Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

на постанову Господарського суду Харківської області від 14.03.2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року

у справі №АС-13/47-07

за позовом Закритого акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова,

за участю Прокурора Жовтневого району м. Харкова,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

Закрите акціонерне товариство "Новий Стиль" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000011600/0 від 20.01.2007 року в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2006 року на 130994,00 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 14.03.2007 року (суддя Водолажська Н.С.), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Шутенко І.А., судді –Бабакова Л.М., Карбань І.С.), позов задоволено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано посиланнями на підпункти 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", застосувавши які суди дійшли висновку про помилковість доводів ДПІ, що сума бюджетного відшкодування є лише різницею між сумами податкових зобов’язань та податкового кредиту за попередній податковий (звітний) період.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Харківської області від 14.03.2007 року та ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року були прийняті з порушенням згаданих норм матеріального права, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник Генеральної прокуратури України у судовому засіданні вимоги касаційної скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова підтримав.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений в акті перевірки №537/23-305/32565288 від 29.12.2006 року, про порушення позивачем абзацу "а"пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2006 року на 137241,00 грн. Підставою для такого висновку стало те, що за даними перевірки по декларації за вересень 2006 року від’ємне значення, розраховане згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 названого Закону складає 3347924,00 грн., а тому бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення серпня 2006 року, що дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у серпні 2006 року постачальникам таких товарів (послуг). У серпні 2006 року підприємством фактично сплачено постачальникам товарів (послуг) 1815077,00 грн., відтак бюджетному відшкодуванню підлягає лише сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 п.7.7 ст.7 по декларації за серпень 2006 року та яка складає 1471693,00 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій обгрунтовано не погодилися з наведеними висновками відповідача, зважаючи на наступне.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 цієї статті передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з викладеним правилом, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Висновок судів про дотримання позивачем вимог наведених норм є правильним, оскільки сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний (податковий) період розраховується з врахуванням суми залишку від’ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду шляхом включення до суми податкового кредиту, оскільки про це міститься пряма вказівка в підпункті 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, як правильно враховано судами попередніх інстанцій, відповідачем не заперечуються обставини щодо фактичної сплати позивачем сум податку постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Харківської області від 14.03.2007 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2007 року у справі №АС-13/47-07 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.