розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя на постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 04 лютого 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року у справі №2-а-66/08/0520 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними та зобов’язання зробити перерахунок доплати до пенсії, -

21 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя про визнання дій відповідача неправомірними, та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 04 лютого 2009 року позов задоволено. Визнано незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іллічівськом районі м. Маріуполя здійснити виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року, постанова Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 04 лютого 2009 року –змінена. Виключено в абзацах 2 і 3 резолютивної частини постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 04 лютого 2009 року /08 слова "з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року". В решті постанову суду від 04 лютого 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені вище судові рішення, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в суді першої інстанції наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України, посилаючись на те, що з позовом до суду ОСОБА_1 звернулася 21.01.2009 року, в той час як Рішення Конституційного Суду України було прийнято 09 липня 2007 року та оприлюднено у передбаченому законодавством порядку 27.07.2007р.

Апеляційний суд рішення про застосування строку звернення до суду мотивував тим, що позивач про порушення свого права, якщо вона вважала його порушеним, повинна була дізнатися при виплаті їй відповідачем щомісячно пенсії, та що юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення їй строку звернення до суду.

В зазначеній частині рішення апеляційного суду в касаційному порядку ніким не оскаржено.

Отже, предметом перегляду є судові рішення в частині задоволення позову про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Правовий статус дітей війни, що визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) .

Судом встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи "Діти війни", та ця обставина відповідачем не оспорюється.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування"і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність. Законом України від 19.12.2006 р. "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) (стаття 111) було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. (v0a6p710-07) положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. (v010p710-08) положення пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік"та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , якими з 01.01.2008 р. були внесені зміни, зокрема до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"щодо виплати замість пенсії підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визнані неконституційними.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають силу з моменту прийняття рішення про їх неконституційність.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Положення ст. 6 Закону з України "Про соціальний захист дітей війни"про право дітей війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком знову нову почали діяти після прийняття Конституційним Судом України зазначених вище рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виявилась у нездійсненні підвищення пенсії позивачу як дитині війни за період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., та суди правильно зобов’язали відповідача провести відповідно до статті 6 Закон України "Про соціальний захист дітей війни" перерахунок пенсії позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді позову еправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя відхилити, а постанову Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 04 лютого 2009 року змінену постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року, та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2009 року залишити без змін.