розглянувши в попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Коктебельської селищної ради міста Феодосії на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006 року у справі №2-7/8971-2006А за позовом підприємства "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" до Коктебельської селищної ради, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Коктебель Ресорт", про визнання рішень нечинними, -

У квітні 2006 року підприємство "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" звернулось до суду з позовом до Коктебельської селищної ради про визнання нечинними рішень Коктебельської селищної ради міста Феодосії від 11 листопада 2004 року №2692, від 25 листопада 2004 року № 2799, від 16 грудня 2004 року № 2893, від 10 березня 2005 року № 3106.

Господарським судом АР Крим залучено до участі в справі в якості третьої особи ТОВ "Коктебель Ресорт".

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2006 року, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006 року, позов задоволено. Постановлено: "Визнати нечинними рішення Коктебельської селищної ради міста Феодосії від 11.11.2004 р. № 2692, від 25.11.2004 р. № 2799, від 16.12.2004 р. № 2893, від 10.03. 2005 р. № 3106. Вийти за межі позовних вимог та визнати нечинним рішення Коктебельської селищної ради міста Феодосії від 11.11.2004 р. № 2787". Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно п.1ч.1ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та іншими нормативно-правовими актами Держава делегувала органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади розпорядження землями відповідних територіальних громад, землями комунальної чи державної власності, та делегувала їм вирішення у встановленому законом порядку інших питань в галузі земельних відносин.

Отже, в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України спір, який виник між сторонами по даній справі, є публічно-правовим, тому касаційна скарга інстанційно підсудна Вищому адміністративному суду України.

Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Також Пленум Верховного Суду України в постанові від 16.04.2004р. №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) роз’яснив, що власник земельної ділянки або землекористувач, без згоди яких прийнято рішення про вилучення (викуп) землі, можуть пред'явити позов про визнання недійсним рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з цього питання.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням 51-ї сесії 23-го скликання Коктебельської селищної ради міста Феодосії від 27 листопада 2001 року № 1864 було затверджено проект відводу земельної ділянки позивачеві-підприємству "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" для будівництва і обслуговування готельно-оздоровчого комплексу та розміщення павільйону побутових послуг, та цим же рішенням сесії селищної ради була надана зазначеному підприємству у постійне користування земельна ділянка площею 5,4954га, яка розташована в смт. Коктебель, район бази відпочинку "Юнга" (кадастровий № 01116457 00: 00: 00: 085).

На підставі вищеназваного рішення Коктебельська селищна рада видала позивачеві - підприємству "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" Державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою, серії II-КМ №002651, який зареєстровано 30 листопада 2001 року в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за № 33.

Та обставина, що зазначена земельна ділянка була надана позивачеві у постійне користування, ніким зі сторін не оспорюється.

Однак, незважаючи на те, що вищеназвана земельна ділянка була надана позивачеві у постійне користування, Коктебельська селищна рада міста Феодосії на 42-ї сесії 4-го скликання прийняла рішення від 16 грудня 2004 року № 2893 про надання позивачеві дозволу на розробку технічної документації по землеустрою в частині складення документів, що свідчать про право позивача на оренду землі і встановленню меж земельної ділянки в натурі площею 3,9954 га для комерційного використання під будівництво і обслуговування готельно-оздоровчого комплексу в смт. Коктебель, район бази відпочинку "Юнга".

Судом встановлено, що позивач, маючи Державний акт на право постійного користування землею, до Коктебельської селищної ради міста Феодосії з клопотанням про переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право її оренди не звертався.

Отже, виходячи зі змісту норм земельного законодавства та враховуючи, що позивачеві земельна ділянка була надана в постійне користування, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок стосовно того, що рішення Коктебельської селищної ради від 16.12.2004 р. № 2893 про надання дозволу на розробку технічної документації по землеустрою в частині складення документів про право позивача на оренду землі визнати таким, що відповідає чинному законодавству, не можна.

Крім того, рішенням 40-ї сесії 4-го скликання Коктебельської селищної ради міста Феодосії від 11.11.2004 року № 2787 було вилучено із користування позивача - підприємства "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" земельну ділянку площею 1,8 га та віднесено до рекреаційних земель Коктебельської селищної ради міста Феодосії. В цьому рішенні зазначено, що воно прийнято Коктебельською селищною радою міста Феодосії на підставі заяви підприємства "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач-підприємство "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" ніколи не відмовлялось від цієї земельної ділянки.

Згідно протоколу конференції Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" від 28.11.2002 року та наказу по підприємству "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" № 16-к від 03.12.2003 року з 04.12.2004 року генеральним директором підприємства "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" являється Ашкеназі Л.Б.

Відповідно до п. 1.1 Статуту позивача, підприємство "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" засноване на власності Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль", який є єдиним засновником.

В матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена довіреність від 17.02.2004 року, у відповідності з якою Ашкеназі Л.Б. уповноважив Акімова І.А. представляти його інтереси з питань переоформлення на його ім'я Республіканський благодійний фонд "Чорнобиль".

Однак, Акімов Іслам Ахмедович підписав заяву як директор підприємства "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль", датовану 10.11.2004р., адресовану Коктебельському селищному голові, про вилучення із наданої підприємству "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" земельної ділянки 5,49 га в районі бази в ідпочинку "Юнга" земельної ділянки площею 1,8 га і передачі в землі запасу селищної ради, не маючи на це жодних відповідних повноважень.

Враховуючи наведене суди дійшли правильного висновку, що заява підприємства "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль" від 10.11.2004 року підписана особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

Відповідно до вимог статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Тобто вилучення земельної ділянки із постійного користування землекористувача можливе лише за його згодою.

Відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) у разі відсутності згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки питання про вилучення землі вирішується у судовому порядку.

Чинним законодавством не передбачено, що керівник підприємства може одноособово вирішувати питання щодо вилучення земельної ділянки, яка була надана підприємству у постійне користування для будівництва та обслуговування нерухомого майна

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації" вищим органом управління благодійної організації є колегіальний орган (загальні збори, з’їзд, конференція).

Тобто, рішення про надання згоди на вилучення з постійного користування земельної ділянки вправі приймати колегіальний орган благодійної організації - Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль".

Отже, жодних правових підстав для добровільної відмови від земельної ділянки, наданої підприємству благодійної організації під розміщення бази відпочинку, ані у директора цього підприємства Ашкеназі Л.Б., ані у громадянина Акімова І.А. не було.

За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку, що спірне рішення відповідача від 11.11.2004 р. № 2787 призвело до незаконного вилучення частки земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, що свідчить про порушення його прав та інтересів як законного землекористувача, дане рішення Коктебельської селищної ради суперечить вимогам Земельного кодексу України (2768-14) , тому суд правомірно на підставі ч.2 ст. 11 КАСУ вийшов за межі позовних вимог і визнав зазначене рішення відповідача нечинним.

Відповідно до ч. 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Окрім того, оскаржуваним рішенням 40-ї сесії 4-го скликання Коктебельської селищної ради міста Феодосії від 11.11.2004 року №2692 дозволено ТОВ "Коктебель Ресорт" збір матеріалів попереднього узгодження розташування земельної ділянки орієнтовною площею 1,5 га для комерційного використання під будівництво і обслуговування готельного комплексу в смт. Коктебель у районі бази відпочинку підприємства "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль".

Рішенням 41-ї сесії 4-го скликання Коктебельської селищної ради міста Феодосії від 25.11.2004 року № 2799 ТОВ "Коктебель Ресорт" затверджені матеріали попереднього узгодження місця розташування земельної ділянки орієнтовною площею 1,5га для комерційного використання під будівництво і обслуговування готельного комплексу в смт. Коктебель у районі бази відпочинку підприємства "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль".

Рішенням 45-ї сесії 4-го скликання Коктебельської селищної ради міста Феодосії від 10.05.2005 року № 3106 затверджений ТОВ "Коктебель Ресорт" проект землевпорядкування по відводу земельної ділянки площею 1,5 га для комерційного використання під будівництво і обслуговування готельного комплексу в смт. Коктебель у районі бази відпочинку підприємства "Надія" Республіканського благодійного фонду "Чорнобиль", та передано вказану земельну ділянку ТОВ "Коктебель Ресорт" в оренду строком на 49 років.

Оскільки оскаржені позивачем рішення відповідача від 11.11.2004р. №2692, від 25.11.2004 р. № 2799, від 10.05.2005 р. № 3106 ґрунтуються на рішенні Коктебельської селищної ради від 11.11.2004 р. №2787, яке суперечить нормам Земельного кодексу України (2768-14) та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) і у зв’язку з цим судом першої інстанції зазначене рішення визнано нечинним, тому суд першої інстанції правомірно визнав нечинним також і оскаржувані рішення відповідача, які ґрунтуються на незаконному рішенні відповідача.

За таких обставин суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Коктебельської селищної ради міста Феодосії відхилити, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 липня 2006 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 04 жовтня 2006 року - залишити без змін.