розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області на постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмову у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення, -

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області про визнання неправомірною відмови у виплаті допомоги на оздоровлення та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки.

Постановою Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та стягнуто недоотриману допомогу на оздоровлення за 2005, 2007 роки в сумі 3078 грн. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дебальцевської міської ради Донецької області залишено без задоволення, а постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року - без змін.

У поданій касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області, з посиланням на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_6 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 3 групи, у зв’язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

ОСОБА_6 виплачувалася у 2005-2006 роках щорічна допомога на оздоровлення, передбачена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"з врахуванням положень Постанови КМУ № 562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) у розмірі 90 гривень на рік, за 2007 рік виплату не отримувала.

Задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості по виплатам щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки, суди виходили з того, що статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) та повинні відповідати їй.

Відповідно до положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп –п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи –чотири мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Постановою КМУ № 836 від 26 липня 1996 року (836-96-п) , та Постановою КМУ № 562 від 12 липня 2005 року (562-2005-п) , всупереч вимогам Закону № 796-ХІІ (796-12) (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі зокрема: - постановою № 836 (836-96-п) для інвалідів третьої групи –21,50 гривень, постановою № 562 (562-2005-п) для інвалідів другої групи –120 гривень.

Суди попередніх інстанцій виходили з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами і дійшли висновку, що при вирішенні цього спору застосуванню підлягають норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , норми Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати". Розмір мінімальної заробітної плати в період 2003 –2005 років встановлювався законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати"та підвищувався на відповідні роки законами України "Про державний бюджет України"а не постановою КМУ № 562 (562-2005-п) .

Суди обґрунтовано врахували те, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (З235-15) від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який не визнаний неконституційним Конституційним Судом України і відмовили у задоволенні позову в частині стягнення допомоги за цей рік.

Таким чином, суди обґрунтовано дійшли висновку, що дії відповідача щодо виплати допомоги на оздоровлення позивачу за 2005 рік у розмірах менших від п’яти мінімальних заробітних плат є неправомірними.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь –якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною третьою статті 159 КАС визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стягнувши спірну суму з Управлінні праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог частини третьої статті 2 КАС та частини третьої статті 159 КАС не дослідили і не дали правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб’єктність відповідача, його права та обов’язки у сфері публічних відносин, чи є він належним відповідачем по всіх заявлених вимогах.

Відповідно до статті 63 Закону № 796-ХП фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст.1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232 (1232-2005-п) державне казначейство є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковане.

Статтею 4 п.7 цього Положення передбачено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетом АРК, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством і перераховує розподілені кошти за належністю.

Ухвалюючи рішення про стягнення з Управлінні праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області на користь позивача певних сум, суди не з’ясували, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунки відповідачів для виплати їх особам, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи; з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти; чи мають право відповідачі проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів, тощо. Суди не дослідили і не проаналізували Закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам Пенсійного фонду України та управлінням Міністерства праці і соціального захисту населення для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні з скасуванням у частині стягнення з відповідача недоотриманих сум на оздоровлення з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду виходить з того, що Управлінні праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та до його обов’язків входить нарахування і виплата допомог та компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Так, ст.3 Типового положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 790 від 30 травня 2007 року (790-2007-п) /далі по тексту Типового положення/ встановлено, що до основних завдань управління належить забезпечення виплат передбачених законом компенсацій та допомог громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.33 ст. 4 Типового положення Управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує відповідно до законодавства соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, з врахуванням наведених норм законодавства позовні вимоги ОСОБА_6 підлягають до часткового задоволення, а саме шляхом зобов’язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Керуючись наведеним, ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управлінні праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області задовольнити частково.

Постанову Дебальцевського міського суду Донецької області від 25 грудня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2008 року змінити, скасувавши їх у частині стягнення з відповідача недоотриманих сум на оздоровлення з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Зобов’язати Управлінні праці та соціального захисту населення Дебальцівської міської ради Донецької області зробити перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки ОСОБА_6 в розмірі, встановленому Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .