Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2007, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.2007, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Сімферопольської МДПІ № 989-23-2/32002936-3832 від 13.10.2003 про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 495901,00 грн. (в т.ч. 247950,00 грн. –основного платежу та 247950,00 грн. (штрафних (фінансових) санкцій).

В касаційній скарзі ДПІ в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судами порушено ст. 9 КАС України, ст. 6 Закону України "Про обіг векселів в Україні"від 05.04.2001 № 2374-ІІІ, ст. 41, 217, 218 Цивільного кодексу Української РСР, ст. 3 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"від 23.02.2006 № 3480-ІV, підпункт 3.1.1 пункту 3.1, підпункт 3.2.1 пункт 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР ( Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ).

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Судом встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової документальної перевірки ТОВ "Національна алкогольна компанія "Союз-Віктан" (ТОВ "НАК "Союз-Віктан"") за період з 01.05.2002 по 31.03.2003 складено акт № 92/23-2/23-2-2/32002936 від 15.07.2003, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобов’язання згідно цього податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки, про заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість за лютий 2003 року на 247950,53 грн. у зв’язку із порушенням пункту 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР з посиланням на те, що залік взаємних вимог, які пред’являються до погашення, є бартерною (товарообмінною) операцією, у зв’язку з чим позивач повинен був оподаткувати операцію з передачі векселів, пред’явлених векселедавцю ЗАТ "ЗМВК "Коктебель""для оплати та погашених заліком заборгованості позивача перед ЗАТ "ЗМВК "Коктебель"", на загальних підставах.

В судовому процесі підтверджено, що 02.12.2002 між ЗАТ "ЗМВК "Коктебель"(продавець) та ТОВ "НАК "Союз-Віктан"(покупець) укладено договір купівлі-продажу алкогольної продукції № 397-Т/02. Згідно довідки про взаєморозрахунки між ЗАТ "ЗМВК "Коктебель"та ТОВ "НАК "Союз-Віктан"станом на 26.02.2003 борг позивача становив 2 198 327,10 грн., станом на 27.03.2003 –1 717 007,28 грн.

На підставі договорів купівлі-продажу позивач придбав емітовані ЗАТ "ЗМВК "Коктебель"" прості векселі № 613846070827 номінальною вартістю 498 047,82 грн. з датою складання 27.12.2002, № 613846072444 та № 613846072445 номінальною вартістю 400 000,00 грн. та 341 704,86 грн. відповідно, з датою складання 25.02.2003. Всі векселі видані з датою погашення по пред’явленню.

27.02.2003 року позивач пред’явив ЗАТ "ЗМВК "Коктебель"" актами пред’явлення до сплати векселі № 613846070827, № 613846072444 та № 613846072445 та передав їх на підставі акту прийому-передачі від 27.02.2003.

26.02.2003 та 27.02.2003 між позивачем та ЗАТ "ЗМКВ "Коктебель""укладено додаткові угоди до договору купівлі-продажу № 397-Т/02 від 02.12.2002 та векселів № 613846070827, № 613846070827, № 613846072444, відповідно до яких сторони дійшли згоди про залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1239752,68 грн. Таким чином, сплата за векселями ( погашення векселів ) було здійснено за рахунок зменшення суми боргу позивача перед ЗАТ "ЗМВК "Коктебель""за поставлений товар.

За визначенням пункту 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення податкового правовідношення, з приводу виконання податкового обов’язку в якому виник спір, об’єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

Відповідно до пункту 4.8 ст. 4 цього ж Закону у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

У разі коли платник податку здійснює за згодою векселедержателя зустрічну поставку товарів (робіт, послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Відповідно до ст. 11 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 06.07.1999 № 826-XIV (826-14) , будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Якщо трасант помістив у переказному векселі слова "не за наказом"або будь-який інший рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії. Ці положення згідно Уніфікованого Закону стосуються і простого векселя.

За пред’явленими позивачем до сплати (погашення) векселями векселедавець фактично здійснив зустрічну поставку товару, що підтверджується умовами додаткових угод про взаємозалік заборгованості за договором купівлі-продажу, а відтак вексельна сума не складає бази оподаткування. Та обставина, що на векселях був вчинений напис "Платити не наказу ЗАТ "Завод марочних вин та коньяків "Коктебель"", не виключає застосування до операції з пред’явлення векселів до оплати ( погашення ) пункту 4.8 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, оскільки в цьому випадку вексель, хоча і вибув з вексельного обороту, але залишився борговим документом (борговим інструментом).

Встановлені законом особливості податкового обліку операцій з векселями повинні враховуватися безвідносно до характеру операції як бартерної відповідно до пункту 1.19 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

На підставі викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що постановлені у справі судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, у зв'язку з чим підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.04.2007 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.