Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року

у справі №7/695/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві

про визнання протиправним та скасування рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування рішення №00000936/0 від 17.11.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6431,16 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2007 року (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Бандура Л.І., судді –Поліщук Л.В., Туренко В.Б.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду апеляційної інстанцій мотивовано тим, що у ході судового розгляду справи підтвердився факт вчинення позивачем порушень, встановлених перевіркою, та застосуванням відповідачем штрафних санкцій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року та залишити в силі постанову Господарського суду Миколаївської області від 30.01.2007 року, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції без належної правової оцінки залишився той факт, що жодним законом не встановлений порядок здійснення органами державної податкової служби контролю за порядком проведення готівкових розрахунків, а тому застосовуючи до товариства штрафні санкції за таке порушення, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено виїзну планову перевірку ТОВ "Миколаївський глиноземний завод"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено акт від 13.11.2006 року №44/36-000/33133003. Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 2.15 п. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 року №72, та пп. 2.11 п. 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637 (z0040-05) , оскільки було виявлено факти перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки підзвітними особами підприємства у сумі 8644,17 грн. Крім того, товариством було порушено ч. 6 пп. 2.3 п. 2, пп. 3.1 п. 3 згаданих Положень, оскільки касові операції були оформлені без касових документів, які підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів у сумі 4270,12 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване рішення, яким до позивача згідно з п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"від 12.06.1995 року №436 (436/95) (в редакції Указу Президента України №491/99 від 11.05.1999 року (491/99) ) застосовано штрафні санкції у сумі 6431,16 грн.

У касаційній скарзі позивач не заперечує проти обставин, встановлених здійсненою перевіркою, а лише вказує на відсутність у податкової інспекції повноважень щодо здійснення контролю за готівковими розрахунками та щодо застосування санкцій за порушення у цій сфері.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано не погодився з такими твердженнями позивача, оскільки правове регулювання цього питання є однозначним та закріплено на законодавчому рівні, що спростовує доводи, наведені позивачем.

Так, статтею 33 Закону України "Про Національний банк України"передбачено, що до повноважень Національного банку щодо організації готівкового грошового обігу віднесено визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій.

Згідно зі ст. 56 згаданого Закону Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов та підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України. Постановою Національного банку України від 19.02.2001 року №72 (z0237-01) відповідно до статті 56 Закону України "Про Національний банк України"було затверджено "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 року за № 237/5428 (z0237-01) .

Пунктом 4.10 вказаного Положення встановлено, що перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою здійснюють органи державної податкової служби України, державної контрольно-ревізійної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, фінансові органи.

Відповідно до пп. 5.1.3 цього ж Положення встановлено, що у разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання контролюючих органів згідно з Указом Президента України від 12.06.1995 року №436 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) (зі змінами і доповненнями).

Аналогічні за змістом приписи містяться і в п. 7.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 року №637 (z0040-05) , зареєстрованою в Міністерстві юстиції 13.01.2005 року за №40/10320 (z0040-05) .

У свою чергу, статтею 2 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"від 12.06.1995 року №436 установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Отже, наведені вище вимоги законодавства передбачають наявність у відповідача повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням порядку ведення підприємством операцій з готівкою та застосування штрафних санкцій за порушення такого порядку, з огляду на що суд апеляційної інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод".

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2007 року у справі №7/695/06 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.