Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 року

по справі № 20-3/213-12/136

за позовом Закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта"

до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У липні 2006 року Закрите акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Севастополя із позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (далі – відповідач, скаржник), про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000082622/1 8375/23-0 від 28.07.03. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 490516,26 грн.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 11.09.2006 року у задоволенні позивних вимог відмовлено з огляду на їх безпідставність.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено: визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок податкового органу про порушення позивачем під час здійснення своєї господарської діяльності вимог підпункту 1.20.5 статті 1, підпункту 5.3.9 статті 5, підпункту 7.4.11 та 7.4.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є безпідставним та нічим не доведеним.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Севастополя від 11.09.2006 року. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та прийняття судового рішення без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що апеляційним судом при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1, п.п. 7.4.1. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. 2 ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", п. 1 Загальних вказівок Збірника тарифів на роботи і послуги, що надаються власникам вантажів у морських портах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 31.10.1995р. № 392 (z0476-95) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.1995р. за № 476/1012 (z0476-95) .

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Закритим акціонерним товариством "Стівідорна компанія "Авліта" за період із 01.10.2001 року до 01.04.2003 року та процедурою адміністративного оскарження результатів перевірки Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000028622/1 від 28.07.2003 року про донарахування платнику податків податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 490.516,26 грн. у томі числі: 256.446,71 грн. –основний платіж та 234.069,55 грн. – штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на думку податкового органу позивачем у перевіряємому періоді занижено валовий доход у зв'язку з заниженням акордної ставки за переробку металопродукції нерезидентам, котра встановлена пунктом 2.1.2 "Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України", затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 392 від 31.10.1995 року (z0476-95) , що також є порушенням вимог підпункту 1.20.5 статті 1, підпункту 5.3.9 статті 5, підпункту 7.4.1 та підпункту 7.4.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують здійснення позивачем господарської діяльності у перевіряємому періоді, що унеможливлює встановити суть та характер послуг, що надавались нерезидентам та стали причиною донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, відповідно, суди не досліджували це питання.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на види діяльності платника, що передбачені його статутом.

Таким чином, суди дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому постановлені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанова у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 – 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 року по справі № 20-3/213-12/136 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 – 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .