Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого судді: Гордійчук М.П.,

суддів: Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.,

секретар: Лук’яненко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської митниці на постанову господарського суду Львівської області від 19 вітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Алекс"до Львівської митниці, Управління державного казначейства у Львівській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень та відшкодування понесених збитків, –

У листопаді 2005 року Товариствоз обмеженою відповідальністю (надалі –ТОВ) "Компанія "Алекс" звернулось з адміністративним позовом до Львівської митниці (надалі –митниця), Управління державного казначейства у Львівській області (надалі –казначейство) та просило визнати протиправними рішення про митну оцінку товарів від 18.11.2005 року №17/28-1701, № 17/28-1702, №17/28-1703, №17/28-1704, №17/28-1705 та №17/28-1706 як незаконні та необґрунтовані та стягнути із неї 57189,25 грн. суму зайво сплачених коштів та всі судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивувало тим, що рішення митниці щодо визначення митної вартості ґрунтувалися лиши на припущеннях, оскільки подані ними документи відповідали вимогам пунктів 14, 15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, внаслідок чого позивач надмірно сплатив суму ввізного мита, Податку на дадану вартість та митних зборів.

Постановою господарського суду Львівської області від 19 квітня 2006 року позов ТОВ "Компанія "Алекс" задоволено повністю.

Доповідач: Гордійчук М.П.

Справа: к-35216/06

З урахуванням змін до позову, судом скасовано рішення про митну оцінку товарів №17/28-1701 від 17.11.2005 року, 17/28702 від 17.11.2005 року, №17/28-1703 від 17.11.2005 року., №17/28-1704 від 17.11.2005 року, №17/28-1705 від 17.11.2005 року, №17/28-1706 від 17.11.2005 року та зараховано 57189,25 грн. в рахунок майбутніх платежів.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Львівська митниця звернулась з касаційною скаргою, у якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

При цьому касатор посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (аьо) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права. Які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 14.09.2005 року між ТОВ "Компанія "Алекс" та фірмою "Вuk –Авто LTD"було укладено контракт № DА-14.0905.А, згідно із яким позивач зобов’язався придбати автомобілі марки GreatWall найменування та кількість яких буде вказана у додатках до контракту за умови передоплати, ціни буде визначено на умовах поставки DAF Україна згідно з Inkoterms 2000.

07.11.2005 року 6 автомобілів GreatWall були ввезені в Україну згідно з додатком №3 від 27.10.2005 року до згаданого вище контракту загальною вартістю 62400 доларів США, яка була сплачена згідно платіжного доручення від 02.11.2005 року №3.

Львівська митниця самостійно здійснила митну оцінку ввезених автомобілів згідно з рішеннями від 18.11.05 року №17/28-1701, №17/28-1702, №17/28-1703, №17/281704, №17/28-1705 та №17/28-1706 із застосуванням "резервного методу"на підставі цінової бази даних Державної митної служби України (ДМСУ) та листа ДМСУ від 07.11.2005 року №16/1-1463 ЕП.

На підставі цього позивач провів митне оформлення ввезених автомобілів за митною вартістю, вищою, ніж ним сплачена за автомобілі на 57189,35 грн.

Судами встановлено, що Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну і методи її визначення передбачені статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф"та статтями 259 –275 Митного кодексу України (92-15) . Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року №1375 (1375-2003-п) .

Крім того, конкретні форми контролю митної вартості є встановлені Порядком роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ від 13.10.2003 року № 685 (z0969-03) .

Судами також зазначено, що самостійне визначення митним органом митної вартості є можливим виключно лише у тому разі, коли Підприємство-імпортер взагалі не має документів на імпортований товар або вони є недостовірними, що повинно бути доведено належним чином.

Також, судами встановлено, що рішення Львівської митниці про самостійну митну оцінку із застосуванням "резервного методу"грунтувались виключно на підставі показників вартості автомобілів марки GreatWall наведених у листі ДМСУ від 07.11.2005 року №16/1-1463 ЕП (v1463342-05) "Про надання довідкової інформації". В цьому листі була зазначено, що довідкова інформація про ціни окремих марок автомобілів, в тому числі і GreatWall, була надана Всеукраїнською асоціацією автомобільних імпортерів і дилерів, але не було наведено жодного конкретного посилання на будь-які контракти чи інші документальні докази, згідно яких були визначені такі довідкові ціни.

З такими висновками судів не може погодитись колегія суддів Вищого адміністративного суду України, оскільки вони обгрунтовані з порушенням норм матеріального права, зокрема, Митного кодексу України (92-15) , а саме, ст. ст. 259, 265 Митного кодексу України. У відповідності до останньої митний орган має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, а також самостійно визначати митну вартість товарів, що декларуються, у разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Крім того, як зазначає відповідач, проаналізувавши надані позивачем документи (а останній не надав експортної декларації країни відправлення, країни походження, бухгалтерських документів щодо розрахунків за контрактом від 14 вересня 2005 року, які мають містити всі реквізити, потрібні для ідентифікації їх з поставкою, що оформляється в митному відношенні), і інших документів. Також він не надав експортної декларації і на вимогу суду першої інстанції згідно ухвали від 12 січня 2006 року.

Таким чином, суди попередніх інстанцій неправильно, без належного урахування доводів відповідача, послались на порушення останнім норм матеріального закону при вчиненні дій по визначенні митної вартості товару та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги.

Відповідно до вимог чинного законодавства України, рішення є законним тоді, коли суди, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, дана неправильна правова оцінка встановленим у справі обставинам, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково, постанову господарського суду Львівської області від 19 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає крім як у випадках, встановлених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .