Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 20.04.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. у справі № 25/56-А

за позовом Приватного підприємства "Аграф"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – Перепелюк О. В.,

Приватним підприємством "Аграф" подано позов про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 16.12.2005р.: № 0000312306/0 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 37913 грн. і № 0000302306/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 379 626 грн., в т. ч. 253084 грн. основного платежу та 126 542 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду міста Києва від 20.04.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. у справі № 25/56-А позов задоволено повністю.

Судові рішення обґрунтовані тим, що в матеріалах справи наявні належним чином оформлені вантажно-митні декларації, які засвідчують факт вивезення товарів за межі митної території України та які вже надавались для перевірки відповідачу, про що складено довідку від 24.12.2004р.; листом Київської регіональної митниці підтверджено фактичне повне вивезення задекларованих у вантажно-митних деклараціях товарів за межі митної території України; кошти за експортований товар позивачем отримані; посилання на неотримання компанією-одержувачем експортованих товарів ідентифікаційного номеру є безпідставним, що підтверджується наданим Торгово-промисловою палатою України звітом про неї; наявність у відповідача даних про місцезнаходження позивача.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу та пояснення до неї в яких просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6, п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач заперечення на касаційну скаргу не подав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.

Спір по даній справі виник щодо правильності застосування пп. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6, п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість" та стосовно засвідчення належно оформленою вантажною митною декларацією факту вивезення (експортування) платником податків товарів за межі митної території України.

Як на докази вивезення (експортування) позивачем товару за межі митної території України та обґрунтованого у зв’язку з цим обчислення податку на додану вартість за нульовою ставкою суди послались на дані, зазначені у вантажних митних деклараціях, листі Київської регіональної митниці, інформації банку про перерахування грошових коштів за отриманий згідно контракту товар і надані позивачу Торговою промисловою палатою України звіт щодо компанії "Portex Enterprises LLC" та відповідний експертний висновок щодо обґрунтованості контрактних цін на товар.

Однак такий висновок судів попередніх інстанцій зроблений без належної правової оцінки обставин справи.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307 (z0443-97) (в редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2002р. № 207 (z0462-02) ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.05.2002р. за № 462/6750 (z0462-02) , у графі 8 вантажної митної декларації "Одержувач/Імпортер" наводяться відомості про одержувача товарів; якщо одержувач – іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або П. І. Б. і місце проживання фізичної особи.

Тобто це означає, що у вказаній графі має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є одержувачем задекларованого у вантажній митній декларації товару та здійснює господарську діяльність в країні призначення.

Належно оформленою вантажна митна декларація може бути визнана тільки тоді, коли вона заповнена відповідно до вимог вказаної Інструкції та ця інформація є достовірною.

Суди, зазначаючи про безпідставність посилання відповідача на інформацію Податкового управління Міністерства фінансів США, не надали їм належної оцінки, оскільки згідно неї компанія "Portex Enterprises LLC" незважаючи на законну реєстрацію в штаті Орегон (США) не була зареєстрована під ідентифікаційним номером роботодавця для федерального податку та не подає декларацію про федеральний податок на прибуток в США.

Вказане свідчить про наявність сумніву щодо достовірності зазначених у вантажних митних деклараціях відомостей.

За таких обставин, на підставі ст. ст. 70, 71, 79 КАС України, суди мали можливість витребувати належні докази на її спростування чи підтвердження, оскільки це має істотне значення для правильного вирішення спору.

Зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 22-7, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва задовольнити.

2. Скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 20.04.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006р. у справі № 25/56-А.

3. Справу № 25/56-А направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.