провівши попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області І.В. Миронка про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рокитнянького районного суду Київської області від 05 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2007 року,

У листопаді 2006 року позивачка звернулася в суд із позовом до Начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області І.В. Миронка про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 12 жовтня 2006 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області Власик Д.В. при виконанні рішень Рокитнянського районного суду від 28.02.2005 року №2-151 про стягнення із САТ "Ольшаниця"заборгованості по заробітній платі на користь ОСОБА_2. в сумі 433 грн. 16 коп. та інших рішень Рокитнянського суду Київської області, зведених в одне виконавче провадження з примусового виконання рішень про стягнення коштів із САТ "Ольшаниця"на загальну суму 27851 грн. 88 коп., ухвалив постанову про арешт коштів боржника, копії якої були направлені відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження"для виконання до Білоцерківської філії АППБ "Аваль", АКБ "Правекс-Банк", Рокитнянському відділенню № 2883 ВАТ "Державний ощадний банк України".

Листом заявника було відмовлено у виконанні даної постанови зв"язку з недоліками постанови та відсутності рішення суду по даному питанню.

У зв"язку з невиконанням законних вимог державного виконавця постановою начальника відділу ПВР ДВС від 25.10.06 р. на заявника був накладений штраф сумі 170 грн.

Постановою Рокитнянського районного суду Київської області від 05 грудня 2006 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачка звернулася зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2007 року апеляційну скаргу відхилено, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, позивачка звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі справи вбачається, що 12 жовтня 2006 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Київської області Власик Д.В. при виконанні рішень Рокитнянського районного суду від 28.02.2005 року №2-151 про стягнення із САТ "Ольшаниця"заборгованості по заробітній платі на користь ОСОБА_2. в сумі 433 грн. 16 коп. та інших рішень Рокитнянського суду Київської області, зведених в одне виконавче провадження з примусового виконання рішень про стягнення коштів із САТ "Ольшаниця"на загальну суму 27851 грн. 88 коп., ухвалив постанову про арешт коштів боржника, копії якої були направлені відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження"для виконання до Білоцерківської філії АППБ "Аваль", АКБ "Правекс-Банк", Рокитнянському відділенню № 2883 ВАТ "Державний ощадний банк України".

Своїм листом позивачка відмовила у виконанні даної постанови зв"язку з недоліками постанови та відсутності рішення суду по даному питанню.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах…".

Ухвалюючи рішення, суд дійшов вірного висновку про те, що примусове виконання проводиться на підставі рішення суду про стягнення коштів, тому дублювання повторним рішенням суду про дачу згоди на арешт майна боржника немає потреби, оскільки із постанови про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що рішення Рокитнянського районного суду об"єднані в одне провадження і немає необхідності перераховувати всі рішення суду і суми по кожному рішенню. Тому державний виконавець правильно вказав загальну суму, яка підлягає стягненню без розшифровки їх по кожному рішенню,

З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.

За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Рокитнянького районного суду Київської області від 5 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2007 року залишити без змін.