розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 червня 2006 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2006 року у справі №2-2933/06 за позовом ОСОБА_1до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) у сумі 3963,45грн.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області віл 29 червня 2006 року позов задоволено.

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2006 року, рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення суми грошової допомоги, та стягнуто з відповідача на користь позивача 1410грн.

В касаційній скарзі Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є учасником бойових дій підтверджується посвідченням серії АБ № НОМЕР_1 від 17 грудня 1996 року (а.с. 2).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Законодавством встановлено мінімальний розмір пенсії за віком у 2003 році - 47,30 грн.; у 2004 році - 92,45 грн., у 2005 році - 332 грн.

Позивачеві виплачено щорічну допомогу відповідно до бюджетного законодавства у 2003 році - 90 грн.; у 2004 році - 120 грн.; у 2005 році - 250 грн., що не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 22 Конституції України (254к/96-ВР) звуження змісту та обсягу гарантованого ч. 5 ст. 12 Закону права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. за №20-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) ст. 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах, менших, ніж передбачено Законом.

Зменшення Законами України про державні бюджети України на 2003-2005р.р. розміру щорічної допомоги до дня Перемоги також суперечить ч.2, 3 ст. 2 Закону, згідно з якими права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Згідно посвідчення позивач є учасником бойових дій, відповідачем ця обставина не заперечується, тому суди дійшли правильного висновку, що позивач має право на отримання щорічної разової допомоги до дня Перемоги у розмірі, встановленому ч.5 ст. 12 Закону.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки ч.4 ст.17-1 Закону передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення допомоги за 2003 рік закінчується 01 жовтня 2004 року, за 2004 рік - 01 жовтня 2005 року, тобто позивач пропустив строк звернення з позовом до суду про стягнення щорічної допомоги до 05 травня на суму 2553,45грн. за 2003-2004р.р., заяви про поновлення пропущеного строку позивачем подано не було.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з щорічної одноразової грошової допомоги за 2005 рік у сумі 1410 грн.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради відхилити, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 червня 2006 року, змінену постановою апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2006 року, - залишити без змін.