розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 23.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити виплату щомісячної доплати до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) ,

У вересні 2007 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити виплату щомісячної доплати до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 23.10.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008, позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області щодо нездійснення виплати позивачу підвищення до пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов’язано відповідача з 09.07.2007 підвищити ОСОБА_4 пенсію згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та здійснювати подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом.

У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області просить рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати, а за справою постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"було призупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 09 липня 2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції закону від 18.11.2004.

Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.

За таких обставин положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Отже, вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Водночас, суд першої інстанції, постановлюючи дане рішення, допустив порушення норм матеріального права, зобов’язавши відповідача здійснювати подальшу виплату пенсії ОСОБА_4 у розмірах, передбачених законом, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача у майбутньому.

Така помилка суду першої інстанції не була виправлена і судом апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Оскільки обставини справи встановлено повно і правильно, але тільки в частині помилково застосовано матеріальний закон, то відповідно до частини 4 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції –зміні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Із урахуванням наведених обставин ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 підлягає скасуванню, так як вона постановлена з порушенням норм матеріального права, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 23.10.2007 необхідно змінити, виключивши з її резолютивної частини зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснювати подальшу виплату пенсії позивачу у розмірах, передбачених законом.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2008 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити виплату щомісячної доплати до пенсії відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) скасувати.

Постанову Любешівського районного суду Волинської області від 23.10.2007 змінити, виключивши з її резолютивної частини посилання щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області здійснювати подальшу виплату пенсії ОСОБА_4 у розмірах, передбачених законом.