктів господарювання, що за своєю правовою природою є різними поняттями.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.

Судом не встановлено, а позивачем не наведено, що оскаржувані постанови НКРЕУ можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на ринку електроенергії.

Стосовно доводів позивача про невідповідність оскаржуваних постанов нормам статей 20, 30, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", колегія суддів звертає увагу на наступне.

Підставами для висновку про невідповідність оскаржуваних постанов вказаним нормам Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , на думку позивача, надлишок електроенергії на внутрішньому ринку України, неповідомлення відповідачем структури цін/тарифів та неповідомлення про причини підвищення тарифів на електроенергію.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право: 1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; 2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо; 3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг; 4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг; 5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; 6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт; 8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом не встановлено, а позивачем не доведено, що оскаржувані постанови НКРЕУ порушили його право, як споживача, зокрема, одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державне регулювання цін/тарифів базується, зокрема, на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.

Як пояснив представник відповідача з приводу надлишку електроенергії на внутрішньому ринку України, електроенергія -це специфічний товар, який не може бути вироблений про запас, та не існує приладу (акумулятору), який міг би накопичити весь надлишок електроенергії виробленої всією генерацією України, якби вона працювала на повну потужність; тому висновок про те, що на ринку електроенергії України утворився профіцит електроенергії є помилковим: скільки виробляється -стільки споживається; до того ж, роздрібний тариф для населення з огляду на Закон України "Про ціни та ціноутворення" (507-12) , Закон України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) є регульованою ціною на електроенергію, а отже закони ринкової економіки (профіцит, дефіцит і таке інше) не можна взагалі застосовувати до ціноутворення, коли йдеться про державне регулювання тарифів.

Також представник відповідача пояснив, що формування тарифу для населення, у тому числі при прийнятті оскаржуваних постанов, можна відобразити наступним чином: нормативні втрати електроенергії враховуються в порядку, визначеному Постановою НКРЕУ "Про затвердження Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію" від 19 квітня 2002 року №398 (v0398227-02) ; тариф на поставку (середньозважений тариф складає 36,5 грн. 1 МВт) по кожному підприємству окремою постановою НКРЕУ затверджується тариф на постачання та передачу електроенергії (наприклад постанови НКРЕУ від 09 грудня 2010 року №№1649 (v1649227-10) , 1650 (v1650227-10) , 1651 (v1651227-10) …1685 (v1685227-10) ); тариф на передачу (середньозважений тариф складає 134,9 грн. 1 МВТ) ) кожному підприємству окремою постановою НКРЕ затверджується тариф на постачання та передачу електроенергії (наприклад постанови НКРЕУ від 09 грудня 2010 року №№1649 (v1649227-10) ,1650 (v1650227-10) , 1651 (v1651227-10) …1685 (v1685227-10) ); оптова ринкова ціна (затверджується щомісячно Постановою НКРЕУ, наприклад, постанови №1954 від 23 грудня 2010 року (v1954227-10) -527,12 грн. за 1 МВт год. (без ПДВ), № 262 від 23 лютого 2011 року (v0262227-11) ) -561,91 грн. за 1 МВт год. (без ПДВ).

В свою чергу оптова ринкова ціна формується в порядку та на умовах визначених Постановою НКРЕУ від 17 жовтня 2003 року №490 "Про затвердження рішення Ради Оптового ринку електричної енергії України" від 09 жовтня 2003 року.".

Роздрібний тариф для населення формується в порядку передбаченому статтями 15, 151, 17 Закону України "Про електроенергетику", статтею 30 Закону України "Про житлово- комунальні послуги", пунктами 2.7, 3.6, 3.7, 3.8, Постанови НКРЕУ "Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом" від 13 червня 1996 року №15/1 (z0433-96) та інших нормативними актами, зазначеними у вищевказаній структурі собівартості роздрібного тарифу.

До того ж, оптова ринкова ціна була затверджена постановами НКРЕУ, які ніким не оскаржувались, а отже є законними. Оптова ринкова ціна в момент прийняття оскаржуваних постанов перевищувала 50 коп., що без врахування інших складових тарифів вже більше ніж затверджений тариф для населення.

Крім того, суд враховує наявність в матеріалах справи звіту аудитора оптового ринку електроенергії України щодо проведення узгоджених аудиторських процедур у 2010 від 04 лютого 2011 року, згідно якого підтверджено правильність формування оптової ціни продажу електроенергії енергопостачальним компаніям та розрахунку належних платежів за продану та куповану в енергоринку електричну енергію".

Колегія суддів погоджується з наведеною позицією відповідача та звертає увагу, що позивачем не наведено обставин стосовно невідповідності оскаржуваних постанов НКРЕУ вказаним вище принципам регулювання цін/тарифів.

Частина п'ята статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

За визначенням статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Відповідно до частини другої та третьої статті 11 Закону України "Про електроенергетику" органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Таким чином, НКРЕУ є органом, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, а не суб'єктом господарювання, який надає споживачу житлово-комунальної послуги відповідно до умов договору, або який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, відповідно не є виконавцем/виробником, в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) та не повинен повідомляти споживачів про зміни вартості житлово-комунальних послуг.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача в частині невідповідності постанов НКРЕУ від 13 січня 2011 року №8 (z0062-11) "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" та від 17 березня 2011 року №343 (z0378-11) "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню та населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню та населеним пунктам" положенням статті 11 Закону України "Про електроенегетику", статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", статті 20 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статтям 20, 30, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залишились не підтвердженими.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає порушень чинного законодавства при прийнятті відповідачем постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.01.2011р. №8 (z0062-11) "Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам", остання діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже, у суду відсутні підстави для визнання незаконною та нечинною з моменту прийняття спірної постанови.