Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Гранд Фуд Сервіс"

на постанову господарського суду Львівської області від 13 листопада 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2007 року

у справі № 5/2328-25/239А

за позовом Дочірнього підприємства "Гранд Фуд Сервіс"

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

про визнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення – рішення, -

У серпні 2006 року ДП "Гранд Фуд Сервіс" звернулось до суду з позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання нечинним (недійсним) та скасування податкового повідомлення – рішення № 0012191630/0 від 11 жовтня 2005 року.

Постановою господарського суду Львівської області від 13 листопада 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2007 року постанову господарського суду Львівської області від 13 листопада 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДП "Гранд Фуд Сервіс", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Львівської області від 13 листопада 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2007 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

19 березня 2003 року позивачем було подано до ДПІ у Галицькому районі м. Львова податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2003 року, де в рядку 20 (сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду) була визначена сума в розмірі 22 121, 00 грн.

30 квітня 2003 року між податковим органом, органом державного казначейства, підприємствами ТОВ СКК "Зелений Мис" та ДП "Гранд Фуд Сервіс" (підприємство – кредитор) було прийнято Протокольне рішення (схема) № 13-35 про проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податків, відповідно до якого ВДК у Галицькому районі м. Львова на підставі висновку ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 22 квітня 2003 року № 111 на суму 22 121, 00 грн. проводить відшкодування податку на додану вартість ТОВ СКК "Зелений Мис", яке, використовуючи отримане відшкодування, перераховує протягом одного операційного дня ДП "Гранд Фуд Сервіс" борг для розрахунків в сумі 22 121, 00 грн. і відображає їх у обліку як отримане відшкодування податку на додану вартість та погашення кредиторської заборгованості згідно акта звірки від 15 квітня 2003 року № 13.

ДП "Гранд Фуд Сервіс", яка має заборгованість з платежів до державного бюджету в сумі 22 121, 00 грн., на підставі довідки від 22 квітня 2003 року № 20 ДПІ у Галицькому районі м. Львова перераховує протягом одного операційного дня отримані кошти на рахунок, визначений органом Державного казначейства, і відображає їх в обліку як погашення дебіторської заборгованості та погашення заборгованості з платежів до державного бюджету.

11 жовтня 2005 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 22 120, 80 грн. ДП "Гранд Фуд Сервіс" зобов’язано сплатити штраф в розмірі 10 % в сумі 2 212, 08 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що позивачем був порушений строк сплати узгодженого податкового зобов’язання, що свідчить про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" .

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовуються до платника податку за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Позивачем шляхом подачі податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2003 року була узгоджена сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 22 121, 00 грн.

Згідно абзацу першого підпункту 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 з урахуванням підпункту 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" граничний термін сплати цієї узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість настав 30 березня 2003 року.

Згідно Протокольного рішення (схема) № 13-35 від 30 квітня 2003 року про проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податків, яке було прийнято відповідно до Порядку проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1270 (1270-2001-п) , відповідна сума податку на додану вартість надійшла до бюджету 30 квітня 2003 року.

Таким чином, позивачем були порушені строки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 30 календарних днів, а тому застосування до нього штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в розмірі 2 212, 08 грн. оспорюваним податковим повідомленням – рішенням є правомірним.

Посилання позивача в його касаційній скарзі на порушення вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (z0567-01) ( у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 року № 247 (z0467-03) ) визнаються колегією суддів необґрунтованими з урахуванням того, що оспорюване рішення прийнято в належній формі, передбаченій в зазначеному Порядку для застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а відсутність окремих реквізитів в оспорюваному податковому повідомленні –рішенні не свідчить про його недійсність і не звільняє позивача від відповідальності.

Помилковим також визнаються посилання позивача в його касаційній скарзі на строк застосування адміністративно – господарських санкцій, встановлений в ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки штрафні санкції, передбачені підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищезазначеного Закону, в розумінні Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визнаються податковим зобов’язанням, застосовуються до платника податку шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке є письмовим повідомленням контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, а тому мають визначатись платнику податку в межах строку, встановленого підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 цього Закону.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДП "Гранд Фуд Сервіс" підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Львівської області від 13 листопада 2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Гранд Фуд Сервіс" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 13 листопада 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 12 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.