Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон"звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2006 року №0000272302/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року на 741276,00 грн.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2007 року (суддя Васильєва Л.І.), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Димерлій О.О., судді –Яковлев Ю.В., Стас Л.В.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано посиланнями на п. 1.14 ст. 1, п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 274 Митного кодексу України, керуючись якими суди дійшли висновку, що підставою застосування платником податку нульової ставки податку на додану вартість є дотримання наступних умов: здійснення експорту товарів, включення вартості послуг у митну вартість товарів, що експортуються, а також встановлення того, що надані послуги є супутніми експорту товарів. Зважаючи на те, що позивачем всі наведені умови були дотримані, що встановлено у ході розгляду справи, суди попередніх інстанцій визнали оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам закону.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2007 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2007 року були прийняті з порушенням вищезгаданих норм матеріального права, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті від 19.05.2006 року №860/23-5/14291113 про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року, відповідно до якого встановлено порушення підприємством п. 1.14 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.1.1 п. 6.1, п. 6.2 ст. 6, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачем завищено бюджетне відшкодування на 741276,00 грн.

Приймаючи рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за лютий 2006 року на зазначену суму, відповідач пов’язував це зі зменшенням від’ємного значення різниці між податковим зобов’язанням та податковим кредитом за січень 2006 року, оскільки позивачем, за висновками контролюючого органу, неправомірно включено до обсягу експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, вартість послуг з транспортної обробки та перевалки вантажів, наданих нерезиденту "Nibulon Traiding В.V."(Нідерланди), які не можна вважати супутніми експорту товарів послугами та застосовувати передбачену п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"нульову ставку податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій обгрунтовано не погодилися з таким висновком відповідача, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п. 6.1 ст. 6 Закону).

Підпунктом 6.2 ст. 6 Закону встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

За визначенням, навденеим у п. 1.14 ст. 1 згаданого Закону, супутні послуги –послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів –це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 274 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об’єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, послуги по транспортній обробці і перевалці вантажів на судна нерезидента, позивач здійснював на виконання умов договору від 02.09.2005 року №7, укладеного з "Nibulon Traiding В.V.".

При цьому акти передачі-прийому виконаних робіт, рахунки, а також вантажно-митні декларації підтверджують вартість та обсяг послуг, наданих нерезиденту через перевантажувальний термінал, та включення їх вартості безпосередніми резидентами-експортерами до митної вартості товарів, які експортуються.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що послуги по транспортній обробці та перевалці товарів, які експортуються, є супутніми такому експорту, а включення декларантом до вантажно-митної декларації їх вартості, як складової митної вартості експортованого товару, дає підстави для оподаткування цих послуг відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"за нульовою ставкою.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2007 року у справі №1/334/06-01 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2007 року у справі №22а-1195/2007 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

за участю представників:
позивача:	Кравченка О.Б., Петровського Д.О.