ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.12.09 о 15:13
Справа №2а-6988/09/4/0170
( Додатково див. ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs17312424) )
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кравченко О.І, за участі представників сторін:
від позивача – Яловега К.А.;
від відповідача – Черниш А.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс"
до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті (далі – ДПІ в м. Ялті, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.09.2008 року №0002562301/0 та від 15.12.2008 року №0002562301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 38278,00 грн., визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29.09.2008 року №0002652301/0 та від 15.12.2008 року №0002652301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16405,00 грн. Під час судового розгляду позивач змінив позовні вимоги, надавши письмову заяву, просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0002562301/0, №0002562301/1, №0002562301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у розмірі 38278,00 грн. і податкові повідомлення-рішення №0002652301/0, №0002652301/1, №0002652301/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 16405,00 грн. Позов мотивовано помилковим застосуванням відповідачем вимог Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі – Закон №168), необґрунтованістю посилання податкового органу на необхідність підтвердження права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість результатами зустрічних перевірок від постачальників до виробника.
Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.06.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи, просив задовольнити уточненні позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 144-147), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що за наслідками перевірок платників податку по ланцюгу постачання, встановлено несплату податку на додану вартість Товариством з обмеженою відповідальністю "Дикамет", зазначив, що чинним законодавством встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням в бюджет податку на додану вартість та його відшкодуванням, право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету .
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні").
Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).
Враховуючи зазначене, відповідач є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України (2747-15) .
Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 25.03.2003 року, ідентифікаційний код 32362095 (а.с. 7, 9), знаходиться на податковому обліку в ДПІ в м. Ялті (а.с. 6), зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 323620901121 (а.с. 8).
Судом встановлено, що позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2007 року (вх. №80891 від 20.10.2007 року, а.с. 57), в якій в рядку 25.1 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку" і в рядку 4 "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню" додатку 3 до податкової декларації "розрахунок суми бюджетного відшкодування" зазначено 83570,00 грн. Також, платник податку направив податковому органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму (а.с. 59).
Посадовими особами ДПІ в м. Ялта проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за жовтень 2007 року, за наслідками перевірки складено акт від 15.09.2008 року №2115/23-4/32362095 (а.с. 89-92), встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 та п. 7.7 ст. 7 Закону №168, що спричинило завищення суми, що заявлена до відшкодування за жовтень 2007 року на 38278,33 грн.
На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2008 року 0002562301/0 (а.с. 96) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 38278,00 грн. за податковою декларацією за жовтень 2007 року.
Позивач не погодився із цим рішенням, оскаржив його в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 5 Закону №2181. За наслідками розгляду скарг платника податків, відповідачем і Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим рішеннями від 17.10.2008 року вих. № 25188/10/25-0 (а.с. 34-38), від 12.12.2008 року вих. №3088/10/25-023 (а.с. 28-33) скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 19.09.2008 року 0002562301/0 – без змін.
Відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253 (z0567-01) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 (z0567-01) (далі – Порядок №253) позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.10.2008 року №0002562301/1 та від 15.12.2008 року №0002562301/2 (а.с. 95).
Крім того, судом встановлено, що в декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року (вх. №85532 від 19.12.2007 року), позивач задекларував суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 129435,00 грн.
Посадовими особами ДПІ в м. Ялта проведено позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за листопад 2007 року, складено акт від 24.09.2008 року №2174/23-4/32362095 (а.с. 82-85), за висновками якого перевіркою встановлено порушення п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону №168.
На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.09.2008 року 0002652301/0 (а.с. 86) про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16405,00 грн. за податковою декларацією за листопад 2007 року.
Позивач також не погодився із цим рішенням, оскаржив його в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 5 Закону №2181. За наслідками розгляду скарг платника податків, відповідачем, Державною податковою адміністрацією в Автономній Республіці Крим рішеннями від 17.10.2008 року вих. № 825187/10/25-0 (а.с. 34-38), від 12.12.2008 року вих. №3088/10/25-023 (а.с. 28-33) скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 29.09.2008 року 0002652301/0 – без змін.
Відповідно до п. 5.3 Порядку № 253 (z0567-01) , позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.10.2008 року №0002652301/1, від 15.12.2008 року №0002652301/2 (а.с. 86).
Судом встановлено, що висновки податкового органу про завищення позивачем суми від'ємного значення з податку на додану вартість і відсутність права на бюджетне відшкодування з цього податку мотивовані тим, що факт реалізації товару і сплати податку до бюджету не підтверджені одним із постачальників в ланцюгу поставки товару – ТОВ "Дикамет".
Судом встановлено, що позивачем із ТОВ "Техноторг" укладено договір від 03.09.2007 року №03-П щодо поставки трактору "Беларус-1523" (а.с. 44), за яким позивач зобов'язувався прийняти і сплатити повну вартість товару: 328100,00 грн., в тому числі 54683,33 грн. ПДВ.
На виконання умов даного договору позивачем було прийнято вказаний трактор, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.09.2007 року, за платіжними дорученнями №677 від 06.09.2007 року (а.с. 51), №750 від 01.10.2007 року (а.с. 50) Товариству з обмеженою відповідальністю "Техноторг" перераховано 328100,00 грн.
Використання цього транспортного засобу в господарській діяльності позивача підтверджується фактом оформлення свідоцтва про реєстрацію машини (а.с. 109), оформлення інвентарної картки обліку основних засобів на вказаний об’єкт.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг" видані податкові накладні від 06.09.2007 року №000386 на суму податку на додану вартість 38378,33 грн. та від 28.09.2007 року №000387 на суму податку на додану вартість 16405,00 грн. На підставі вказаних податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ за відповідні податкові періоди.
Суми податку на додану вартість включені до складу податкових зобов’язань постачальника в вересні 2007 року, відображені в реєстрі виданих податкових накладних і відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за вересень 2007 року, про що зазначено в актах перевірок і відповідачем не заперечувалось.
Разом із тим, податковим органом встановлено, що ТОВ "Техноторг" є посередником, трактор було придбано у ТОВ "Дикамет" (ідентифікаційний код юридичної особи 32794553, податкова накладна від 21.09.2007 року №387 на суму ПДВ 86960,61 грн.). При цьому ТОВ "Дикамет" за юридичною адресою не знаходиться і не звітує з березня 2008 року. Ухвалою Господарського суду Донецької області у справі №45/148б від 09.07.2008 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дикамет", постановою цього суду від 05.06.2008 року підприємство визнано банкрутом, рішенням від 09.07.2008 року затверджено ліквідаційний баланс і звіт ліквідатора. Запис про припинення юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21.07.2008 року, свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.07.2008 року.
Таким чином, на думку податкового органу, факт сплати податку на додану вартість не підтверджено за результатами зустрічних перевірок, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.
Пункт 1.8 ст. 1 Закону №168 встановлює значення терміну "бюджетне відшкодування", яким є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені п. 7.7 ст. 7 Закону №168.
Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
При від'ємному значенні цієї суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
При цьому пунктами 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 передбачено, що податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Судом встановлено, що вказані строки проведення перевірок у будь-якому разі податковим органом пропущено.
Тож зменшення суми бюджетного відшкодування є таким, що вчинено податковим органом із порушення пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 і порушує права позивача, передбачені цим Законом (168/97-ВР) .
Єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інших обмежень бюджетного відшкодування законодавство України не містить. Навпаки, п.п.7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України. Тобто, бюджетне відшкодування передбачене з загальних доходів бюджету і не пов’язане з фактом сплати ПДВ до бюджету в окремих регіонах України, а тим більше зі сплатою ПДВ постачальником отримувача бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Відповідач ці документи перевірив і не має до них ніяких зауважень. Недостовірність жодного з них не встановлена і зустрічними перевірками.
Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків в ланцюгу постачання не відносяться до первинних документів позивача, в зв’язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.
Посилання податкового органу на відсутність ТОВ "Дикамет" за юридичною адресою, а також на те, що вказане підприємство не звітує з березня 2008 року та визнано банкрутом у 2008 році судом до уваги не приймаються, оскільки зазначене не є підтвердженням несплати ТОВ "Дикамет" податку на додану вартість до бюджету у вересні 2007 року.
В будь-якому разі, якщо в ланцюгу постачання контрагент не виконав свого обов’язку по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) наступають тільки для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку на його відшкодування якщо останній виконав всі передбачені законом умови по отриманню такого відшкодування і має відповідні документальні підтвердження.
Більш того, суд зауважує, що сам факт несплати податку до бюджету не є підтвердженим належними і допустимими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що твердження відповідача про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування не обґрунтовано і суперечить вимогам закону.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Дикамет" здійснило поставку трактора в вересні 2007 року (а.с. 84, 91), виписало податку накладну №387 від 21.09.2007 року. Згідно із листом ДПІ в Київському районі м. Донецька від 11.08.2008 року №6729/7/23-313 загальна сума податкових зобов'язань, задекларована ТОВ "Дикамет" в вересні 2007 року, дорівнює 25154781,00 грн., тобто значно перевищує суму податку на додану вартість за податковою накладною від 21.09.2007 року №387.
Посилання відповідача на те, що ТОВ "Дикамет" не знаходиться за юридичною адресою і не звітує з березня 2008 року, а також на те, що стосовно ТОВ "Дикамет" порушено провадження у справі про банкрутство, постановою суду від 05.06.2008 року підприємство визнано банкрутом, рішенням від 09.07.2008 року затверджено ліквідаційний баланс і звіт ліквідатора не мають правового значення для вирішення спору, оскільки вказані обставини жодним чином не стосуються періоду здійснення операцій поставки трактору (вересень 2007 року).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.
З наведених підстав, суд дійшов висновку, що прийняті позивачем спірні податкові повідомлення-рішення не можна вважати такими, що прийняті згідно із наведеними вимогами Конституції України (254к/96-ВР) .
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень відповідача недійсними, а не про визнання їх протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.
У зв’язку зі складністю справи судом 01.12.2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 04.12.2009 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158- 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 19.09.2008 року 0002562301/0, від 24.10.2008 року №0002562301/1 та від 15.12.2008 року №0002562301/2 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" (ідентифікаційний код 32362095) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 38278,00 грн. за жовтень 2007 року.
3. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 29.09.2008 року 0002652301/0, від 24.10.2008 року №0002652301/1, від 15.12.2008 року №0002652301/2 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" (ідентифікаційний код 32362095) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16405,00 грн. за листопад 2007 року.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Плюс" 3,40 грн. судових витрат.
постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя
Циганова Г.Ю.