Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Господарського суду Одеської областi від 26.01.2007 року

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року

у справі №34/503-06-12497А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Невада"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Невада"звернулося до Господарського суду Одеської областi з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення №0006412360 від 09.11.2006 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2707,44 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 26.01.2007 року (суддя Фаєр Ю.Г.), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Туренко В.Б., судді –Бандури Л.І., Поліщук Л.В.), позов задоволено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем дотримані вимоги ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"щодо наявності необхідної кількості торгових патентів на гральні автомати, які використовувалися ним у його господарській діяльності.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову Господарського суду Одеської областi від 26.01.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі відповідач зазначив, що оскільки гральні автомати, які використовувалися позивачем, фактично мають декілька гральних місць, позивач мав би придбати торгові патенти на кожне гральне місце. Натомість, ним придбавався лише один патент на гральний автомат, чим порушено вимоги ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 та. ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками ДПА у Вінницькій області була проведена перевірка залу гральних автоматів, який належить позивачу, розташованому за адресою: м. Вінниця, вул. 50-річчя, 30, за результатами якої складено акт №0006412360 від 18.10.2006 року.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"від 23.03.1996 року №98/96-ВР (далі - Закон), оскільки підприємством здійснювалося надання послуг у сфері грального бізнесу без одержання необхідної кількості торгових патентів. Так, у залі гральних автоматів знаходилися три гральні автомати "Містер Твістер"з чотирма гральними місцями, на які позивачем було придбано лише по одному торговому патенту, в той час як за висновками відповідача у позивача мали б бути у наявності торгові патенти відповідно до кількості гральних місць на цих автоматах.

На підставі акту перевірки було прийнято оскаржуване рішення про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 2707,44 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необгрунтованість оскаржуваного рішення, зважаючи на наступне.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності"патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами. Під гральним бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

Ліцензійними умовами провадження організації діяльності з проведення азартних ігор і Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18.04.2006 року №40/374, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2006 року за №622/12496 (z0622-06) , визначено поняття "грального автомата"як механічного, електричного, електронного обладнання або пристрою, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використання генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Гральний автомат "Містер Твістер", що використовувався позивачем, відповідає усім вищенаведеним ознакам та являє собою єдиний гральний автомат.

Крім того, частиною 3 ст. 5 Закону визначено, що вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюється у фіксованому розмірі для використання саме грального автомата, незалежно від кількості одночасно наданих на ньому послуг. Вказана норма Закону не передбачає встановлення вартості торгового патенту для використання гральних полів одного грального автомата.

Тобто, з правового аналізу наведених положень вбачається, що Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (98/96-ВР) встановлений обов'язок придбання торгового патенту на гральний автомат, а не на окремі гральні місця на ньому.

А тому придбання позивачем торгових патентів відповідно до кількості гральних автоматів відповідає як нормам права, так і технічним характеристикам цих автоматів.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про дотримання позивачем вимог статті 5 вищеназваного Закону та неправомірність застосування до нього штрафних санкцій згідно з рішенням №0006412360 від 09.11.2006 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Одеської областi від 26.01.2007 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року у справі №34/503-06-12497А залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.