Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., суддів Винокурова К. С. та Кротюка О. В., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

У судовому засіданні 26 листопада 2009 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профіт"(надалі – також "Позивач") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі –також "Відповідач") про визнання нечинною та скасування Постанови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 липня 2008 року № 527-ДМ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постанова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 липня 2008 року № 527-ДМ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, є незаконною, оскільки прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України.

В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що оскаржувану постанову було прийнято з грубим порушенням порядку розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів, що призвело до її протиправності та суперечності вимогам чинного законодавства України в сфері регулювання обігу цінних паперів, а тому вказана постанова підлягає скасуванню.

Постанову Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 липня 2008 року № 527-ДМ, як вказав представник Позивача, прийнято необґрунтовано, тобто без врахування того, що раніше накладені штрафні санкції не підтверджені відповідним юрисдикційним органом.

Разом з тим, Відповідач, на думку представника ТОВ "Компанія з управління активами "Профіт"вчинив недобросовісно, не забезпечивши, всупереч пункту 4 Розділу ІІ Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, розгляд справи іншою уповноваженою особою, що, в свою чергу спричинило порушення права Позивача на участь у процесі прийняття рішення, оскільки не забезпечив своєчасного розгляду справи, не вказав нового часу розгляду справи, проігнорував клопотання про перенесення розгляду справи.

Представник Відповідача –Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, –в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

В обґрунтування заперечень на позов представником Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку було зазначено про те, що постанова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 липня 2008 року № 527-ДМ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, є законною та такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства України, яке регулює спірні правовідносини.

Представником Відповідача було зазначено про те, що відповідно до акта про правопорушення на ринку цінних паперів від 2 липня 2007 року № 278-ДМ встановлено, що компанія з управління активами ТОВ "КУА "Профіт"порушила вимоги статті 48 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"та п. 2. 2 Положення про порядок подання інформації компанією з управління активами про результати діяльності інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів) (z0697-02) в частині неподання до 30 квітня річного звіту за 2007 рік про результати діяльності ВАТ "КІФ "ПІОНЕР".

Враховуючи вищевикладене, як зазначив представник Відповідача, на підставі п. 14 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"та п. 1. 4Розділу XVII Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, –за ненадання річного звіту про результати діяльності ВАТ "КІФ "ПІОНЕР"за 2007 рік, застосовано до компанії з управління активами ТОВ "КУА "Профіт"санкцію у вигляді штрафу у розмірі 2 000 грн.

Таким чином, на думку представника Відповідача, підстави для скасування Постанови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 липня 2008 року № 527-ДМ, відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) , Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) , Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (2299-14) , Положенням про порядок подання інформації компанією з управління активами про результати діяльності інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 1 серпня 2002 року № 216 (z0697-02) , Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272 (z0120-08) .

Відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, порядок забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку, визначено Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" (3480-15) .

Відповідно до частини 2 статті 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначено Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) .

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, зокрема, захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень (пункт 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні").

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"визначено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, встановлює порядок складання адміністративних даних учасників ринку цінних паперів відповідно до чинного законодавства України (пункт 10); у межах, визначених Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (2299-14) , встановлює вимоги щодо здійснення діяльності компаній з управління активами та інститутів спільного інвестування (пункт 30).

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 8 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Відповідальність юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів визначено статтею 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні".

Так, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку накладає на юридичних осіб штрафи: за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації –у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 4 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"в редакції, чинній станом на день винесення оскаржуваної постанови)

Правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів визначено Законом України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (2299-14) .

Відповідно до статті 48 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)"(в редакції закону, яка була чинною станом на час винесення оскаржуваної постанови) інформація про діяльність ІСІ доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом: опублікування в офіційних друкованих виданнях Комісії; надання документів Комісії. Компанія з управління активами ІСІ відкритого або інтервального типу зобов'язана не пізніше 30 квітня передати для реєстрації в Комісію проспект емісії цінних паперів ІСІ на поточний рік із внесеними до нього змінами відповідно до результатів діяльності ІСІ за попередній рік. Зміни до проспекту емісії цінних паперів ІСІ відповідно до результатів діяльності за попередній рік розробляються компанією з управління активами та підтверджуються зберігачем і аудитором (аудиторською фірмою). Компанія з управління активами ІСІ закритого типу має подати Комісії не пізніше 30 квітня року, що настає за звітним, річний звіт про результати діяльності ІСІ. Річний звіт ІСІ закритого типу має бути опублікований в офіційних друкованих виданнях Комісії протягом місяця з дати затвердження його Комісією.

Відповідно до Законів України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" (2299-14) , "Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12) , "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (448/96-ВР) , "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) , "Про господарські товариства" (1576-12) , "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" (710/97-ВР) розроблено Положення про порядок подання інформації компанією з управління активами про результати діяльності інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 1 серпня 2002 року № 216 (z0697-02) (надалі також –"Положення").

Відповідно до пункту 1. 1 це Положення (z0697-02) визначає порядок, склад та терміни подання до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації компанією з управління активами про результати діяльності інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів).

Пунктом 1. 2 Положення (z0697-02) визначено, що суб'єктами, які подають інформацію про результати діяльності інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), є Компанії, які мають ліцензії Комісії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, отримані відповідно до чинного законодавства.

Суб'єктами, які подають інформацію про результати діяльності інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), є Компанії, які мають ліцензії Комісії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, отримані відповідно до чинного законодавства (пункт 1. 2 Положення (z0697-02) ).

Відповідно до пункту 1. 4 Положення (z0697-02) інформація подається в електронній та паперовій формах.

Порядок і терміни подання інформації Компанією інституту спільного інвестування (пайового та корпоративного інвестиційного фонду) щодо його діяльності визначено Розділом 2 Положення (z0697-02) .

Відповідно до пункту 2. 1 Положення (z0697-02) компанія подає до центрального апарату Комісії інформацію щодо діяльності інститутів спільного інвестування: - щоденну; - квартальну; - річну.

Компанія подає інформацію щодо діяльності інститутів спільного інвестування до Комісії у терміни, зокрема: - річну – до 30 квітня наступного року (пункт 2. 2 Положення (z0697-02) ).

Відповідно до пункту 5. 1 Положення (z0697-02) державний контроль за своєчасністю, повнотою та правильністю подання інформації, зазначеної у цьому Положенні (z0697-02) , здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

За неподання, несвоєчасне подання інформації або подання свідомо недостовірної інформації до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку несе відповідальність Компанія відповідно до чинного законодавства (пункт 5. 2 Положення (z0697-02) ).

Порядок та строки розгляду Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку справ про порушення громадянами, посадовими особами та юридичними особами вимог законодавства на ринку цінних паперів визначено Правилами розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272 (z0120-08) (надалі також –"Правила № 2272").

Відповідно до пункту 5 Розділу І Правил № 2272 (z0120-08) уповноважені особи Комісії в межах своїх повноважень зобов'язані в кожному випадку виявлення правопорушення вжити всіх необхідних заходів для документального закріплення факту правопорушення, всебічно, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, а також своєчасно застосувати передбачені законодавством санкції.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІ Правил № 2272 (z0120-08) справа про правопорушення може бути порушена тільки в тому разі, якщо є достатні дані, які вказують на наявність правопорушення.

Уповноважена особа при виявленні правопорушення виносить постанову про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів (пункт 1 Розділу IV Правил № 2272 (z0120-08) ).

Постановою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23 червня 2008 року про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів порушено справу про правопорушення на ринку цінних паперів у відношенні ТОВ "КУА "Профіт".

Відповідно до пункту 2 Розділу IV Правил № 2272 (z0120-08) уповноваженою особою про вчинення правопорушення складається акт про правопорушення на ринку цінних паперів.

Актом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 278-ДМ від 2 липня 2008 року про правопорушення на ринку цінних паперів встановлено, що компанія з управління активами ТОВ "КУА "Профіт"порушила вимоги статті 48 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" та п. 2. 2 Положення про порядок подання інформації компанією з управління активами про результати діяльності інститутів спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 1 серпня 2002 року № 216 (z0697-02) в частині неподання до 30 квітня річного звіту за 2007 рік про результати діяльності ВАТ "КІФ "ПІОНЕР".

До вказаного акту додано пояснення представником Позивача –начальником відділу Яскевич В. Л. наступного змісту: "про неподачу річної звітності ВАТ "КІФ "ПІОНЕР"на момент написання пояснення мені не відомо.

Постановою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 7 липня 2008 року про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів постановлено, що розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів щодо Позивача відбудеться 16 липня 2008 року о 10 год. 00 хв.

Відповідно до пункту 1 Розділу VIІ Правил № 2272 (z0120-08) , розглянувши справу про правопорушення, уповноважена особа приймає рішення за справою. Рішення уповноваженої особи за справою оформлюється у вигляді постанови.

Згідно з пунктом 3 Розділу VIІ Правил № 2272 (z0120-08) за справою про правопорушення уповноважена особа приймає одне з таких рішень: 1) про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів; 2) про закриття справи.

За правопорушення на ринку цінних паперів до юридичних осіб застосовуються такі санкції, зокрема, штраф у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недостовірної інформації (підпункт 1. 3. пункту 1 Розділу XVII Правил № 2272 (z0120-08) ).

Постановою Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 527-ДМ від 16 липня 2008 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів за ненадання річного звіту про результати діяльності ВАТ "КІФ "ПІОНЕР"за 2007 рік, застосовано до компанії з управління активами ТОВ "КУА "Профіт"санкцію у вигляді штрафу у розмірі 2 000 грн.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді (частина 2 статті 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні").

Позивач вважає Постанову Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 527-ДМ від 16 липня 2008 року про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням процедури її прийняття.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд звертає увагу на наступне.

Порядок розгляду справ про правопорушення на ринку цінних паперів щодо юридичних осіб визначено Розділом VI Правил № 2272 (z0120-08) .

Так, справа про правопорушення щодо юридичної особи розглядається у присутності керівника та/або представника юридичної особи, яка притягується до відповідальності. Повноваження представника юридичної особи, що притягується до відповідальності, засвідчуються довіреністю, оригінал або копія якої залучається до матеріалів справи. У разі відсутності керівника або представника юридичної особи справа про правопорушення розглядається за умови своєчасного повідомлення юридичної особи про місце і час розгляду справи згідно з вимогами пункту 4 розділу V цих Правил (z0120-08) . (пункт 1 Розділу VI Правил № 2272 (z0120-08) ).

Пунктом 2 Розділу VI Правил № 2272 (z0120-08) визначено, що керівник або представник юридичної особи має право: бути заслуханим, давати пояснення, надавати докази, заявляти клопотання, оскаржити рішення уповноваженої особи за справою. Керівник або представник юридичної особи, щодо якої розглядається справа про правопорушення, має право висловлюватися рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження у справі. Розгляд справи про правопорушення здійснюється державною мовою.

Строки розгляду справ про правопорушення щодо юридичних осіб визначено Розділом VIII Правил № 2272 (z0120-08) .

Так, уповноважена особа приймає рішення про накладення штрафу протягом 10 робочих днів після отримання акта про правопорушення на ринку цінних паперів та документів, що стосуються справи.

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Правил № 2272 (z0120-08) у разі відсутності (відрядження, відпустки, хвороби тощо) Голови або члена Комісії, розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів здійснюється іншим членом Комісії.

Як випливає з матеріалів справи, справа про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів щодо ТОВ "Компанія з управління активами "Профіт" розглядалася без участі представника Позивача. Представником Відповідача даний факт не спростовано.

За результатами розгляду справи прийнято рішення про застосування до компанії з управління активами ТОВ "КУА "Профіт"санкцію у вигляді штрафу у розмірі 2 000 грн. за правопорушення на ринку цінних паперів –за ненадання річного звіту про результати діяльності ВАТ "КІФ "ПІОНЕР"за 2007 рік.

Як підтверджується матеріалами справи, всупереч вимогам чинного законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профіт" у встановлений чинним законодавством України строк не було подано річного звіту про результати діяльності ВАТ "КІФ "ПІОНЕР"за 2007 рік, оскільки такий звіт було подано лише 30 травня 2008 року (що підтверджується відповідним реєстраційним написом на звіті вх. № 7162/04-01 від 30 травня 2008 року). Доказів, які б спростовували вказане, не надано, а Судом не встановлено.

Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2. 1 Положення (z0697-02) компанія подає до центрального апарату Комісії інформацію щодо діяльності інститутів спільного інвестування.

Таким чином, чинним законодавством України передбачено обов’язок компаній подавати звітність до центрального апарату Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Як встановлено Судом, Позивачем відповідний звіт було подано не лише з порушенням законодавчо визначеного строку, але і не до центрального апарату Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а до територіального відділення Відповідача (що підтверджується реєстраційним штампом на звіті Позивача).

Водночас, як підтверджується матеріалами справи, а саме –копією Журналу реєстрації вхідних документів Відповідача, в період з лютого 2008 року по квітень 2008 року річний звіт про результати діяльності ВАТ "КІФ "ПІОНЕР"за 2007 рік Позивачем не подавався.

Таким чином, Судом встановлено правильність висновку Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профіт"правопорушення на ринку цінних паперів, а саме –ненадання річного звіту про результати діяльності ВАТ "КІФ "ПІОНЕР"за 2007 рік.

Стосовно розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів без участі представника Позивача, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих правовідносин.

Основними вимогами до рішення суб’єкта владних повноважень в спірних правовідносинах є законність такого рішення (тобто правильне застосування норм матеріального права) та дотримання при його прийнятті вимог процесуальних норм (тобто, норм, які встановлюють процедуру прийняття даного рішення).

Відповідно до вимог чинного законодавства України рішення суб’єкта владних повноважень повинно відповідати як вимогам законності (тобто правильне застосування норм матеріального права), так і бути прийнятим у точній відповідності до встановленої законом процедури (дотримання процесуальних норм).

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.

Суд звертає увагу на те, що порушення встановленої законодавством процедури прийняття рішення може бути підставою для його скасування у тому випадку, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на правильність його висновків (тобто, законність).

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття, розгляду за участю відповідних осіб тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Судом встановлено, що в спірних правовідносинах Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку прийнято рішення, яке відповідає обставинам, які склалися фактично (оскільки в суді знайшов підтвердження факт неподання звітності Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профіт"), тобто вказане рішення є вірним по суті та узгоджується з вимогами чинного законодавства України в галузі регулювання обігу цінних паперів.

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку першочергове значення має факт наявності чи відсутності порушення особою вимог законодавства на ринку цінних паперів, зазначених в акті про правопорушення на ринку цінних паперів.

Відтак, розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів Відповідачем без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Профіт"в даному випадку має формальний характер і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки Судом встановлено вірність висновку Відповідача про порушення Позивачем законодавства на ринку цінних паперів, а представником Позивача такого висновку в судовому засіданні не спростовано жодними засобами доказування.

Стосовно посилання представника Позивача на порушення Відповідачем пункту 4 Розділу ІІ Правил № 2272 (z0120-08) , відповідно до якого, у разі відсутності (відрядження, відпустки, хвороби тощо) Голови або члена Комісії, розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів здійснюється іншим членом Комісії, Суд звертає увагу на наступне.

Вказаним нормативним положенням передбачено умови для розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів іншим членом Комісії, а саме –відрядження, відпустка, хвороба тощо. Вказаний перелік не є вичерпним, однак, логічний аналіз змісту зазначеної норми права свідчить про те, що в даному випадку мова йде про тривалу відсутність відповідного члена комісії.

Однак, в спірних правовідносинах мала місце короткострокова зайнятість уповноваженої особи комісії –Бірюка С. О., відтак, застосування Відповідачем положення пункту 4 Розділу ІІ Правил № 2272 (z0120-08) , не можна вважати в даному випадку його обов’язком.

Стосовно клопотання представника Позивача про перенесення розгляду справи про порушення законодавства на ринку цінних паперів, Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій, затвердженими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2007 року № 2272 (z0120-08) , відкладення розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів є правом суб’єкта владних повноважень, а не його обов’язком.

Разом з тим, Суд вважає за необхідне звернути увагу на неправильне тлумачення представником Позивача критерію своєчасності прийняття рішення суб’єктом владних повноважень.

Так, прийняття рішення, вчинення дії своєчасно, тобто протягом розумного строку –цей критерій-принцип означає необхідність дотримання часових рамок, що визначені у нормативно-правових актах та ухвалення рішення або вчинення дії протягом розумного строку, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання. Тривалість розумного строку залежить від складності певного питання, нагальності його вирішення, кількості людей, залучених до справи, їхньої поведінки тощо.

Відтак, необґрунтованим є посилання представника Позивача на порушення принципу своєчасності, який трактується представником Позивача як те, що очікування уповноваженої особи Відповідача протягом декількох годин не може вважатися розумним.

Суд також звертає увагу на те, що предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є рішення суб’єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

"На підставі"означає, що суб’єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб"означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб’єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією (254к/96-ВР) межах та відповідно до законів України.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб’єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до пункту 5 Розділу І Правил № 2272 (z0120-08) рішення за справою повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення повинно ґрунтуватися лише на тих доказах, які були досліджені під час розгляду справи.

Згідно з пунктом 4 Розділу І Правил № 2272 (z0120-08) завданням провадження у справах про правопорушення є своєчасне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законодавством, забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню правопорушень, і запобігання правопорушенням.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та матеріали справи, Суд приходить до висновку про те, що висновки Постанови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 липня 2008 року № 528-ДМ про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів є вірними, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства України. Відтак, підстави для скасування Постанови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 16 липня 2008 року № 528-ДМ, відсутні.

Представником Позивача не надано доказів на підтвердження необґрунтованості висновку Відповідача у спірних правовідносинах.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В задоволенні адміністративного позову –відмовити повністю.

постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185- 187 Кодексу адміністративного судочинства України.