Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I., Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі: Міненко О.М.

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2005 по справі № 11/251-27/382

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

про стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.01.2005 по справі № 11/251-27/382 - позов задоволено. Iз відповідача на користь позивача стягнуто 19 479,78 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (далі - ТОВ) оскаржило зазначене рішення до Запорізького апеляційного господарського суду. Апеляційна скарга поверталась неодноразово.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2005по справі № 11/251-27/382 у відновлені пропущеного строку подання апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу ТОВ "Прогрес" повернуто заявникові без розгляду, керуючись ст. ст. 53, 86, 93 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

При цьому в ухвалі зазначено, що в клопотанні заявником взагалі не наведено причин пропуску процесуального строку, які могли б вважатися поважними в розумінні ст. 53 ГПК України (1798-12) .

Суд звернув увагу на те, що відповідач не обгрунтовує, що саме стало перешкодою для своєчасного звернення з апеляційною скаргою до апеляційної інстанції.

Не погодившись із ухвалою Запорізького апеляційного осподарського суду від 13.04.2005 по справі № 11/251-27/382 позивач (далі - ТОВ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що винесено із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права і судом не прийнято до уваги, що у першому випадку апеляційна скарга була подана ним з додержанням строку, передбаченого законодавством для подання апеляційної скарги, про що свідчать надані документи (а саме фіскальний чек № 16 від 21.01.2005). Вдруге апеляційна скарга ТОВ була залишена апеляційним господарським судом без розгляду через відсутність клопотання про поновлена пропущеного строку, не дивлячись на своєчасне подання апеляційної скарги в першому випадку. Таким чином на думку скаржника судом порушено ст. ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , якою керувався суд на момент винесення спірного рішення, - апеляційна скарга (подання) не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо: 4) скаргу (подання) подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Таким чином розглядаючи фактичні обставини подання апеляційної скарги, необхідно врахувати, що первинна апеляційна скарга ТОВ була повернута ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2005 у зв'язку з тим, що скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, з порушенням положень п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . Повторно апеляційна скарга ТОВ була повернута ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.03.2005 також на підставі п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2005 розглядалась третя апеляційна скарга ТОВ, яка була повернута без розгляду, оскільки відмовлено у відновленні пропущеного строку на підставі ст. ст. 53, 86, 93 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) . При цьому в ухвалі зазначено, що в клопотанні заявником взагалі не наведено причин пропуску процесуального строку, які могли б вважатися поважними в розумінні ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відповідач не обгрунтовує, що саме стало перешкодою для своєчасного звернення з апеляційною скаргою до апеляційної інстанції.

Суд також послався також на те, що рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2005 було направлено на адресу відповідача 14.01.2005, що підтверджується штампом вихідної кореспонденції Господарського суду Запорізької області, тобто з додержанням вимог ст. 87 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

У клопотанні, яке міститься в апеляційній скарзі, заявник просить відновити пропущений строк подання апеляційної скарги у зв'язку із тим, що апеляційна скарга: в першому випадку подана ним з додержанням строку, передбаченого законодавством для подання апеляційної скарги, про що свідчать надані документи (а саме фіскальний чек № 16 від 21.01.2005), вдруге апеляційна скарга ТОВ була залишена апеляційним господарським судом без розгляду через відсутність клопотання про поновлена пропущеного строку, не дивлячись на своєчасне подання апеляційної скарги в першому випадку.

Згідно зі ст. 53 ГПК України (1798-12) (відповідно до якої суд розглядав підстави можливості відновлення пропущеного строку), господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною та відновити його. Поважними причинами пропуску визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Дослідивши доданий до матеріалів касаційної скарги фіскальний чек № 16 від 21.01.2005, на який посилається скаржник, та враховуючи наведену норму ст. 53 ГПК України (1798-12) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що колегія суддів апеляційної інстанції правомірно зазначила про те, що в клопотанні заявником взагалі не наведено причин пропуску процесуального строку, які могли б вважатися поважними в розумінні ст. 53 ГПК України (1798-12) , оскільки в додатку до ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2005, якою вперше повернуто апеляційну скаргу ТОВ "Прогрес" без розгляду, не вбачається наявність фіскального чеку № 161 від 21.01.2005, на який посилається заявник в обгрунтування свого клопотання.

Також необхідно зазначити, що із доданого до касаційної скарги фіскального чеку № 161 від 21.01.2005 не вбачається, що саме за цим чеком до суду апеляційної інстанції направлено апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.01.2005 по справі № 11/251-27/382. I тому необхідно погодитись із правомірним висновком суду апеляційної інстанції, про те що відповідач не довів суду про наявність перешкод для своєчасного звернення з апеляційною скаргою до апеляційної інстанції.

З огляду на встановлене судом та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що підстави для відновлення ТОВ "Прогрес" пропущеного строку відсутні, а тому апеляційна скарга повернута заявникові без розгляду законно. Відповідно ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2005 по справі № 11/251-27/382 скасуванню не підлягає, як така, що винесена за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 13.04.2005 по справі № 11/251-27/382 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237 - 239 КАС України (2747-15) .