ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

представника Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора – Куртбедінова Лейла Хубедінівна,, посвідчення №10169;

представника позивача (Ради Міністрів АР Крим) – ОСОБА_75, довіреність № 01-01/409 від 24.02.11;

представник позивача (Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим) – не з'явився;

представник відповідача – не з'явився;

треті особи – не з’явилисьСуть спору: Сімферопольський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Ради Міністрів АР Крим та Республіканського комітету з земельних ресурсів АР Крим (далі – Рескомзем) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Ленінської районної державної адміністрації (далі – Ленінська РДА) з вимогами про вжиття визнання протиправним та скасування розпорядження Ленінської РДА від 19.03.2010 № 361 "Про передачу у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва 73 громадянам України (згідно з додатком)".

Позов мотивовано порушенням відповідачем при виданні оскаржуваного розпорядження ст.122 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) .

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2010 відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.01.2011 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.03.2011 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги, на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74.

Представник Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора в судовому засіданні позов підтримав з підстав, наведених в позові.

Представник Ради Міністрів АР Крим в судовому засіданні наполягав на задоволені позову з підстав, наведених в позові.

Крім того, в судовому засіданні 09.06.2011 надав додаткові пояснення по суті спору.

Представник Рескомзему в АР Крим в судовому засіданні позов підтримав.

В судове засідання 09.06.2011 представник Рескомзему не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання 09.06.2011 не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю від 07.06.2011(вих. № 01-21/630), проти позову заперечував, вважає, що при винесені оскаржуваного розпорядження не було порушено норм Земельного кодексу України (2768-14) щодо компетенції райдержадміністрації. Треті особи в судове засідання не з’явились, повідомлені належним чином за адресами, зазначеними в адресних довідках, що є в матеріалах справи, відповідно до приписів ст. 33 КАС України.

Суд, враховуючи викладене, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд,

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України встановлено, що суб’єкт владний повноважень – орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Статтею 188 Земельного кодексу України та ст. 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснює Державний комітет України із земельних ресурсів та її територіальні органи на місцях. У даному випадку, таким органом є Республіканський комітет по земельних ресурсах АР Крим.

Відповідно до п. 2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання (ст. 35 Закону).

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про прокуратуру" прокурор бере участь в судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів.

Відповідно до ст. 36-1 ЗУ "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 60 КАС України встановлено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.

Земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним Кодексом України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, що передбачено частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України.

Згідно до абзацу 1 п.12 Перехідних Положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість зробити висновок, що Ленінська районна державна адміністрація АР Крим є місцевим органом виконавчої влади та входить до системи органів виконавчої влади відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) та наділений повноваженнями розпоряджатися землями за межами населених пунктів на території Сакського району АР Крим.

У зв’язку з реалізацією контрольних функцій між Республіканським комітетом по земельних ресурсах АР Крим, Радою Міністрів АР Крим та відповідачем, є публічно-правові відносини.

Таким чином, Сімферопольський міжрайонний природоохоронний прокурор, звернувшись до адміністративного суду в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим та Ради Міністрів АР Крим, є суб’єктом владних повноважень, спір, що виник між сторонами з приводу реалізації компетенції органів місцевого самоврядування, є публічно-правовим, а дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Предметом адміністративного позову є протиправність Розпорядження Ленінської РДА від 19.03.2010 № 361 "Про передачу у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва 73 громадянам України (згідно списку) (а.с.11).

Згідно з зазначеним рішенням було затверджено проект землеустрою з відводу земельних ділянок у власність наступним 73-м громадянам України для індивідуального дачного будівництва з земель запасу за межами населених пунктів Семісотської сільської ради Ленінського району АР Крим:

Вивчивши матеріали справи, перевіривши докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивачів, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснено такі дії на підставі закону в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Адміністративний позов мотивовано порушенням відповідачем меж своєї компетенції, встановленої ст. 122 Земельного кодексу України, щодо розпорядження земельним ділянками, оскільки вказана стаття не надає право районним державним адміністраціям передавати у власність громадянам земельні ділянки для дачного будівництва, тобто для рекреаційних цілей.

Передача у власність громадянам земельних ділянок регламентована ст. 116- 118 Земельного Кодексу України.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Проте, частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до п. 12 розділу X Земельного кодексу України (2768-14)

(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже районні державні адміністрації до розмежування земель державної та комунальної власності відповідно до вимог п. 12 розділу X та ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України мають право розпоряджатися земельними ділянками, які знаходяться за межами населених пунктів лише якщо земельна ділянка передається для сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району.

Земельні ділянки для дачного будівництва віднесені ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення.

Таким чином, розпорядження землями, цільове призначення яких є рекреаційним не віднесено до компетенції районної державної адміністрацій, визначеній ст. 122 Земельного Кодексу України.

За таких обставин суд погоджується з доводами Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора щодо того, що згідно ч. 6 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) Рада міністрів Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Таким чином, суд вважає, що видання спірного розпорядження знаходиться поза межами повноважень Ленінської районної державної адміністрації.

Крім того, суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного розпорядження було порушено ст.ст. 20, 21 Земельного кодексу України, оскільки не було встановлена категорія земельної ділянки при прийнятті рішення про затвердження проекту землеустрою, що підтверджується висновком про погодження проекту землеустрою № 1/7 (а.с.14), Пояснювальною запискою до проекту землеустрою (а.с.18), та листом Республіканського комітету по земельних ресурсах від 09.06.2011 (вих. № 7434/10-22-70).

Згідно ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення цільового призначення є підставою відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України визнання недійсним рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання(передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.06.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАСУ постанову складено та підписано 15.06.2011 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 160- 163 КАС України, суд -

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Ленінської РДА від 19.03.2010 № 361 "Про передачу у власність земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва 73 громадянам України (згідно з додатком)".

постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.