розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.10.2006 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12.06.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, Ізмаїльського слідчого ізолятора в Одеській області про зміну формулювання звільнення, стягнення грошової допомоги та доплат та відшкодування моральної шкоди, -

У травні 2004 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, Ізмаїльського слідчого ізолятора в Одеській області про зміну формулювання звільнення, стягнення грошової допомоги та доплат та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.10.2006, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12.06.2007, було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_4. подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судові рішення необхідно скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач з 07.01.1991 проходив службу у системі Департаменту України з питань виконання покарань, на підставі наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 10.09.1999 року №129 він проходив службу за контрактом з 01.11.1999 по 01.11.2002, який був укладений на три роки.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 30.04.2002 №109 було скасовано наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 10.09.1999 року №129 та було визнано контракти, які були укладені з особами рядового і молодшого інспекторського складу кримінально-виконавчої системи такими, що втратили свою дію, але позивач продовжував службу до 31.12.2003.

Позивач 29.09.2003 подав рапорт на звільнення із служби за вислугою років з 31.12.2003.

Наказом начальника управління Державного Департаменту з питань виконання покарань в Одеській області від 16.01.2004 року №6 о/с ОСОБА_4 був звільнений у запас за пунктом "ж"статті 63 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (114-91-п) від 29.07.1991 (за власним бажанням). На день звільнення позивачу виповнилося 36 років та він мав вислугу років у календарному обчисленні 16 років і 04 дні, а в пільговому обчислені 20 років, 04 місяці, 02 дні.

Пунктом "г"статті 63 зазначеного Положення (114-91-п) встановлено, що особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за вислугою строку служби, передбаченого договором, якщо особи рядового і молодшого начальницького складу не виявляють бажання продовжувати службу.

Колегія суддів вважає, що суди дійшли до неправильного висновку, відмовляючи у задоволенні позову про зміну формулювання звільнення позивача зі служби, оскільки наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань в односторонньому порядку не може бути припинено дію контракту. Проходження служби після закінчення строку дії контракту, при відсутності наказу про проходження служби на загальних підставах, свідчить про продовження дії контракту. Суди також не звернули увагу на те, що позивачем подано рапорт на звільнення із служби за вислугою років, але звільнення було проведено за власним бажання, а не з підстав, за якими просив звільнити його позивач при наявності в нього відповідної вислуги років та не звернули увагу на те, що позивачу призначена пенсія за вислугу років.

Крім того, суди необґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби згідно пункту 10 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (114-91-п) , затвердженого Радою Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, а тому колегія суддів вважає за необхідне позов в цій частині задовольнити.

Позовні вимоги, щодо стягнення моральної шкоди в сумі 3000 гривень підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач дійсно поніс моральні страждання у зв’язку з неправомірними діями відповідача, тому слід стягнути на його користь 2000 гривень моральної шкоди.

Термін звернення позивача з позовом до суду ним не пропущено

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.10.2006 та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 12.06.2007 у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області, Ізмаїльського слідчого ізолятора в Одеській області про зміну формулювання звільнення, стягнення грошової допомоги та доплат та відшкодування моральної шкоди скасувати .

Ухвалити нове рішення.

Змінити формулювання звільнення ОСОБА_4 згідно наказу начальника управління Державного Департаменту з питань виконання покарань в Одеській області від 16.01.2004 року №6 о/с за пунктом "ж"статті 63(за власним бажанням) на звільнення за пунктом "г"статті 63 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України від 29.07.1991 (за вислугою років).

Стягнути з управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області на користь ОСОБА_4 грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.