розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2008 року

у справі № А38/359-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селект"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селект" (далі –ТОВ "Селект") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі –СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.04.2006 року

№ 0000502330/0, від 10.05.2006 року № 0000502330/1, від 24.07.2006 року № 0000502330/2, від 02.10.2006 року №0000502330/3, якими позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 1 399 590 грн. (786 000 грн. –основний платіж, 613 590 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2007 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2008 року постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2007 року скасовано та постановлено нове рішення про визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач посилається на її необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2008 року –без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що фахівцями СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у

м. Кривому Розі проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Селект" за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.11 ст. 5, п. п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.1.5, 1.6, п.2, п. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 (z0271-03) , а саме не проведено коригування валових витрат за авансовими платежами позивача його постачальникам при одержанні товару .

Зазначене порушення відображено в акті № 71/08-06-321/31550511 від 05.04.2006 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 00005022330/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 1 399 590 грн., (786 000 грн. –основний платіж, 613 590 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатом апеляційного оскарження контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.05.2006 року № 0000502330/1, додатково проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Селект" з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на прибуток за період з 01.10.2004 року по 31.12.2005 року (акт № 125/08-06-321/31550511 від 17.07.2006 року) та прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.07.2006 року

№ 0000502330/2, від 02.10.2006 року №0000502330/3, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток на суму 1 399 590 грн. (786000 грн. –основний платіж, 613590 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

У розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У ході перевірки контролюючим органом не встановлено діяльності, яка не передбачена статутом позивача.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Пункти 5.3 –5.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачають обмежень щодо віднесення до складу валових витрат сум здійснених платником податків авансових платежів. Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 зазначеного Закону).

При цьому п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону встановлено, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Із аналізу зазначеної норми вбачається, що момент виникнення валових витрат визначається за двома подіями, що відбуваються раніше: або дата списання коштів платника податку на оплату товарів (робіт, послуг); або дата оприбуткування платником податку товарів. Таким чином, наведена норма дає право платникам податку включати до складу валових витрат сплачені в розрахунок за товар грошові кошти за правилом першої події без подальшого коригування у разі настання другої події.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 3 ст. 3 цього Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Податкова та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 189 від 27.06.2007 року не встановлено віднесення позивачем до складу валових, витрат, які не підтверджені документами обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Керуючись статтями 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2008 року залишити без змін.

Справу № А38/359-06 повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .