Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.

Суддів - Бим М.Є., Гордійчук М.П.,Чалого С.Я., Шкляр Л.Т.

При секретарі - Турчн Д.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції про визнання недійсною постанови № 13 від 01.03.2006 Головного державного санітарного лікаря Миргородського району, -

Доповідач Фадєєва Н.М.

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції про визнання недійсною постанови № 13 від 01.03.2006 Головного державного санітарного лікаря Миргородського району "Про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства".

Постановою господарського суду Харківської області від 15.06.2006 позов задоволено. Визнано недійсною оскаржувану постанову.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 постанову господарського суду Харківської області від 15.06.2006 скасовано, прийнято нову якою в позові відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме статей 41, 42 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", статей 70, 71 КАС України, тощо.

Заслухавши суддю-доповідача, щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 01.03.2006 Головним державним санітарним лікарем Миргородського району була винесена постанова № 13 "Про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства" щодо заборони торгівлі пестицидами та агрохімікатами в магазині "Світ огородника" у м. Миргород по вул. Воскресенській, 2 та відкликання дозволу № 291 від 16.06.2005 на право роздрібної торгівлі пестицидами і агрохімікатами з 01.03.2006. Відповідальність за виконання постанови покладена на Приватного підприємця ОСОБА_1, а підставами прийняття оскаржуваної постанови визначено порушення статті 25 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та статті 11 Закону України "Про пестициди та агрохімікати".

Крім того, при винесені оскаржуваної ухвали апеляційним судом було встановлено те, що орендоване приміщення знаходиться на території ринку, де є масове скупчення людей, а саме приміщення не відповідає технічним умовам для продажу пестицидів та агрохімікатів, при цьому, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б спростовували зазначені факти.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія постанови господарського суду Харківської області від 06.09.2006 у справі № АС-46/284-06 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції про визнання недійсною постанови заступника головного державного санітарного лікаря Полтавської області № 9 від 01.06.2006, щодо припинення дії висновку Державної санітарно-епідеміологічної служби про відповідність наявних приміщень, матеріально-технічної бази вимогам санітарних норм і правил у частині організації та проведення роздрібної торгівлі пестицидами та агрохімікатами в магазині "Світ огородника" у м. Миргород по вул. Воскресенській, 2 від 21.07.2005 № 03-05/1925, якою позов задоволено повністю та визнано недійсним оскаржувану постанову.

Зазначена постанова містить встановлені обставини, які безпосередньо стосуються даної справи, однак жодним чином не були предметом дослідження у апеляційному суді.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте апеляційним судом зазначений обов'язок було покладено на позивача.

Таким чином, при новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати вищевказане рішення, витребувати докази набрання ним чинності, дослідити встановлені у ньому факти та обставини, а обов'язок правомірності прийняття оскаржуваної постанови покласти на відповідача.

Відповідно до частини 2, 4, 5 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Також, колегія суддів відзначає, що пунктом 3 частини 1 статті 198 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. Частиною 1 статті 158 КАС України також передбачено, що судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Однак, апеляційним судом помилково судове рішення викладено у формі ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст.. 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного господарського суду Харківської області від 05.12.2006р. у справі №АС-52/165-06 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.