розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного сулу від 12 травня 2009 року у справі №2-а-54/09/1216 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на неправомірні дії та зобов’язання зробити перерахунок та виплату надбавки до пенсії дитині війни, -

В С Т А Н О В И Л А :

16 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області на неправомірні дії та зобов’язання зробити перерахунок та виплату надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01.01 2006 року.

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 25 лютого 2009 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного сулу від 12 травня 2009 року, постанова Марківського районного суду Луганської області від 25 лютого 2009 року скасована. Ухвалено нове судове рішення . Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії за віком у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату за рахунок державного бюджету України ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. І ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум, в решті позовних вимог відмовлено. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Зокрема, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Як встановлено судом, позивач, 1941 року народження, має правовий статус дитини війни, у зв'язку з чим має право на отримання пільг, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " (1058-15) ' цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) від 19 січня 2006 року № 3367-ІУ, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було виключено Статтю 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" було викладено в наступній редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

Положення статті 110 Закону України від 19.01.2006 р. № 3367-ІУ "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України неконституційними не визнані.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) (у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) .

Відповідно до вимог 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) п.41 розділу 2 "Внесення змін до деяких законодавчих актів"текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенси, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. (v010p710-08) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу 11 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу ПІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними)

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Стосовно розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то апеляційний суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" № 489-У від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року № 749-У (749-16) , який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп.

Законом України ""Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) від 28 грудня 2007 року № 107-УІ, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.

Таким чином, для позивача розмір підвищення до пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.

Апеляційний суд вирішуючи даний спір дав правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірив обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення конкретних сум, відповідність їх розмірам мінімальних заробітних плат, які були встановлені чинним законодавством, та дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії за віком як дитина війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, в розмірах, визначених зазначеними Законами України.