на постанову Господарського суду Харківської області від 12.12.2007р. у справі № АС-27/181-07 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008р. (справа № 22-а-2185/08)

за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова адміністрація у Харківській області

про визнання нечинним рішення,

за участю представників:

позивача –ОСОБА_2,

відповідача –Бородавка К. П., Стеценко О. Л.,

третьої особи –Бородавка К. П.,

Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 подано позов про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 16.04.2007р. № 0000681702/0 про застосування 240 058 806 грн. 90 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Харківської області від 12.12.2007р. у справі № АС-27/181-07, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008р. (справа № 22-а-2185/08) позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовані тим, що в період, який перевірявся, позивач був платником єдиного податку та сплачував відповідні суми; в спірних операціях позивач виступав комісіонером та отримував комісійну винагороду, яка склала за 2004 рік –469 075 грн. 59 коп., за 2005 рік –341 229 грн. 89 коп., за 2006 рік –320 017 грн. 50 коп., тобто обсяг виручки за відповідні роки не перевищував 500 000 грн.; внесення записів в книгу обліку доходів і витрат суми в розмірі 182 847 грн. 50 коп. у 2005 році документально не підтверджено, а тому ця сума не може бути виручкою; об’єктом оподаткування комісіонера може бути комісійна винагорода, яку він вправі одержати від комітента; позивач діяв тільки в межах договорів комісії; позивач, як фізична особа –підприємець, мав право не застосовувати реєстратор розрахункових операцій; позивач вів книгу обліку доходів і витрат відповідно до чинного законодавства.

Крім того, відповідачі при проведенні перевірки діяли поза межами наданих їм повноважень, оскільки завданням перевірки було дослідження питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства; ні в акті перевірки, ні в подальших документах не вказано, що отримання товарів та їх оплата проводились в одному місці, де також зберігались готівкові кошти; твердження про перевищення позивачем у 2004 році фактичного обсягу виручки спростовується судовими рішеннями по інших справах за участю тих же сторін та по цьому ж акту.

Державна податкова адміністрація у Харківській області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подала касаційну скаргу та доповнення до неї в яких просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 2, п. п. 1, 3 ст. 3, ч. 6 ст. 9, п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 72 КАС України.

Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, також подала касаційну скаргу та доповнення до неї в яких просить їх скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва".

Присутній в судовому засіданні представник позивача проти вимог касаційних скарг заперечив.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та третьої особи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення став акт від 27.03.2007р. № 512/17-2291722862 про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2006р. в якому зазначено, зокрема, про встановлення перевищення позивачем в першому кварталі 2004 року граничного обсягу виручки від здійснення операцій по продажу товарів, оскільки сума надходжень на розрахунковий рахунок як торговий виторг та винагорода є виручкою від реалізації продукції (товарів, послуг); здійснення позивачем операцій з розрахунків в готівковій формі при продажу товарів на загальну суму 48 011 761 грн. 38 коп. без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Додатково судами встановлено, що позивач виступав комісіонером у договорах комісії та здійснював реалізацію цукру-піску від свого імені та за рахунок комітента, отримував за це комісійну винагороду, що підтверджується відповідними договорами комісії, додатковими угодами до них та звітами комісіонера; позивач вів книгу обліку доходів і витрат як фізична особа –підприємець та платник єдиного податку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб’єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень; виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно ст. 5 цього Указу у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу); суб’єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Слід зазначити, що у нормах Указу мова може йти лише про виручку від реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, послуг), що належить фізичній особі –підприємцю на праві власності. При цьому Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) встановлено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п. 6) ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб’єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб’єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Пунктом 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. № 1269 (1269-2001-п) , передбачено, що суб’єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов’язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

З аналізу зазначених положень слідує, що суб’єкт малого підприємництва –фізична особа, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, може не застосовувати реєстратор розрахункових операцій за умови ведення книги обліку доходів і витрат з відображенням в ній передбачених вищевказаним пунктом Порядку ведення книги обліку доходів і витрат відповідних записів, при цьому виручкою буде сума, фактично отримана на розрахунковий рахунок та в касу безпосередньо від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Встановивши здійснення реалізації позивачем цукру-піску на підставі відповідних договорів комісії від свого імені та за рахунок комітента, отримання за це комісійної винагороди за 2004-2006 роки в розмірах, які не перевищують 500 тис. гривень за відповідний рік, та її занесення в книгу обліку доходів і витрат, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили про неправомірне прийняття відповідачем оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача та третьої особи –необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Залишити касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 12.12.2007р. у справі № АС-27/181-07 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2008р. (справа № 22-а-2185/08) –без змін.