розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за позовом Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 про погашення податкового боргу, за касаційною скаргою Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 на Рішення господарського суду Черкаської області від 03.03.2005р. та Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. у справі №15/3660, -

У листопаді 2004 року Золотоніська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом про погашення податкового боргу в розмірі 2 854,33 грн.

У січні 2005 року Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Черкаської області із зустрічним позовом про визнання недійсним повідомлення-рішення Золотоніської ОДПІ Черкаської області від 05.03.2003р. №0000051700/0.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 03.03.2005р., залишеним без змін Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. у справі №15/3660 первісний позов було задоволено частково, у розмірі 2 737,33 грн. У решті первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов було задоволено частково, спірне податкове повідомлення-рішення було визнано недійсним в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 117 грн. У решті зустрічного позову відмовлено.

Свої рішення суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовують тим, що на час проведення перевірки відповідач за первісним позовом не підтвердив сум податкового кредиту податковими накладними, що відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. не дає йому права на включення витрат до податкового кредиту.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить частково скасувати Рішення господарського суду Черкаської області від 03.03.2005р. та Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. у справі №15/3660 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні первісного позову.

В обґрунтування касаційних вимог первісний відповідач посилається на те, що рішення судами прийняті із неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, п.п. 6.4.1, 6.4.4 п.6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні вимоги відповідача не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У результаті проведеної перевірки стосовно дотримання податкового законодавства Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 Золотоніською ОДПІ було складено акт перевірки від 03.03.2003р. №103, яким встановлено порушення відповідачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято податкову повідомлення-рішення від 05.03.2003р. №0000051700/0, яким відповідачу за первісним позовом визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 864 грн., із яких 1 504 грн. - основний платіж, 1 360 грн. - штрафні санкції.

Як вірно вказують суди при прийнятті рішень, на час проведення перевірки Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 не підтвердив сум податкового кредиту податковими накладними, у зв'язку з чим йому було донараховано суми податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суди дійшли до обґрунтованого висновку про те, що донарахована відповідачу сума податку на додану вартість підлягає зменшенню на 117 грн., які були сплачені до бюджету, а також на 12,35 грн., які були погашені відповідачем до пред'явлення позову. Таким чином, загальна сума податкового боргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 становить 2 737,33 грн., із яких 1 374,65 грн. податку на додану вартість, 1 360 грн. штрафних санкцій та 2,68 грн. пені.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий орган має право вимагати стягнення активів відповідача в рахунок погашення його податкового боргу.

Зважаючи на те, що обставини справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено повно й правильно, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно, колегія суддів вважає, що підстави для скасування Рішення господарського суду Черкаської області від 03.03.2005р. та Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. у справі №15/3660 відсутні.

Згідно з ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230, 231, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

1. Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 03.03.2005р. та Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. у справі №15/3660 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними ст.ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.