Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участюпредставників сторін:

від позивача - Яковлєва Г.В., представник по довіреності від 09.10.2008 р. №6-135/01;

від відповідача - Єрмошин Р.В., представник по довіреності від 01.06.2009 р. №1108/9/10-0;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправними дій щодо відмови в присвоєнні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік та зобов'язання надання Довідки про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік

Агропромислове сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" - позивач – 13 квітня 2009 року звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим – відповідача - з вимогами визнати протиправними дії ДПІ в Сімферопольському районі АРК щодо відмови в присвоєнні АТОВ "Южная-Холдінг" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік; зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме - надати АТОВ "Южная-Холдінг" Довідку про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік; судові витрати позивача стягнути з Державного бюджету України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТОВ "Южная-Холдінг" є сільськогосподарським підприємством, що підтверджено Довідкою про включення до ЄДРПОУ та Свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, виданого відповідачем в 2009 році. На підставі укладених договорів оренди земельних ділянок, що розташовані на території Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим, позивач орендує земельні ділянки сільськогосподарського призначення, на яких здійснює вирощування рослинної сільськогосподарської продукції, а також займається розведенням птиці на земельних ділянках, що використовує на підставі договору спільного користування землею від 23.05.2007 р., укладеного з Відкритим акціонерним товариством Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная". На протязі 1999-2008 років позивач надавав до ДПІ в Сімферопольському районі АРК податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік та сплачував зазначений податок як підприємство – виробник сільськогосподарської продукції, про що відповідачем видавались відповідні довідки. Оскільки сума, отримана за 2008 рік від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва рослинництва та тваринництва позивача, перевищує 75% від загальної суми валового доходу, позивач і в 2009 році надав до ДПІ в Сімферопольському районі АРК податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік з відповідними додатками, однак листом від 27.03.2009 р. №1021/10/15-03 ДПІ повідомила, що статус платника фіксованого сільськогосподарського податку (надалі – ФСП) позивачу не привласнений. При цьому відповідач обґрунтував відмову у присвоєнні статусу платника ФСП тим, що АТОВ "Южная-Холдінг" не може зараховувати суму доходу, отриману від реалізації продукції тваринництва, у розрахунку питомої ваги доходу від реалізації власної сільськогосподарської продукції, оскільки зазначена продукція була вирощена на землях, що не належить позивачу а ні на праві власності, а ні на праві користування. Позивач вважає дії відповідача про не підтвердження статусу платника ФСП неправомірними, оскільки земельні ділянки сільськогосподарських підприємств, зайняті виробничими будівлями, в яких вирощується продукція тваринництва, відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) не відносяться до сільськогосподарських угідь. Крім того, позивач зазначає, що на підставі аналогічних документів відповідачем в 2008 році було видано позивачу довідку на підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку. Позивачем також вказано на те, що підстави, на які посилається ДПІ в Сімферопольському районі у якості обґрунтування правомірності відмови у присвоєнні статусу платника ФСП, суперечать приписам Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 №320-XIV (320-14) , який визначає умови набуття даного статусу, його щорічного підтвердження, зняття з такої податкової реєстрації та порядок справляння. Позивач вважає, що він набув статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку з 1999 року згідно довідки, наданої ДПІ в Сімферопольському районі №795/18 від 05.02.1999 р., у наступному відповідач зазначений статус підтверджував щорічно до 2008 року включно, однак при наданні позивачем податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік до ДПІ в Сімферопольському районі АРК в порядку, передбаченому п.5 Постанови Кабінету Міністрів від 23.04.1999 №658 "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" (658-99-п) для підтвердження статусу платника ФСП на 2009 рік, відповідач зазначений статус не підтвердив, що не відповідає вимогам частини 3 статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 № 320-XIV, якою передбачений вичерпний перелік підстав зняття з податкової реєстрації платника ФСП за рішенням податкового органу. Зазначені в даному переліку обставини (якщо платник підпадає під регулювання норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) та якщо платник ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення) у позивача відсутні.

Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і вважають дії ДПІ в Сімферопольському районі АРК по відмові позивачу у присвоєнні статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку законними та обґрунтованими, підтримали доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 25.06.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач вважає, що згідно з пунктом 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №658 (658-99-п) , та Методичними рекомендаціями щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік Міністерства аграрної політики України, що доведені до відома платників податків листом від 26.11.2007 р. №37-27-2-7/18792 (v8792555-07) , до суми, отриманої платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки можуть бути включені лише доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах. АТОВ "Южная-Холдінг" на підтвердження права користування земельною ділянкою, на якому виробляється продукція тваринництва, наданий лише договір сумісного користування землею від 23.05.2007 р., укладений з ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная", який не зареєстрований у встановленому порядку, тому відповідно до вимог ст. 125 та 126 Земельного кодексу України позивач не мав права приступати до використання земельної ділянки до реєстрації договору оренди та виділення земельної ділянки в натурі. На підставі викладеного ДПІ в Сімферопольському районі АРК зроблено висновок, що у позивача відсутні належним чином оформлені та зареєстровані згідно з вимогами Земельного кодексу України (2768-14) правовстановлюючі документи на земельні ділянки (зокрема, договір оренди або договір суборенди), на яких розташовані приміщення, де знаходиться птиця, у зв’язку з чим позивач не має право зараховувати суму доходу, отриманого від реалізації продукції тваринництва, що була вирощена на зазначених земельних ділянках під час розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції. Також відповідачем зазначено, що ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" на цей час має приватну форму власності, а ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. Таким чином, позивач може мати право лише на оренду земельної ділянки, однак договір оренди з органами державної влади або місцевого самоврядування позивачем не укладений та у встановленому порядку не зареєстрований, у зв’язку з чим відповідачем зроблено висновок про не закріплення за позивачем земельної ділянки, яка використовується для виробництва продукції тваринництва. На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про відсутність у позивача права на реєстрацію у якості платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-5458/09/10/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.04.2009 року про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду витребувані у позивача документи, що підтверджують юридичний статус позивача, право власності (користування) позивача на земельну ділянку.

У судовому засіданні 25.06.2009 р. представник позивача надав суду Договір спільного користування землею від 23.05.2007 р. без номеру, укладений Відкритим акціонерним товариством Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" як власником землі, та АТОВ "Южная-Холдінг" як користувачем (а.с.53). Згідно з пунктом 1.1 даного договору його предметом є спільне використання земельних ділянок, що належать Власнику, на яких розташовані виробничі об’єкти Користувача. Згідно наданого Договору Власник надає у тимчасове платне користування Користувачу земельні ділянки загальною площею 75,42га; перелік земельних ділянок відображено в додатку №1 до договору та є його невід’ємною частиною (п.1.2 Договору). В додатку №1 до договору (а.с.54-55) наведено перелік об’єктів нерухомості позивача, що розташовані на земельних ділянках ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная", зокрема, пташники, будівлі електроцеху, кормоцехів, будівля яйцескладу, курчатники та інші об’єкти, що знаходяться в селах Перове, Залісся, Партизанське та Каштанове Сімферопольського району. Згідно з пунктом 3.1. Договору від 23.05.2007 року плата за користування земельними ділянками складає 47028грн.35коп. з урахуванням податку на додану вартість за 1 календарний рік; у випадку збільшення згідно з Законами України розміру земельного податку сума плати за користування землею збільшується пропорційно збільшенню земельного податку. Користувач зобов’язаний проводити оплату не пізніше 01 червня поточного року (п.3.2 договору); у випадку виникнення заборгованості перед Власником за несвоєчасне внесення користувачем платежів з Користувача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.2.2.1 договору).

Представником позивача суду також надано рішення Господарського суду АР Крим від 03.03.2009 року по справі №2-10/881-2009, яким задоволено позов ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная", з АТОВ "Южная-Холдінг" на користь позивача стягнуто борг за користування земельними ділянками площею 75,42га по договору від 23.05.2007 року в загальній сумі 57985грн.96коп., в тому числі основний борг – 47028грн.35коп., пеня – 5643,40грн., 3% річних в сумі 940грн.57коп. і сума втрат від інфляції в розмірі 4373грн.64коп. (а.с.58). Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року апеляційна скарга АТОВ "Южная-Холдінг" залишена без задоволення, зазначене рішення Господарського суду АРК – без змін (а.с.59-63). При цьому в прийнятій постанові Севастопольського апеляційного господарського суду зазначено, що суд не може погодитись з твердженнями АТОВ "Южная-Холдінг" про неправомірне укладення сторонами угоди щодо користування земельною ділянкою у відсутність належних правовстановлюючих документів у ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" стосовно прав на зазначену земельну ділянку; невідповідність наданого ВАТ державного акту на право колективної власності від 22.10.1997 р. вимогам Земельного кодексу України (2768-14) , оскільки ВАТ володіє зазначеними земельними ділянками на підставі державного акту на право колективної власності від 22.10.1997 р. Судом в прийнятій постанові зазначено, що ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" не втратило свого права на постійне користування землею на підставі Держаного акту на право колективної власності на землю від 22.01.1997 року серії КМ-СИМ-№007, за яким позивачу було передано у колективну власність земельну ділянку площею 3908га. Також судової колегією Севастопольського апеляційного господарського суду визнані надуманими посилання представника АТОВ "Южная-Холдінг", що укладений між сторонами договір сумісного користування землею від 23.05.2007 року суперечить положенням чинного законодавства України, оскільки недійсність цього договору у судовому порядку не встановлена, що відповідає принципу презумпції правомірності правочину, закріпленому у статті 204 Цивільного кодексу України. В обґрунтування прийнятого по справі рішення Севастопольського апеляційного господарського суду також послався на вимоги статті 627 Цивільного кодексу України, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також частини 2 статті 628 ЦК, якою сторонам надано право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір); до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що згідно з ч.4 ст. 85 ГПК України рішення Господарського суду АР Крим від 03.03.2009 р. по справі №2-10/881-2009 набрало законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією – 01.06.2009 р.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Агропромислове сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (код ЄДРПОУ 30025333, юридична адреса: 97560, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, буд.2) 20 липня 1997 року зареєстровано як юридична особа Сімферопольською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.37), та є платником податків та зборів. Відповідно до довідки Головного управління статистики в АР Крим про включення позивача до ЄДРПОУ №008176 від 02.10.2008 р. (а.с.28) основними видами діяльності позивача є, зокрема, розведення птиці, виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах. Зазначені види діяльності вказані також і в Статуті відповідача, в якому предметом діяльності позивача зазначено, зокрема, розведення птиці і виробництво продукції птахівництва; виробництво та переробка і реалізація сільськогосподарської продукції, як виготовленої товариством, так і придбаної за договорами (а.с.40).

Матеріалами справи підтверджено, що в 1999, 2005, 2006, 2007 та 2008 роках позивач був платником фіксованого сільськогосподарського податку, що підтверджено довідками відповідача №795/18 від 05.02.1999 року (а.с.26), №976/10/15-03 від 07.03.2008 року (а.с.27) та актом комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.07.2005 р. по 31.03.2008 р. №1344/23-02/30025333 від 08.09.2008 р. (а.с.143-160). При цьому в акті перевірки (а.с.150-151) відповідачем зазначено, що під час перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства, а саме – Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) - порушень з боку позивача не встановлено.

Отже, на підставі наданих сторонами документів судом встановлено, що на протязі 1999, 2005, 2006, 2007, 2008 років позивач був зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Судом під час розгляду справи також встановлено, що в 2007 та 2008 роках позивачем до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК були надані податкові розрахунки фіксованого сільськогосподарського податку на відповідні роки (а.с.128-129, 132-133), розрахунки питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу за 2006 та 2007 роки відповідно (а.с.130, 134) та довідки Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим від 23.01.2007 року №06-85 (а.с.127) та від 26.12.2007 р. №06-2041 (а.с.131) про укладення АТОВ "Южная-Холдінг" 178 договорів оренди з власниками земельних сертифікатів (паїв) на загальній площі 78,0 га сільськогосподарських угідь (в тому числі ріллі – 78,0 га). Зазначені довідки підписані Головою Перовської сільської ради та скріплені гербовою печатко. Відповідач на підставі зазначених документів в 2007 та 2008 роках видав позивачу довідки про те, що АТОВ "Южная-Холдінг" є платником фіксованого сільськогосподарського податку. Зазначені обставини підтверджені матеріалами справи та представниками відповідача не заперечуються.

Позивачем 28 січня 2009 року до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим було подано податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік (а.с.23-24), в якому АТОВ "Южная-Холдінг" зазначено, що він має тимчасове право користування земельною ділянкою на строк до 31.12.2021року, категорія земельних ділянок – рілля, площа якого 67,9700 га, грошова оцінка одиниці площі ріллі складає 4171грн.00коп., у зв’язку з чим сума фіксованого сільськогосподарського податку на рік складає 425грн.25коп. (ставка податку в процентах до грошової оцінки – 0,15%). Разом з зазначеним податковим розрахунком позивачем до ДПІ також надані: розрахунок питомої ваги від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства з попередній звітний (податковий) рік, згідно з яким питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу позивача за 2008 рік складає 90,4%; довідка Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим від 15.01.2009 року №57/02-20, якою підтверджено укладення позивачем 148 договорів оренди земельних паїв (а.с.137); договір спільного користування землею від 23.05.2007 р. без номеру, що укладений між ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" (власник землі) та АТОВ "Южная-Холдінг" (користувач). Подання до ДПІ зазначених документів відповідачем не оспорюється та не спростовується.

Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АРК, розглянувши подані документи, листом від 27.03.2009 р. №1021/10/15-03 (а.с.15-18) повідомила позивача, що статус платника фіксованого сільськогосподарського податку АТОВ "Южная-Холдінг" не присвоєно у зв’язку з наступним: згідно з пунктом 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №658 (658-99-п) , сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки включає доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах. АТОВ "Южная-Холдінг" на підтвердження права користування земельною ділянкою, на якому виробляється продукція тваринництва, наданий договір спільного користування землею від 23.05.2007 р., укладений з ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная", який, на думку відповідача, не є договором, що підтверджує право користування земельною ділянкою, та не зареєстрований у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) . Також відповідачем у даному листі зазначено, що ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" на цей час має приватну форму власності, а ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації. На підставі викладеного ДПІ в Сімферопольському районі АРК зроблено висновок, що у позивача відсутні належним чином оформлені та зареєстровані згідно з вимогами Земельного кодексу України (2768-14) правовстановлюючі документи на земельні ділянки (зокрема, договір оренди або договір суборенди), на яких розташовані приміщення, де вирощується продукція тваринництва, у зв’язку з чим позивач не має право зараховувати суму доходу, отриманого від реалізації зазначеної продукції під час розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст. 3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Агропромислового сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" є самостійним суб’єктом права, самостійно захищає свої права і несе обов’язки та може самостійно виступати суб’єктом адміністративно-правових відносин.

Відповідно до вимог законодавства АТОВ "Южная-Холдінг" є юридичною особою та має адміністративну правоздатність, яка включає можливість звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Оскільки на розгляд суду поставлено питання про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, пов’язаних з не видачею АТОВ "Южная-Холдінг" довідки про підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, то лише позивач вправі звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.

Статтею 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. №509-ХІІ визначено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах банків. Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) передбачено, що державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, встановлених законодавством.

Таким чином, Державна податкова інспекція в Сімферопольському районі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, наділеним повноваженнями щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, отже реалізує владні управлінські функції, та належить до суб’єктів владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що даний спір є публічно-правовим і тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

"На підставі" означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією (254к/96-ВР) та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб’єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватись встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. №1251-XII передбачено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Згідно з ч.3 ст.1 зазначеного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Судом встановлено, що спірні правовідносини регулюються Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" від 17.12.1998 р. №320-XIV (320-14) , в преамбулі якого зазначено, що саме цей закон визначає механізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаровиробниками у грошовій формі. Даний закон (320-14) зазначає умови, при виконанні яких підприємству надається статус платника фіксованого сільськогосподарського податку, підстави для зняття з податкової реєстрації у якості платника ФСП, об’єкт оподаткування, ставки ФСП, порядок нарахування та строки сплати податку.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу. Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) не містить визначення понять: сільськогосподарське підприємство, сільськогосподарська продукція, сільськогосподарська продукція власного виробництва та продукти її переробки тощо.

Поняття сільськогосподарської продукції визначено Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" від 24.06.2004 р. №1877-IV (1877-15) . Згідно з частиною 1 статті 1 даного Закону (1877-15|1) він визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

Статтею 2 зазначеного Закону (1877-15|2) (в редакції станом на 01.02.2009 року – останній термін подання податкового розрахунку фіксованого сільськогосподарського податку): сільськогосподарська продукція - товари, які підпадають під визначення 1 - 24 груп УКТ ЗЕД. Згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень даного Закону (1877-15) норми інших нормативно-правових актів діють у частинах, які не суперечать нормам цього Закону (1877-15) .

Визначення понять сільського господарства (сільськогосподарське виробництво), сільськогосподарського товаровиробника і сільськогосподарського підприємства надані Законом України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 (2238-14) рр. №2238-III. Згідно з преамбулою даного Закону (2238-14) він визначає основні засади державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001 - 2004 років як пріоритетної галузі народного господарства. Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що на час розгляду даної справи зазначений Закон (2238-14) не скасовано, не припинено його дію та не визнано неконституційним, у зв’язку з чим даний Закон (2238-14) є діючим та його норми підлягають застосуванню, враховуючи, що Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) та будь-яким іншим законом зазначені поняття не визначені та їх зміст не суперечить нормам зазначеного Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) .

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років":

сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) - вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі;

сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією;

сільськогосподарське підприємство (включаючи селянське (фермерське), рибальське та рибницьке господарства) - юридична особа, основним видом діяльності якої є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.

В матеріалах справи наявний акт №1344/23-02/30025333 від 08.09.2008 р. про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства АТОВ "Южная-Холдінг" за період з 01.07.2005 р. по 31.03.2008 р., що проведена працівниками ДПІ в Сімферопольському районі АРК (а.с.143-160).

Згідно з даними перевірки АТОВ "Южная-Холдінг" у перевірений період займалось розведенням птиці, код виду діяльності 01.24.0 (а.с.144, зворотній бік), здійснювало реалізацію яйця та м’яса курячого (а.с.149, зворотній бік), вирощування кормів (а.с.153, зворотній бік).

Згідно з вимогами Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності ( Закон України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 р. №2371-III (2371-14) ) м’ясо курей зазначено під кодом 0207 (з 0207111000 по 0207149900), яйця - під кодами 040700, 040800 (з 0407001100 по 0407009000 та з 0408112000 по 0408998000).

У зазначений період перевірки – з 01.07.2005 р. по 31.03.2008 р. - позивач також був платником податку на додану вартість (а.с.151-155), та в порядку, встановленому п.11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, надавав до ДПІ три податкові декларації по ПДВ: загальну (декларація №3) та спеціальні декларації по спецрежимам - декларація №1 (тваринництво) та декларація №2 (рослинництво).

Крім того, позивачем суду надано Свідоцтво №100168206 (серія НБ №027144), видане ДПІ в Сімферопольському районі АРК з терміном дії з 05.02.2009 року, згідно з яким позивач, що є сільськогосподарським підприємством та займається розведенням птиці, зареєстрований як суб’єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Особливості спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства встановлені статтею 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість". Згідно з пунктом 8-1.1 зазначеної статті резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Відповідно до пункту 8-1.6 статті 8 зазначеного Закону сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України" (2371-14) , якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 8-1.7 статті 8 Закону України "Про ПДВ").

Порядок видачі свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування встановлений пунктом 8-1.10 зазначеної статті, згідно з яким для його отримання сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість. У свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності такого сільськогосподарського підприємства. Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено поняття діяльності у сфері сільського господарства (підпункт 8-1.15.2 пункту 8-1.15 статті 8 зазначеного Закону). Такою діяльністю є, зокрема: виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, їх обробка, переробка та/або консервація; а також виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; їх обробка, переробка та/або консервація.

Таким чином, враховуючи, що згідно наданих представником позивача пояснень АТОВ "Южная-Холдінг" займається розведенням курей, продажем м’яса курей і продажем яйця курячого власного виробництва, а також вирощуванням кормів, що не заперечується та не оспорюється представниками відповідача, суд приходить до висновку, що позивач є сільськогосподарським підприємством, та продукція, що ним виробляється, є сільськогосподарською продукцією.

Згідно розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу за 2008 рік, що був наданий позивачем до ДПІ в Сімферопольському районі АРК разом з податковим розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку, питома вага доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу позивача за 2008 рік складає 90,4%. Згідно з текстом позовної заяви та поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні, у 2008 році основним видом діяльності позивача також було виробництво сільськогосподарської продукції, а саме: розведення та продаж птиці, продаж яйця курячого власного виробництва, вирощування кормів, що представниками відповідача не заперечується та не оспорюється.

Статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" встановлено, що об'єктом оподаткування для платників ФСП є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибницькими, рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).

Судом встановлено, що разом з податковим розрахунком фіксованого сільськогосподарського податку позивачем було надано до ДПІ довідку Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АРК від 15.01.2009 року, що підписана Головою Перовської сільської ради та скріплена гербовою печаткою (а.с.137). Згідно зазначеної довідки станом на 15.01.2009 р. АТОВ "Южная-Холдінг" уклало 148 договорів оренди з власниками земельних паїв на загальній площі 67,97га, в тому числі рілля – 67,97 га. Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими вони не заперечують укладення позивачем договорів оренди у зазначеній кількості та їх належну реєстрацію, загальну площу земельних ділянок – 67,97 га, та зазначили, що питання кількості укладених договорів, їх реєстрації та площі земельної ділянки не є предметом спору по даній справі. Суд також вважає необхідним зазначити, що представниками відповідача під час розгляду даної справи суду не надано будь-яких доказів, що спростовують відомості, викладені в довідці від 15.01.2009 р. №57/02-20, що надана позивачем.

Разом з тим, у наданих суду письмових запереченнях відповідач посилається на відомості Сімферопольського районного відділу земельних ресурсів (звіту Ф 6 зем – а.с.67), згідно з яким за позивачем числяться угіддя площею 76,8га, в тому числі 76,8га – рілля. Суд вважає необхідним зазначити, що таким чином відповідачем самостійно підтверджено наявність у позивача об’єкта оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком – сільськогосподарських угідь. Що стосується питання визначення площі зазначених угідь, та, як наслідок, суми фіксованого сільськогосподарського податку, то суд зазначає, що зазначене питання не є предметом даного спору. У випадку наявності розбіжностей між даними земельного кадастру та податкового розрахунку позивача органу державної податкової служби пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. №509-ХІІ надано право на проведення документальної перевірки за наявності законних підстав, за результатами якої може бути донараховано відповідну суму податку. Оскільки відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, під час розгляду справу не надано суду будь-яких доказів на підтвердження відомостей, зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву, про площу орендованих позивачем сільськогосподарських угідь, проведення з цього питання перевірки, направлення запитів до уповноважених органів з приводу площі угідь, що орендує позивач, а також не повідомлено суд про неможливість їх надання, суд розглядає адміністративну справу на підставі наявних в ній доказів.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Сімферопольської районної державної адміністрації від 02.04.2009 р. №1285/04-28 (а.с.80), що наданий на запит ДПІ №626/9/15-03 від 25.03.2009 р. (а.с.79), відповідно до якого за позивачем згідно обліково-кадастрової документації районного відділу земельних ресурсів числяться сільськогосподарські угіддя (площа в даному листі не зазначена). Згідно з пунктом 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 р. №15 (15-93-п) , державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель. Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом. Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (п.4 зазначеного Положення (15-93-п) ). В свою чергу Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 р. №377 (z0788-98) ( зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 р. за №788/3228 (z0788-98) ), розроблена відповідно до зазначеного Положення в частині кількісного обліку земель (що вказано в преамбулі даної інструкції).

Враховуючи, що дані звіту 6-зем були направлені до ДПІ в Сімферопольському районі АРК станом на 01.01.2009 року (що підтверджується листом Сімферопольської райдержадміністрації – а.с.80), податковий розрахунок поданий позивачем до ДПІ 28.01.2009 р., а станом на день розгляду справи – 10.07.2009 року – відповідач не надав суду будь-яких відомостей про недостовірність даних, викладених в довідці Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим від 15.01.2009 р. №57/02-20, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних доказів, враховуючи, що зазначена довідка видана одним з органів, який здійснює ведення державного земельного кадастру.

Згідно з пунктом "г" підпункту 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Державна податкова адміністрація України листом від 06.12.2005 р. №11924/6/15-0616 надала роз’яснення щодо питань оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, в якому зокрема, зазначено, що платниками ФСП не можуть бути господарства, які не мають об'єкту оподаткування, визначеного статтею 3 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", але відповідають вимогам абзацу першого статті 2 цього ж Закону.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити, що зазначеним Законом не передбачено інших вимог до підприємства для того, щоб набути статус платника ФСП, окрім того, що юридична особа повинна бути сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду – об'єкт обкладення ФСП - та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.

Таким чином, на підставні наданих сторонами документів судом встановлено, що позивач є сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя - об'єкт обкладення ФСП та у якого сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу, та позивач має право реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку.

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідач не заперечує, що АТОВ "Южная-Холдінг" є сільськогосподарським підприємством, у якого в наявності є сільськогосподарські угіддя (орендовані), сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) 2008 рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.

Однак відповідач вважає, що для реєстрації позивача саме платником ФСП, згідно з пунктом 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку (658-99-п) та Методичними рекомендаціями щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік (v8792555-07) до суми, отриманої платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки можуть бути включені лише доходи, отримані від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать йому на праві власності або надані йому в користування, а згідно з твердженням відповідача АТОВ "Южная-Холдінг" продукція тваринництва вирощена на угіддях, що не є сільськогосподарськими та не належать позивачу не на праві власності та не надані йому у користування.

Суд не погоджується з зазначеними доводами відповідача у зв’язку з наступним.

Зазначений висновок зроблений відповідачем на підставі пункту 4 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. №658 (658-99-п) , та Методичних рекомендацій щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік Міністерства аграрної політики України, що доведені до відома платників податків листом від 26.11.2007 р. №37-27-2-7/18792 (v8792555-07) .

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення (658-99-п) (в редакції, чинній на дату подання позивачем податкового розрахунку) сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів), включає доходи, отримані, зокрема, від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах.

Судом встановлено, що частиною 3 ст. 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" Кабінету Міністрів України було доручено:

- підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законодавчих актів та до бюджетної класифікації відповідно до цього Закону;

- розробити і затвердити Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку;

- в місячний термін розробити та внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо запровадження механізму, який би не допускав ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) сільськогосподарськими товаровиробниками за продукцію невласного виробництва, що реалізується іншим споживачам;

- підготувати і внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) з питання використання сільськогосподарськими товаровиробниками сум податку на додану вартість від реалізації сільськогосподарської продукції на придбання техніки вітчизняного виробництва.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) не надає Кабінету Міністрів України повноважень розробляти інші механізми чи умови набуття статусу платника ФСП.

Як встановлено судом, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" (658-99-п) передбачено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку та об'єкти оподаткування визначаються відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) . Тобто вказана постанова не може визначати інші умови, при дотриманні яких платник податків набуває та підтверджує статус платника фіксованого сільськогосподарського податку та не може встановлювати додаткові умови для цього, окрім тих, які закріплені Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) .

Зокрема, наявні в п.4 даної постанови вимоги щодо того, що сума, отримана платником податку від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, включає доходи, отримані від реалізації зазначеної продукції лише у разі її вироблення (вирощування) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування суперечить вимогам статті 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", оскільки зобов’язує платника податків виконувати додаткову вимогу (а саме – виробляти 75% сільськогосподарської продукції на земельних ділянках, що належать підприємству на праві власності або надані йому в користування), що встановлену підзаконними нормативно-правовими актами та відсутня в зазначеному Законі і суперечить йому.

Відповідно до статті 8 Конституції України Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй.

Стаття 92 Конституції України визначає, що виключно законами України встановлюються державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків.

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, Конституцією України (254к/96-ВР) встановлено, що нормативно-правові акти поділяються на закони і підзаконні нормативно-правові акти.

Закони - це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами, мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини в країні.

Усі закони мають вищу юридичну силу, яка проявляється в тому, що усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів та у разі колізій між нормами закону і нормативно-правового акту діють норми закону.

Преамбулою Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" (658-99-п) зазначено, що Кабінет Міністрів затверджує Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку на виконання вимог статей 2 і 9 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок", пунктом 1 Положення передбачено, що воно визначає порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, подання до органів державної податкової служби податкових розрахунків та не містить жодних посилань на те, що дана постанова визначає платників фіксованого сільськогосподарського податку. Пунктом 2 постанови визначено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку та об'єкти оподаткування визначаються відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) .

Таким чином, судом встановлено, що вимоги, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" (658-99-п) стосовно включення в розрахунок питомої ваги доходу від реалізації продукції рослинництва і тваринництва, що вироблена (вирощена) виключно на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів її переробки на власних підприємствах суперечать Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) . Оскільки Закон України має вищу юридичну силу, суд застосовує його при вирішенні спірних правовідносин та вказує на те, що Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) не передбачено обов’язку розраховувати питому вагу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки тільки з тих угідь, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або праві користування.

Що стосується Методичних рекомендацій щодо складання Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік Міністерства аграрної політики України, що доведені до відома платників податків листом від 26.11.2007 р. №37-27-2-7/18792 (v8792555-07) , то як встановлено судом під час розгляду справи, вони не є нормативно-правовим актом. Згідно з пунктом 1.1 Методичних рекомендацій вони розроблені відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) та постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року №658 "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" (658-99-п) . На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що зазначені Методичні рекомендації також не можуть встановлювати додаткові вимоги щодо визначення кола осіб, які можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку шляхом встановлення додаткової вимоги до платників податків порівняно з Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) .

Таким чином, суд зазначає, що під час розгляду справи представниками позивача та відповідача були надані документи, які свідчать про те, що АТОВ "Южная-Холдінг" є сільськогосподарським підприємством, у 2008 році основним видом діяльності позивача було виробництво та продаж сільськогосподарської продукції, у позивача в наявності є сільськогосподарські угіддя - об'єкт обкладення ФСП, та сума, отримана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу, і позивач має право реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку незалежно від місця виробництва зазначеної сільськогосподарської продукції.

Суд також вважає необхідним зазначити наступне: під час розгляд справи представником позивача надано суду копію Державного акту на право колективної власності на землю серія КМ-Сим-№007, виданого 22.01.2007 року Відкритому акціонерному товариству Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" (с. Перове, Сімферопольського району) Перовською сільською радою народних депутатів в тому, що вказаному власнику землі передається у колективну власність 3908га землі в межах згідно з планом (план додається – а.с.122-126) для виробництва сільськогосподарської продукції (відповідно до рішення 4 сесії 22 скликання Перовської сільської ради народних депутатів від 06.12.1996 р.). Згідно з додатком (планом земель – а.с.124) зазначені земельні ділянки, розташовані, зокрема, в селах Перове, Залісся, Партизанське та Каштанове Сімферопольського району АР Крим.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Перовської сільської ради Сімферопольського району АР Крим №1124/02-20 від 18.06.2009 року (а.с.135) земельні ділянки, що зазначені в договорі від 23.05.2007 р., належать ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" на праві колективної власності. Зазначена довідка також свідчить про те, що на час розгляду справи вказаний Державний акт на право колективної власності є діючим.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про визнання протиправним, недійсним (нечинним) та/або про скасування зазначеного рішення Перовської сільської ради про передачу земельної ділянки у власність ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная". Представники відповідача про існування таких документів на час розгляду справи суду не повідомлено та представникам позивача не відомо, у зв’язку з чим на підставі матеріалів справи та наданих відповідачем документів суд не може зробити висновок про невідповідність даного рішення Перовської сільської ради вимогам діючого законодавства та його скасування.

Відповідно до вимог статті 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Про наявність зазначених обставин припинення права власності ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" відповідачем суду не повідомлено та будь-яких доказів про їх наявність під час розгляду справи не надано.

На підставі викладеного суд не погоджується з посиланнями відповідача про порушення АТОВ "Южная-Холдінг" та ВАТ "Ордена Леніна Птахофабрика "Южная" вимог ст. 92 Земельного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік підприємств, які мають право на користування землею державної та комунальної форми власності. Відповідач вважає, що у теперішній час ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" має приватну форму власності та не має права на користування даною землею на підставі державного акта на право колективної власності, і, відповідно, не має права на укладення договорів оренди з іншими суб’єктами господарської діяльності.

Однак суд вважає необхідним зазначити, що даний Державний акт на право колективної власності на землю було отримано ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" до набрання чинності Земельним кодексом України (2768-14) від 25.10.2001 р. №2768-III (тобто до 01.01.2002 року, що встановлено пунктом 1 Розділу IX Прикінцеві положення ЗК (2768-14) ).

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 (v005p710-05) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним) положення пункту 6 Розділу X Перехідні положення ЗК щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Отже переоформлення права постійного користування не є обов’язком, користувач може здійснити його за власним бажанням та на власний ризик, у зв’язку з чим ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" не втратило свого права на постійне користування землею на підставі Державного акту на право колективної власності на землю від 22.01.1997 р.

Крім того, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Представниками відповідача під час розгляду справи суду також не надано доказів, що недійсність правочину - договору спільного користування землею від 23.05.2007 р. без номеру, укладеного Відкритим акціонерним товариством Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" як власником землі, та АТОВ "Южная-Холдінг" як користувачем - прямо встановлена законом, та не надано доказів визнання зазначеного договору недійсним рішенням суду, що набрало законної сили.

В обґрунтування вимог щодо обов’язкової реєстрації зазначено договору, відповідач у своїх запереченнях посилається на вимоги статей 125 та 126 Земельного кодексу України. Суд зазначає, що згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 126 встановлено перелік документів, що посвідчують право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками; право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу (2768-14) , а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст. 92 Земельного кодексу право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частиною 1 та 2 статті 93 право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності; земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Як слідує з договору сумісного користування землею від 23.05.2007 року, укладеного позивачем та ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" земельні ділянки, якими сумісно користуються зазначені юридичні особи, не перебувають у державній або комунальній власності, та не передаються в оренду, оскільки договір передбачає спільне користування земельними ділянками без надання їх у користування лише одній зі сторін договору.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено, що зазначений договір є договором постійного користування земельною ділянкою, визначення якого встановлено статтею 92 Земельного кодексу, або договором оренди земельної ділянки та підлягає державній реєстрації. Крім того, договір сумісного користування землею від 23.05.2007 р., укладений між ВАТ Ордена Леніна "Птахофабрика "Южная" та АТОВ "Южная-Холдінг", на час розгляду справи недійсним не визнавався, та рішенням Господарського суду АР Крим від 03.03.2009 р. по справі №2-10/881-2009, що набуло законної сили, встановлений факт виконання сторонами договору його умов.

Представниками відповідача також не заперечується, що об’єкти нерухомості, які розташовані на зазначених земельних ділянках, належать позивачу на праві приватної власності та він використовує їх для виробництва продукції тваринництва.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" позивач визначив суму фіксованого сільськогосподарського податку на поточний рік у порядку і розмірах, передбачених цим Законом (320-14) , і відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів "Про затвердження Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку" (658-99-п) подав до органу державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки – до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК - податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 р., розрахунок питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік (за 2008 р.), довідку про наявність земель сільськогосподарського призначення загальною площею 67,97 га №57/02-20 від 15.01.2009 р. та договір сумісного користування землею від 23.05.2007 року без номеру, що підтверджує користування земельними ділянками, на яких розташовані об’єкти, які використовуються позивачем для виробництва сільськогосподарської продукції.

Таким чином, позивачем виконані всі вимоги, які визначає Закон України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) для того, щоб бути зареєстрованим як платники ФСП у 2009 році.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 3 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. №1251-XII одним із принципів побудови системи оподаткування є рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, тобто забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Статтею 2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" право на реєстрацію у якості платників ФСП надано сільськогосподарським підприємствам, які виробляють як продукцію рослинництва, так і продукцію тваринництва.

Листом №11924/6/15-0616 від 06.12.2005 р. (v1924225-05) Державна податкова адміністрація України зазначає, що земельні ділянки сільськогосподарських підприємств, зайняті виробничими будівлями, відповідно до норм Земельного кодексу України (2768-14) не відносяться до сільськогосподарських угідь, для яких Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" (320-14) встановлені ставки ФСП з одного гектара сільськогосподарських угідь у відсотках до їх грошової оцінки: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,15, для багаторічних насаджень - 0,09.

Разом з тим, встановлення додаткових обмежень щодо неможливості реєстрації платником ФСП юридичних осіб, основним видом діяльності яких є виробництво продукції тваринництва, суперечить зазначеному принципу системи оподаткування та вимогам Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (1877-15) , згідно з яким держава підтримує виробників сільськогосподарської продукції незалежно від виду продукції, яку вони виробляють: продукції рослинництва або продукції тваринництва.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що дії ДПІ в Сімферопольському районі щодо ненадання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, викладені в листі відповідача від 27.03.09 р. №1021/10/15-03 суперечать чинному законодавству та визнаються судом протиправними.

Відповідно до п.11 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку (658-99-п) Довідка про надання або підтвердження статусу платника податку видається протягом десяти робочих днів після дати подання податкового розрахунку органом державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку. Виходячи з аналізу зазначеного Положення довідка органу державної податкової служби про надання або підтвердження статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку є єдиним документом, який свідчить про те, що підприємство сплачує фіксований сільськогосподарський податок та є підставою для користування пільгами, передбаченими чинним законодавством з питань оподаткування.

Таким чином, суд вважає необхідним зобов’язати ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим надати АТОВ "Южная-Холдінг" довідку про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 10 липня 2009 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 15 липня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158- 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим щодо відмови в присвоєнні Агропромислове сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік.

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим видати Агропромисловому сільськогосподарському Товариству з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" Довідку про надання статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку на 2009 рік.

4. Стягнути на користь Агропромислового сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Южная-Холдінг" (код ЄДРПОУ 30025333, 97560, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перове, вул. Шкільна, буд.2, р/р 260061803 в КРД АППБ "Аваль", м. Сімферополь, МФО 324021) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.