розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. у справі за позовом прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення ФСЗI до ПФ "КИТ" про стягнення штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2006 року Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми "КИТ"в про стягнення 13 128,78 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця, призначені для працевлаштування інваліді у 2004-2005 роках.

Постановою господарського суду Харківської області від 23.09.2006р. позовні вимоги прокурора Червонозаводського району м. Харкова задоволені.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. апеляційна скарга задоволена частково. Постанова господарського суду Харківської області від 23.09.2006р. в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 5 447 грн. 82 коп. скасована, в цій частині прийняте нове судове рішення, яким відмовлено у позові.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р., Харківське обласне відділення ФСЗI звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р., залишити в силі постанову господарського суду Харківської області від 23.09.2006р., посилаючись на порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875-ХII (875-12) , в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин (надалі - Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Статтею 18 вищевказаного Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Крім цього, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено "Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 33.05.1995 р. №314 (314-95-п) ).

Згідно пункту 3 цього Положення робоче місце інваліда вважається створеним, коли воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно з пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 вказаного Положення підприємства повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою 3-ПН з приміткою робочі місця для інвалідів), а працевлаштування інвалідів здійснюється органами, вказаними у ст. 18 Закону, з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р. (z0464-98) , затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Судом правомірно встановлено, що відповідач не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів у 2004-2005р.р.

Відповідачем не доведено атестування робочих місць інвалідів, що необхідно забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі ст. 19 Закону, та не надано доказів звертання ПФ "КИТ" до відповідних органів з метою працевлаштування інвалідів на підприємстві.

З матеріалів справи вбачається, що Прокурор Червонозаводського району Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до місцевого господарського суду стягнення штрафних санкцій з відповідача за період 2004 та 2005 р.р.

Слід зазначити, що господарським законодавством України, зокрема ст. 250 ГК України, встановлюється строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ст. 250 ГК України (436-15) , адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Враховуючи, що за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004р. році відповідач повинен був сплатити штрафні санкції в сумі 5447,82 грн. до 15.04.2005р. (п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету стрів України № 1767 (1767-2001-п) від 28.12.2001 р. ), та на підставі ст. 250 ЦК України (435-15) , строк позовної давності про стягнення штрафних санкцій з відповідача за 2004р. сплинув 16.04.2006р., тоді як позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення таких штрафних санкцій 27.07.2006р.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 5 447 грн. 82 коп. за незайняті місця для працевлаштування інвалідів за 2004р. у зв'язку з закінченням терміну позовної давності.

Як правильно встановлено судом, відповідач повинен був створити у 2005р. 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів при середньообліковій чисельності - 42 особи, але фактично він не створив жодного робочого місця. Середньооблікова заробітна плата у відповідача у 2005р. складала 3 840 грн. 48 коп.

Відповідач у 2005р. не створював вакансій для працевлаштування інвалідів та не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів..

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 7 680 грн. 96 коп. за незайняті місця для працевлаштування інвалідів у 2005р. на підставі ст.. 20 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) .

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2006р. у справі № АС-27/504-06 - без змін.