У травні 2007 року Компанія "Ві Ай Пі"у вигляді ТОВ звернулась до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень № 0010642301/0 від 06 грудня 2006 року на загальну суму 2 163 612, 00 грн., № 0010652301/0 від 06 грудня 2006 року на загальну суму 1 838 765, 00 грн., № 0010642301/1 від 13 лютого 2007 року на загальну суму 2 163 612, 00 грн., № 0010652301/1 від 13 лютого 2007 року на загальну суму 1 838 765, 00 грн., № 0010642301/2 від 16 квітня 2007 року на загальну суму 2 163 612, 00 грн., № 0010652301/2 від 16 квітня 2007 року на загальну суму 1 838 765, 00 грн., № 0010872301/2 від 16 квітня 2007 року на загальну суму 631 311, 00 грн., № 0010862301/2 від 16 квітня 2007 року на загальну суму 925 016, 00 грн.

Під час розгляду справи до участі у справи було залучено прокуратуру Приморського району м. Одеси.

Постановою господарського суду Одеської області від 16 липня 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року постанову господарського суду Одеської області від 16 липня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 4.1 ст. 4, підпункту 7.3.1 п. 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 16 липня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу Компанія "Ві Ай Пі"у вигляді ТОВ, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ДПІ у Приморському районі м. Одеси, а постанову господарського суду Одеської області від 16 липня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2008 року залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси провела виїзну позапланову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Компанії "Ві Ай Пі"у вигляді ТОВ за період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої було складено акт № 6458/23-20/30945995 від 23 листопада 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 32 600, 00 грн., у тому числі за І квартал 2004 року завищення на 32 600, 00 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 1 544 339, 00 грн., у тому числі по періодам: за І квартал 2004 року заниження на 95 400, 00 грн., за ІІ кварталі 2004 року заниження на 154 100, 00 грн., за ІІІ квартал 2004 року заниження на 207 100, 00 грн., за ІV квартал 2004 року заниження на 126 700, 00 грн., за І квартал 2005 року заниження на 106 600, 00 грн., за ІІ квартал 2005 року заниження на 119 700, 00 грн., за ІІІ квартал 2005 року заниження на 157 300, 00 грн., за ІV квартал 2004 року заниження на 137 100, 00 грн., за І квартал 2006 року заниження на 105 997, 00 грн., за ІІ квартал 2006 року заниження на 157 495, 00 грн., за ІІІ квартал 2006 року заниження на 176 847, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки було встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, підпункту 7.3.1 п. 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на 1 235 038, 00 грн., у тому числі по періодам за січень 2004 року заниження на 28 893, 00 грн., за лютий 2004 року заниження на 26 021, 00 грн., за березень 2004 року заниження на 27 839, 00 грн., за квітень 2004 року заниження на 35 870, 00 грн., за травень 2004 року заниження на 39 730, 00 грн., за червень 2004 року заниження на 41 195, 00 грн., за липень 2004 року заниження на 35 555, 00 грн., за серпень 2004 року заниження на 88 084, 00 грн., за вересень 2004 року заниження на 41 914, 00 грн., за жовтень 2004 року заниження на 32 569, 00 грн., за листопад 2004 року заниження на 32 117, 00 грн., за грудень 2004 року заниження на 36 667, 00 грн., за січень 2005 року заниження на 31 827, 00 грн., за лютий 2005 року заниження на 21 096, 00 грн., за березень 2005 року заниження на 32 351, 00 грн., за квітень 2005 року заниження на 36 471, 00 грн., за травень 2005 року заниження на 23 777, 00 грн., за червень 2005 року заниження на 35 418, 00 грн., за липень 2005 року заниження на 42 059, 00 грн., за серпень 2005 року заниження на 44 930, 00 грн., за вересень 2005 року заниження на 38 824, 00 грн., за жовтень 2005 року заниження на 32 959, 00 грн., за листопад 2005 року заниження на 33 667, 00 грн., за грудень 2005 року заниження на 43 030, 00 грн., за січень 2006 року заниження на 32 315, 00 грн., за лютий 2006 року заниження на 23 540, 00 грн., за березень 2006 року заниження на 28 931, 00 грн., за квітень 2006 року заниження на 44 918, 00 грн., за травень 2006 року заниження на 36 638, 00 грн., за червень 2006 року заниження на 44 381, 00 грн., за липень 2006 року заниження на 45 127, 00 грн., за серпень 2006 року заниження на 54 621, 00 грн., за вересень 2006 року заниження на 41 694, 00 грн.

06 грудня 2006 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення –рішення 0010642301/0, яким за порушення підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначила позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2 163 612, 00 грн., у тому числі 1 544 339, 00 грн. –основний платіж та 619 273, 00 грн. –штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та податкове повідомлення –рішення № 0010652301/0, яким за порушення п. 4.1 ст. 4, підпункту 7.3.1 п. 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"визначила позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1 838 765, 00 грн., у тому числі 1 235 038, 00 грн. –основний платіж та 603 727, 00 грн. –штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Вказані податкові повідомлення –рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняла податкові повідомлення –рішення № 0010642301/1 від 13 лютого 2007 року, № 0010652301/1 від 13 лютого 2007 року, № 0010642301/2 від 16 квітня 2007 року, № 0010652301/2 від 16 квітня 2007 року на аналогічні суми та податкове повідомлення –рішення № 0010862301/2 від 16 квітня 2007 року, яким визначила позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 925 016, 00 грн., у тому числі 925 016, 00 грн. –штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"і податкове повідомлення – рішення № 0010872301/2 від 16 квітня 2007 року, яким визначила позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 631 311, 00 грн., у тому числі 631 311, 00 грн. –штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3, підпункту 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не була доведена правомірність оспорюваних податкових повідомлень –рішень.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Оспорювані податкові повідомлення –рішення були прийняті відповідачем за результатами виїзної позапланової перевірки позивача.

Виключний перелік підстав для проведення виїзної позапланової перевірки платника податку визначений в ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Як на підставу проведення виїзної позапланової перевірки відповідач посилався на п. 5 ч. 6 ст. 111 вищезазначеного Закону, відповідно до якого позапланова виїзна перевірка платника податку проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України.

Аналіз цих положень свідчить, що податковий орган має право вимагати від платника податку дати пояснення та їх документальне підтвердження з метою перевірки відомостей, отриманих від особи (контрагента), з якою платник податку мав правові відносини. У цьому випадку податковий орган з метою отримання необхідних відомостей має право направити платнику податків письмовий запит та вимагати надати документи, що стосуються лише правових відносин з іншим платником податку (контрагентом).

ДПІ у Приморському районі м. Одеси листом від 25 жовтня 2006 року № 31087/10/23-20 звернулась до Компанії "Ві Ай Пі"у вигляді ТОВ з вимогою надати оригінали документів фінансово-господарської діяльності за період з 01 липня 2003 року по 01 липня 2006 року згідно переліку, посилаючись на п. 3 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Водночас, суди попередніх інстанцій дали належну правову оцінку цьому листу та дійшли вірного висновку, що даний лист за своїм змістом не є письмовим запитом про надання пояснень та їх документальних підтверджень в рамках перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з позивачем, як це передбачено в п. 5 ч. 6 ст. 111 вищезазначеного Закону, а тому залишення цього листа без відповіді не могло бути підставою для проведення виїзної позапланової перевірки.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача була відсутня законодавча підстава для проведення виїзної позапланової перевірки позивача.

Однак посадові особи відповідача були фактично допущені до проведення перевірки, під час якої встановили порушення, зокрема підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В акті перевірки на підставі змісту укладених позивачем договорів про надання послуг з обслуговування пасажирів в секторі", додатків № 1 до договорів, де визначені тарифи на послуги, та листа КП "Міжнародний аеропорт Одеса"від 25 жовтня 2006 року № 14-1746 від 25 жовтня 2006 року щодо пасажиропотоків за період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2006 року відправлення пасажирів"з Центрального аеропорту м. Одеси, у тому числі пасажиропотоків міжнародних рейсів та внутрішніх рейсів (по Україні), податковим органом був визначений валових доход позивача та зроблений висновок про заниження суми валового доходу на 6 173 536, 00 грн.

Крім того, на підставі вищевикладеного відповідачем було визначено позивачу суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1 234 707, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно положень підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вищезгаданого Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до підпункту 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього ж Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Отже, валовий доход включає, зокрема доход від надання послуг і формується після настання події, що сталася раніше (дата зарахування від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу послуг за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку).

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"(в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього ж Закону датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкове зобов’язання з податку на додану вартість у платника податку виникає з операцій, зокрема надання послуг, після настання першої події (дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку).

Згідно п. 1.7 та підпункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (z0925-05) , факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вищезгаданого Закону України підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Лист КП "Міжнародний аеропорт Одеса"від 25 жовтня 2006 року № 14-1746 від 25 жовтня 2006 року не може визнаватись первинним документом з урахуванням того, що він не фіксує факти здійснення господарських операцій позивачем.

Відповідачем не було представлено документів, які б свідчили про фактичне надання позивачем послуг згідно договорів про надання послуг з обслуговування пасажирів в секторі"та оплати цих послуг в період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2006 року.

З огляду на викладене визначення валового доходу позивачу та податкового зобов’язання з податку на додану вартість на підставі змісту укладених позивачем договорів про надання послуг з обслуговування пасажирів в секторі", додатків № 1 до договорів, де визначені тарифи на послуги, та листа КП "Міжнародний аеропорт Одеса"від 25 жовтня 2006 року № 14-1746 від 25 жовтня 2006 року щодо пасажиропотоків за період з 01 січня 2004 року по 30 вересня 2006 року відправлення пасажирів"з Центрального аеропорту м. Одеси, у тому числі пасажиропотоків міжнародних рейсів та внутрішніх рейсів (по Україні), є безпідставним.

Визначення валового доходу та податкового зобов’язання з податку на додану вартість позивачу із визначенням звичайної ціни є такими, що суперечить законодавству, оскільки згідно абзацу другого підпункту 1.20. 10 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

В даному випадку відповідач не посилався на законодавчу підставу для визначення бази оподаткування із застосуванням звичайної ціни.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.