Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог податкового законодавства, вказує на те, що правомірно сформував податковий кредит в сумі 247 160 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Украгролайф"з поставки цукру за договором №01/06 від 17.07.06р. та з ТОВ "Рекламна агенція "ГАМА"із придбання рекламних послуг за господарським договором №62/06 від 04.12.06р., на підставі належно оформлених його контрагентами податкових накладних. Доводи відповідача про нікчемність правочину з поставки цукру, безтоварність та фіктивність вказаної господарської операції, а також операції з придбання рекламних послуг вважає не доведеними належними документальними доказами, відтак достатніми доказами виконання господарських договорів позивач вважає податкові накладні, видаткові накладні, акти надання послуг тощо.

Не погоджуючись з висновком податкового органу про завищення валових витрат на загальну суму 1 235 800 грн., та заниження податку на прибуток позивач вказує на те, що валові витрати підприємства за перевіряємий період підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які були надані перевіряючим під час перевірки.

Отже, з посиланням на вищевикладене, представник позивача вважає оспорювані податкові повідомлення –рішення неправомірними та просить суд їх скасувати.

Представник відповідача позов заперечував, вказуючи на те, що підставою для висновку про заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість було, зокрема, те, що операція з купівлі –продажу цукру №01/06 від 17.07.06р. є нікчемною, поставка цукру фактично не здійснювалась, в зв’язку з чим наявність у позивача податкових та видаткових накладних контрагента, виданих невстановленою особою не є, на думку податкового органу, безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту з ПДВ та до складу валових витрат підприємства.

В обґрунтування таких доводів відповідач посилається на пояснення директора контрагента позивача ТОВ "Украгролайф", докази нездійснення цим Товариством підприємницької діяльності, висновок спеціаліста науково –дослідного експертно –криміналістичного центру, тощо. Отже, з посиланням на те, що товар позивачем фактично не придбавався, витрати на придбання вказаного товару, які позивач відніс до складу валових відповідач вважає надуманими, а отже такими, що не можуть бути віднесеними до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та суми ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, зазначає відповідач, в порушення п.5.1., п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем віднесено до складу валових витрат, витрати на проведення рекламних заходів (не лімітовані витрати) за договором, укладеним з ТОВ "Рекламною агенцією "Гама"в сумі 181 800 грн. не підтверджені документально з метою їх використання в господарській діяльності позивача. Відповідач вважає, що операції з придбання таких рекламних послуг оформлені лише документально, з метою заниження податку на прибуток та ПДВ.

За наведених обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Доган"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.06р. по 30.06.09р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06р. по 30.06.09р., за результатами якої складений акт перевірки від 07.12.2009р. № 202/23-205/34294341.

На підставі вказаного акту, податковим органом прийняті податкові повідомлення –рішення № 0000822330/0 від 23.12.2009р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 223 541 грн. в тому числі: 149 027 грн. за основним платежем та 74 514 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 0000832330/0 від 23.12.2009р., згідно з яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 403 800 грн., в тому числі: 269 200 грн. за основним платежем та 134 600,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Правомірність винесення вказаних податкових повідомлень –рішень є предметом даного спору.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкового зобов’язання з ПДВ слугував висновок податкового органу про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період з серпня 2006 року по грудень 2007року (стор. 36 акту) на суму 247 160 грн., внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за податковими накладними, оформленими ТОВ "Украгролайф"на поставку цукру та ТОВ "Рекламною агенцією "Гама"на надання послуг реклами.

Безпідставними та фактично не підтвердженими відповідач вважає і валові витрати, сформовані позивачем за вказаними господарськими операціями на загальну суму 1 235 800 грн. за період III квартал 2006 року - III квартал 2007 року (стор.8 акту перевірки).

Враховуючи граничні строки для визначення податкових зобов’язань, встановлені п.п.1.5.1.1. п.15.1. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковим органом визначено позивачу суму податкових зобов’язань (в межах 1095 днів), а саме: з податку на прибуток в сумі 269 200 грн. основного платежу та 134 600 грн. штрафних (фінансових) санкцій (за період IY квартал 2006 р.- III квартал 2007року) та з ПДВ в сумі 149 027 грн. основного платежу та 74 514 грн. штрафних (фінансових) санкцій (за грудень 2006 року –квітень 2007р., грудень 2007 року). Розрахунок визначених податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій долучений до матеріалів справи.

Доводи податкового органу про порушення вимог податкового законодавства зводяться до фіктивності та безтоварності господарської операції із ТОВ "Украгролайф"на поставку цукру згідно з договором № 01/06 від 17.07.06р., який відповідач вважає нікчемним, а також до фактичного не підтвердження первинними документами бухгалтерського обліку змісту та обсягу господарської операції з ТОВ "Рекламною агенцією "Гама"з надання послуг реклами з метою використання таких послуг в господарській діяльності позивача. Як встановлено в ході перевірки, такі витрати фактично не використовувались в подальшій господарській діяльності позивача, оскільки до перевірки не надано жодного документа на підтвердження належності торгівельної марки "Сахарок"(рекламу якого за договором було проведено) товариству позивача.

Суд погоджується з висновками податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає їх доведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

17.07.06р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Украгролайф"(продавець) укладено договір купівлі –продажу товарів №1/06, відповідно до якого продавець зобов’язався передати цукор пісок у кількості та за ціною, вказаною у накладних, які підтверджують передачу –прийом товару у власність покупця, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити товар за ціною, зазначеною в накладних, які є невід’ємною частиною даного договору.

Виконання договору сторони оформили документально, про що свідчать надані до перевірки та наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні.

Перевіркою встановлено, що позивачем на підставі видаткових накладних від 01.08.06р. №У-01085, від 17.08.06р. №У-17082, від 01.10.06р. №У-01102, від 24.10.06р. №У-24101, від 02.11.06р. №У-02112, від 28.11.06р. №У-28112, від 11.12.06р. № №У-11121, від 23.01.07р. №У-23015, від 19.02.07р. №У-19029, від 01.03.07р. №У-010311, від 27.04.07р. №У27044 товарно – матеріальні цінності (цукор), у кількості та за ціною, що вказані у цих накладних були оприбутковані всього на суму 1 054 000 грн. (без ПДВ).

Зазначену суму було віднесено до складу валових витрат та відображено у деклараціях з податку на прибуток за вищевказаний період.

Перевіркою також встановлено (стор.9 акту), що ТОВ "Доган"було перераховано кошти на загальну суму 1 054 000 грн. (крім ПДВ 210 800 грн.) згідно платіжних доручень, перелік яких наведено у додатку до акту перевірки.

Перевіркою встановлено, що позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних та відображено у складі податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "Украгролайф"на загальну суму ПДВ - 210 800 грн. (№ 1084 від 01.08.06р., №17082 від 17.08.06р., №1102 від 01.10.06р., №24101 від 24.10.06р., №2112 від 02.11.06р, №28112 від 28.11.06р., № 11121 від 11.12.06р., №23015 від 23.01.07р, №19029 від 19.02.07р., №10311 від 01.03.07р, №27044 від 27.04.07р.

Разом з тим, як свідчать обставини справи та зібрані податковим органом докази, товар за вказаним договором ТОВ "Украгролайф"фактично не поставлявся і позивачем не придбавався.

Так, у договорі купівлі –продажу цукру та у більшості первинних бухгалтерських документах, якими оформлена поставка зазначено, що такі договір та документи від ТОВ "Украгролайф"підписано директором Нікуліним А.О.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 10.02.2010 року керівником ТОВ "Украгролайф"та єдиною особою, яка вправі вчиняти дії від імені вказаного Товариства значиться Нікулін Андрій Олександрович.

До матеріалів справи долучено пояснення громадянина Нікуліна Андрія Олександровича від 21.09.07р., відібране у м. Бресті Управлінням департаменту фінансових розслідувань Республіки Бєларусь по Брестській області, з якого вбачається, що громадянин Нікулін А.О. проживає в Республіці Бєларусь, територію України з метою організації ТОВ "Украгролайф"не відвідував, вказане товариство не реєстрував та вперше чув під час допиту його назву; не є бухгалтером або директором вказаного товариства, як і не підписував будь –які бухгалтерські документи, як директор ТОВ "Украгролайф". Також Нікулін А.О. повідомив, що десь наприкінці 2005 р. на початку 2006 р. втратив паспорт громадянина.

Крім того, матеріали справи містять відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України, з яких вбачається, що за період з 01.01.06р. по 31.12.07р. ідентифікаційний номер Нікуліна А.О. був недійсним.

В матеріалах справи наявний висновок спеціаліста №1869 від 04.12.09р. почеркознавчого дослідження Науково –дослідного експертно - криміналістичного центру Головного управління МВС України в м. Києві, предметом дослідження якого були первинні бухгалтерські документи (податкові накладні) за договором купівлі –продажу №01/06 від 17.07.06р., та сам договір на предмет відповідності підписів у них підпису Нікуліна А.О.

Як вбачається із висновку, підписи від імені Нікуліна А.О. в поданих документах виконано не ним, а іншою особою.

Перевіркою встановлено, що згідно даних комп’ютерної автоматизованої інформаційної системи ДПА України АІС "Kontr-Agent"(витяг розширених відомостей платника долучено до матеріалів справи) ТОВ "Украгролайф"зареєстровано в ДПІ у м. Вінниці, місцезнаходження: м. Вінниця, керівник (директор та головний бухгалтер): Нікулін Андрій Олександрович, вид діяльності: оптова торгівля відходами та брухтом.

Відповідно до інформації ДПІ у м. Вінниці (лист від 13.01.10р. №81/7/23-614) зустрічну перевірку ТОВ "Украгролайф"з питань взаєморозрахунків з ТОВ "Доган"провести неможливо, оскільки ТОВ "Украгролайф" за юридичною адресою не знаходиться, за рішенням суду від 09.10.07р. державну реєстрацію скасовано, з 09.10.07р. свідоцтво платника ПДВ анульовано, остання податкова звітність по ПДВ була подана за листопад 2007 року, з податку на прибуток –за 9 місяців 2007 року.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи видаткових та податкових накладних, деякі з них містять підпис від ТОВ "Украгролайф"Коваленко А.Н., однак відповідно до листа ДПІ у м. Вінниці від 24.02.10р. №831/7/29 інформація щодо представництва інтересів ТОВ "Украгролайф"громадянином Коваленко А.Н. у ДПІ відсутня, як і відсутня інформація про наявність на підприємстві будь-яких найманих працівників, оскільки підприємство за період з 2006-2007р за формою 1-ДФ не звітувало.

Крім того, зображення підпису від імені Коваленко А.Н. на податкових накладних №27044 від 27.04.07р., №10311 від 01.03.07р., №19029 від 19.02.07р., №23015 від 23.01.07р. аналогічне зображенню підпису на усіх інших податкових накладних, оформлених від ТОВ "Украгролайф"від імені Нікуліна А.О., яким, як встановлено як шляхом експертного дослідження, так і поясненнями останнього, підпис не виконувся.

З метою встановлення обставин справи з приводу реального товарного характеру операції з придбання товару, судом витребувано докази на підтвердження того, яким чином перевозився і зберігався товар, чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат на транспортування товару, як приймався товар за якістю ( товарно-транспортні накладні, сертифікати, тощо).

За умовами п.1.2. договору купівлі-продажу, поставка товару здійснюється транспортом продавця.

Проте, будь-які документальні докази на підтвердження факту транспортування вказаного товару з м. Вінниці до позивача суду не надано.

Наведені обставини та досліджені документальні докази у їх сукупності, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарська операція з ТОВ "Укагролайф" мала фіктивний характер, а договір укладений позивачем з ТОВ "Укагролайф" не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції Закону України від 30.11.2006 р. N 398-V (398-16) ), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв’язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За наведених обставин та враховуючи встановлений факт підпису податкових та видаткових накладних не Нікуліним А.О., за свідченням якого операції з операції з придбання товару за спірним договором не було, у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону (996-14) , тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару у ТОВ "Украгролайф".

За встановлення судом факту не придбання товару у ТОВ "Украгролайф", сама по собі наявність у позивача податкових накладних, виданих та підписаних невстановленою особою, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до податкового кредиту.

Державна реєстрація ТОВ "Украгролайф"в ЄДРПОУ на момент укладання та виконання договору сама по собі не може бути доказом придбання товару у ТОВ "Укагролайф", а тому доводи позивача з цього приводу не заслуговують на увагу. Необґрунтованими суд вважає також і доводи позивача про те, що договір не визнаний недійним в судовому порядку.

Вчинення господарської операції невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обов’язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб’єктами підприємництва.

Тому господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб’єктами господарювання податків випливає з обов’язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов’язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст. 207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст. 229 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов’язані з його недійсністю. Отже, формування валових витрат та податкового кредиту за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу про завищення податкового кредиту в сумі 210 800 грн., завищення валових витрат на суму 1 054 000 грн. за вказаною господарською операцією та заниження у зв’язку з цим податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів перевірки, висновок про завищення позивачем валових витрат за період YI кв. 2006 року –III кв. 2007 р. на суму 181 800 грн. та завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 36 360 грн. ґрунтується на доводах податкового органу про те, що витрати на придбання рекламних послуг за договором з ТОВ "Рекламна агенція "ГАМА" не підтверджені документально з метою їх використання в господарській діяльності позивача.

Суд погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

Так, відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР /надалі –Закону/, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до 5.2.1. п.5.2. цієї ж норми Закону (334/94-ВР) , до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону (334/94-ВР) , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов’язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Як свідчать обставини справи, 04.12.06р. між позивачем (замовник) та ТОВ "Рекламна агенція "ГАМА"(виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг №62/06, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов’язання надати замовнику рекламні послуги, перелік яких визначатиметься у Актах здачі –прийняття робіт (надання послуг), а замовник зобов’язується прийняти такі послуги та оплатити їх.

Про виконання договору сторони склали акти здачі –прийняття робіт (надання послуг): №1209 від 12.09.07р. на проведення послуг по рекламі цукру пресованого загальною вартістю 72 300,00 грн.; №Р-033021 від 30.07.07р. на виготовлення та розповсюдження пасхальних вітальних рекламних листівок, розміщення реклами ТМ "Сахарок"на бігбордах за січень –березень 2007 року на загальну вартість 91 800,00 грн.; №Р-122903 від 29.12.06р. на виготовлення та розповсюдження новорічних вітальних рекламних листівок, розміщення реклами ТМ "Сахарок" на загальну суму 54 000,00 грн.

Під час перевірки перевіряючими було досліджено договір про надання рекламних послуг, акти наданих послуг, виписки з банку, що підтверджують оплату зазначених послуг, облікові регістри по рахунку 631, рахунки обліку витрат та встановлено, що реклама здійснювалась через виготовлення та розповсюдження новорічних вітальних листівок, розміщення реклами ТМ "Сахарок"на спеціальних конструкціях, суми витрат повністю враховані у складі валових витрат ТОВ "Доган"на загальну суму 181 800,00 грн.

Із матеріалів перевірки вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Доган"включено до реєстру отриманих податкових накладних та відображено у складі податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "Рекламна агенція "Гама"від 29.12.06р. №122903, від 12.09.07р. № 091205, від 30.03.07р. №033021, всього на суму 36 360,00 грн.

Разом з тим, суд вважає, що вказані акти здачі –прийняття робіт (надання послуг) не є достатніми документами, які беззаперечно підтверджують спірні валові витрати, оскільки з них не вбачається зміст та обсяг господарської операції з придбання рекламних заходів для господарської діяльності саме позивача. Такі акти не містять інформації про конкретні обсяги на напрямки замовленої рекламної діяльності.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов’язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні"від 16.07.1999р № 996-XIY. Частина 2 ст. 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов’язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції .

В іншому випадку, відповідно до вищенаведеного п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у платника не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Будь-яких документальних доказів, які б містили відомості про зміст та обсяг господарської операції, що мала місце з ТОВ "Рекламна агенція "ГАМА", як то звіти проведених рекламних заходів із зазначенням місця, дати часу їх проведення, а також зразки новорічних та пасхальних листівок, підтвердження розміщення реклами на спеціальних конструкціях за відповідними адресами, тощо позивачем не подано.

Додатки № 1, №2 до договору, на які покликається позивач, вказуючи, що саме цими додатками підтверджується зміст та обсяг спірної господарської операції, суд також не вважає належними доказами, з огляду на те, що такі додатки самі по собі не є доказами виконання договору, окрім того вони не містять дати їх укладання.

У спірному випадку, суду також не подано документальних доказів /первинних документів/ належності зазначених витрат позивача до складу валових витрат виробництва позивача. Не подано позивачем і доказів фактичного використання придбаних послуг в господарській діяльності позивача.

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельна марка - будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом (3689-12) . Використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом (3689-12) : зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати (ст. 16 цього ж Закону).

Позивачем не надано суду докази на підтвердження належності торгівельної марки (знаку) "Сахарок"ТОВ "Доган", а тому посилання позивача на те, що ТОВ "Доган"є єдиним замовником та розповсюджувачем реклами ТМ "Сахарок"не підтверджені документально, в зв’язку чим не заслуговують на увагу.

За наведених обставин, суд вважає обґрунтованими доводи податкового органу про те, що витрати на придбання рекламних послуг за договором з ТОВ "Рекламна агенція "ГАМА" не підтверджені документально з метою їх використання в господарській діяльності позивача, а отже висновок податкового органу про завищення валових витрат на суму 181 800 грн. та заниження ПДВ на суму 36 360,00 грн. –правомірний.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про правомірність визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 269 200,00 грн. основного платежу та застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 134 600,00 грн. та з податку на додану вартість в сумі 149 027,00 грн. основного платежу та 74 514,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, правові підстави для задоволення адміністративного позову –відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , ст.ст. 69- 71, 94, 158- 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо таку заяву не було подано.

постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.