розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 року у справі №22а-11361/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги,

У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про зобов’язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва здійснити нарахування підвищення до пенсії позивачці у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 2006 року по 2007 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 року, постанова Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2008 року скасована, та прийнято нову постанову. Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва неправомірними. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва перерахувати Рец Лідії Андріївні підвищення у розмірі 30% надбавки до мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус дитини війни (посвідчення НОМЕР_1 видане 12.01.1997 р.), та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва

Згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач як дитина війни має право на державну соціальну допомогу, зокрема, на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) N 3367-ІУ від 19.01.2006, який набрав чинності з 02.04.2006, пункт 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"було виключено, статтю 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"було викладено в наступній редакції: "Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01.01.2006, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі. у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

Положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік"Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними. Законом України № 489-V від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рн/2007 від 09.07.2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відтак, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову про здійснення підвищення пенсії за 2006 рік, з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Протягом терміну з 1 січня по 9 липня 2007 року діяли норми Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , які по-іншому регулювали ці правовідносини, та оскільки ці норми прийняті пізніше в часі, то вони мали пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.

Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, порушив право позивача як дитини війни на отримання соціальної допомоги, тому протиправною є бездіяльність відповідача, яка виявилась у нездійсненні підвищення пенсії позивачу за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року .

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.