Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м.Маріуполі

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007

у справі №2-а-1243/07

за позовом Донбаська товарна біржа

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м.Маріуполі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2007, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007, позов Донбаської товарної біржі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено повністю. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення, прийняті Жовтневою МЛПІ м.Маріуполь Донецької області №0008532342/0 від 25.04.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15778,00 грн., у тому числі 10519,00 грн. –основного платежу та 5259,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; №0000921742/0 від 25.04.2007, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в розмірі 405898,71 грн., у тому числі 135299,57 грн. –основного платежу та 270599,14 грн. –штрафних (фінансових) санкцій; №0008532342/1 від 01.06.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15778,00 грн., у тому числі 10519,00 грн. –основного платежу та 5259,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; №0000921742/1 від 01.06.2007, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в розмірі 405898,71 грн., у тому числі 135299,57 грн. –основного платежу та 270599,14 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив у її задоволенні відмовити, судові рішення залишити без змін, справу розглянути за відсутності його представника.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2006, за результатами якої складено акт №673/23-3/25580694 від 16.04.2007.

За висновками акта перевірки, позивачем порушено пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за 2005 рік на суму 10519 грн., а також п.1.15 ст.1, п.8.1 ст.8, п.12.3 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"у зв’язку з чим сума не утриманого податку при продажі рухомого майна складає 135299,57 грн.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення №0008532342/0 від 25.04.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 15778,00 грн., у тому числі 10519,00 грн. –основного платежу та 5259,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, та №0000921742/0 від 25.04.2007, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб від інших видів діяльності в розмірі 405898,71 грн., у тому числі 135299,57 грн. –основного платежу та 270599,14 грн. –штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, прийняті аналогічні податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати зобов’язань.

Абзацом 1 пункту 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що податковий агент –це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина 7 статті 279 цього Кодексу).

Оскільки Біржа доход продавцям рухомого майна не виплачує, тобто податок з доходів фізичних осіб не утримує, то під наведене в Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) визначення податкового агента вона не підпадає.

З огляду на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при наданні послуг в укладенні біржових угод Біржа не вважається податковим агентом є обґрунтованим, а донарахування податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб і застосування штрафних (фінансових) санкцій –безпідставним.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається у тому числі із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв’язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі послуги почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що під час перевірки підтверджено придбання позивачем інформаційно-правової системи "Ліга:Бізнес"та "Ліга:Головний бухгалтер", дійшли вірного висновку, що зазначені в акті перевірки обставини, не можуть бути підставами для не включення сплаченої суми ПДВ до складу податкового кредиту та визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м.Маріуполі залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.12.2007 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.