розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Агропромислової виробничо-комерційної фірми "Бім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на постанову Господарського суду Львівської області від 27 червня 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року

у справі № 5/928-20/108А Господарського суду Львівської області

за позовом Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Львівській області

до Агропромислової виробничо-комерційної фірми "Бім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення штрафних санкцій, -

Постановою Господарського суду Львівської області від 27 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року, задоволено позов Регіонального управління Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Львівській області та стягнуто з Агропромислової виробничо-комерційної фірми "Бім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Державного бюджету України 3 400,00 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Агропромислова виробничо-комерційна фірма "Бім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що Регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України у Львівській області на підставі акту перевірки від 13.12.2005 року № 131119/1325795/21-104 прийняте рішення від 26 грудня 2005 року № 130236-0025-21 про застосування до відповідача штрафних санкцій у сумі 3 400,00 грн., в тому числі за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії – 1 700,00 грн., за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії – 1 700,00 грн.

В ході перевірки було встановлено, що у період з 7 квітня 2005 року по 13 квітня 2005 року у магазині, який належить відповідачеві, здійснювалася реалізація алкогольних напоїв, тютюнових виробів без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, оскільки термін дії попередніх ліцензій закінчився 6 квітня 2005 року, а термін дії нових ліцензій розпочався з 14 квітня 2005 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано виходили з того, що відповідно до статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (далі – Закон № 481/95-ВР (481/95-ВР) ) роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР, у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1 700 грн.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону № 481/95-ВР у разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.

Відповідач вважає, що відсутність ліцензій в період їх заміни не позбавляє його права на здійснення торгівлі ліцензованими товарами.

Суди обґрунтовано не погодились з даною позицією відповідача, з огляду на положення статті 15 Закону № 481/95-ВР, якою, як вказано вище, передбачено, що роздрібна торгівля підакцизними товарами може здійснюватись суб'єктами підприємницької діяльності за наявності у них ліцензій.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій та докази добровільної сплати відповідачем застосованих сум штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Львівської області від 27 червня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року у даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Агропромислової виробничо-комерційної фірми "Бім" у формі товариства з обмеженою відповідальністю відхилити.

Постанову Господарського суду Львівської області від 27 червня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.