Генеральний прокурор України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним і скасування розпорядження від 11.03.2009 р. № 306-р "Деякі питання митного оформлення природного газу та проведення у 2009 році компенсації НАК "Нафтогаз України"різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб’єктам господарювання для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням" (306-2009-р) .

Представник позивача адміністративний позов підтримав, просив вимоги задовольнити, вважає оскаржуване розпорядженням таким, що суперечить положенням Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) , також, при його прийнятті порушено вимоги ст. ст. 53, 54 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"та розділу 5 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Уряду від 18.07.2007 р. № 950 (950-2007-п) .

Представник відповідача проти вимог позивача заперечував, свою позицію виклав в письмових запереченнях в яких вказує, що спірна постанова є законною, прийнята Урядом в межах повноважень та відповідно до визначеної процедури прийняття актів Кабміну.

Представник третьої особи 1 в наданих суду письмових поясненнях, просив суд у задоволенні позову відмовити.

В поясненнях до адміністративного позову третя особа 2 просила відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

Третя особа 3 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи 4 надав письмові пояснення по суті адміністративного позову, просив у задоволенні позову відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

11.03.2009 р. Уряд прийняв розпорядження № 306-р "Деякі питання митного оформлення природного газу та проведення у 2009 році компенсації НАК "Нафтогаз України"різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб’єктам господарювання для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням" (306-2009-р) .

Проведеною Генеральною прокуратурою України перевіркою встановлено, що зазначене розпорядження Кабміну не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст. ст. 20, 21 Закону України "Про прокуратуру"Генеральною прокуратурою України було винесено 06.10.2009 р. Протест на розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 р. № 306-р (306-2009-р) .

Протест прокурора підлягає обов’язковому розгляду у десятиденний строк після його надходження (ч. 3 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру").

Позивач зауважив, що Урядом протест у передбачений законом термін розглянуто не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України "Про прокуратуру", у разі відхилення протесту прокурор може звернутись до суду про визнання акта незаконним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України та ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"Кабмін в межах своєї компетенції та на виконання Конституції та законів України видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Так, оскаржуваним розпорядженням Уряду було визначено, що кошти, які надходять у рахунок сплати ПДВ при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету із подальшим їх спрямуванням на компенсацію НАК "Нафтогаз України".

Пунктом 2 зазначеного розпорядження зобов'язано Мінпаливенерго, Державне казначейство, Мінфін забезпечити перерахування НАК "Нафтогаз України"згідно з бюджетною програмою "Компенсація НАК "Нафтогаз України"різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням""суми компенсації різниці між цінами закупівлі та реалізації імпортованого природного газу, передбаченої фінансовим планом НАК "Нафтогаз України", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 р. № 237 (237-2009-п) , в межах коштів, що надходять до спеціального фонду державного бюджету.

Водночас п. 44 ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"передбачено, що компенсація НАК "Нафтогаз України"різниці між цінами закупівлі імпортованого газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням, здійснюється за рахунок джерел, визначених пунктами 26 і 42 ст. 6 та п. 3 ст. 20 цього Закону, а саме: збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності; рентної плати за транзитне транспортування природного газу (крім відповідних надходжень, визначених пунктом 41 цієї статті), невикористаного залишку коштів у сумі не менше 119 740,2 тис. гривень, джерелом формування яких були надходження збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Згідно з додатком № 3 до цього Закону на зазначену компенсацію різниці в цінах (код програмної класифікації видатків 1101420) передбачено 1 613 911,4 тис. грн.

Натомість пункт 2 оскаржуваного розпорядження Уряду суперечить наведеним положенням Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) .

Суперечить Закону пункт 3 зазначеного розпорядження, яким Державному казначейству України доручено забезпечити зарахування коштів, що надходять від сплати податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих роках, до спеціального фонду державного бюджету для їх спрямування на фінансування бюджетної програми "Компенсація НАК "Нафтогаз України"різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням", відповідно до показників фінансового плану НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Уряду від 11.03.2009 р. № 237 (237-2009-п) .

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Крім того, згідно з пунктом 44 ст. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"до джерел, з яких компенсується НАК "Нафтогаз України"різниця між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб'єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням, належать кошти, отримані зі спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок джерел, визначених пунктами 26 і 42 ст. 6 та п. 3 ст. 20 цього Закону.

До цих джерел не належать кошти, що надходять від сплати податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах.

Натомість пунктом 1 ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік"прямо передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік належить податок на додану вартість (крім розстрочених податкових зобов'язань НАК "Нафтогаз України" та її підприємств, а також податкової заборгованості). Згідно з додатком № 1 до цього Закону податок на додану вартість (81292098,9 тис. грн.) із ввезених на територію України товарів (код 14010300) повністю зараховується до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Суд зауважує, що проект спірного розпорядження не погоджено Міністерством юстиції України, як такий, що не відповідає актам законодавства, що мають вищу юридичну силу (в матеріалах міститься копія висновку від 31.03.2009 р.).

Крім того, при прийнятті оскаржуваного розпорядження, Урядом порушено вимоги ст.ст. 53, 54 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"та розділу 5 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 950 (950-2007-п) , відповідно до яких прийняттю актів Уряду мають передувати погодження проекту акта з усіма заінтересованими органами, проведення Міністерством юстиції України правової експертизи, внесення проектів актів та їх опрацювання у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, надання експертного висновку, розгляд проектів актів на засіданні урядового комітету, внесення на розгляд Уряду.

Натомість юридичну експертизу проекту цього нормативного акта проведено Міністерством юстиції України 31.03.2009, його погодження з усіма заінтересованими органами відбувалось також у кінці березня поточного року, тобто вже після прийняття 11.03.2009 р. Урядом розпорядження № 306-р (306-2009-р) , про що свідчать посилання у протоколі узгодження позицій на проект Закону від 25.03.2009 р. № 4266 про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) та деяких інших законів України (щодо невідкладних заходів по забезпеченню енергетичної безпеки України). До того ж, головним розробником –Міністерством палива та енергетики України проект спірного розпорядження внесено на розгляд Кабінету Міністрів України лише 01.04.2009 р. Тобто, зазначений проект розпорядження відповідно до закону не міг бути прийнятим Кабінетом Міністрів України –11.03.2009 р.

Вищенаведене, свідчить про те, що при виданні оскаржуваного розпорядження Урядом було також, порушено процедуру його прийняття.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами, встановленими п. 1 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд здійснює перевірку законності, зокрема, постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити, а саме необхідно визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 р. № 306-р "Деякі питання митного оформлення природного газу та проведення у 2009 році компенсації НАК " (306-2009-р) Нафтогаз України"різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб’єктам господарювання для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням".

Оскільки, спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 р. № 306-р "Деякі питання митного оформлення природного газу та проведення у 2009 році компенсації НАК " (306-2009-р) Нафтогаз України"різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб’єктам господарювання для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням".

постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.