ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 лютого 2008 року у м. Києві
колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.,
суддів: Заїки М.М., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною, зобо"язання провести перерахунок пенсії та стягнення заборгованості по виплаті пенсії за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 березня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси звернулося з касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 березня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною, зобо"язання провести перерахунок пенсії та стягнення заборгованості по виплаті пенсії.
Зазначає, що в вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував тим, що з 1953 року по 1976 рік він працював у цивільній авіації па посаді бортмеханіка і знаходиться на пенсії по вислузі років з вересня 1976 року. На підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17 листопада 1999 року (1222-14) управлінням праці і соціального захисту населення позивачу був здійснений перерахунок пенсії, виходячи із заробітної плати по народному господарству на 7 грудня 1999 рік. 6 червня 2001 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії з більшого середнього заробітку за п'ять років (з 1 січня 1969 року по 31 грудня 1973 року). Однак у проведенні такого перерахунку йому було відмовлено. Позивач вважає відмову незаконною, просив визнати її неправомірною, зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси провести перерахунок пенсії і сплачувати йому пенсію у розмірі 773 грн. 42 коп., .враховуючи 12% надбавки як непрацюючому пенсіонеру і надбавки як учаснику ВВВ, стягнути заборгованість по виплаті пенсії з 1 червня 2001 року по 1 листопада 2003 року у розмірі 7754 грн. 41коп,
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2003 року позов ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 березня 2004 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси було задоволено частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2003 року в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з 1 червня 2001 року по жовтень 2003 року включно у розмірі 7754 грн. 41 коп. змінено з викладенням у такій редакції - зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії з 1 червня 2001 року по жовтень 2003 року включно у розмірі 7703 грн. 76 коп. В решті рішення залишено без змін.
Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 1953 по 1976 роки працював на посаді бортмеханіка цивільної авіації та знаходиться на пенсії по вислузі років з вересня 1976 року. Позивачу управлінням у грудні 1999 року було проведено перерахунок пенсії, розмір якої склав 434 грн. 58 коп. плюс надбавка як учаснику ВВВ у розмірі 14 грн. 93 коп. 6 червня 2001 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії з більшого середнього заробітку за п'ять років (з 1 січня 1969 року по 31 грудня 1973 року) однак йому було відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій вважали доведеною ту обставину, що відповідач незаконно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії на підставі його заяви від 6 червня 2001 року.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального права.
Судами встановлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років як працівнику льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.
Після призначення пенсії в законодавство України, яке регулює пенсійне забезпечення, були внесені зміни.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" (1222-14) від 17 листопада 1999 року (п. 2 розд. 2 "Прикінцеві положення") передбачено, що дія статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) поширюється на працівників з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконували спеціальні роботи в польотах, які вийшли на пенсію до набрання чинності цим Законом (Закон набрав чинності з 7 грудня 1999 року).
Оскільки заявник вийшов на пенсію до 7 грудня 1999 року, то відповідно до п.2 розд.2 Прикінцевих положень Закону з 7 грудня 1999 року йому була перерахована пенсія і призначено її в розмірі 449 грн. 51 коп. При розрахунку максимального розміру пенсії використана величина заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за період із грудня 1998 року по листопад 1999 року включно, що відповідало вимогам ч. 3 ст. 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) . Згаданою нормою права встановлено, що розмір пенсії для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, не може перевищувати дві з половиною величини середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує місяцю, з якого призначається пенсія.
Постановою Кабінету Міністрів України N 374 від 28 березня 2002 року (374-2002-п) "Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а також пенсій, призначених відповідно до інших законів України, які раніше не підвищувались" встановлено, що з 1 квітня 2002 року збільшено пенсії непрацюючим пенсіонерам на 12 відсотків, у тому числі пенсії, призначені працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації.
До прийняття зазначеної постанови інші рішення про підвищення розміру пенсій працівникам льотного складу цивільної авіації не приймалися.
Отже, у відповідача не було підстав для проведення позивачу перерахунку пенсії з червня 2001 року, оскільки законодавством такий перерахунок не був передбачений.
Враховуючи те, що зазначені перерахунки здійснювались не у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови про підвищення пенсій, у відповідача не було законних підстав для збільшення її розміру на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства у відповідності до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 418 від 21 липня 1992 року (418-92-п) , тому дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії були правомірними.
У відповідності з положеннями ст..229 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи, що фактичні обставини справи судами встановлені повно й правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, ухвалені в справі рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.210, 220, 222, 223, 229, 230,232 КАС України (2747-15) , колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 березня 2004 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання відмови у перерахунку пенсії неправомірною, зобо"вязання провести перерахунок пенсії та стягнення заборгованості по виплаті пенсії відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.237 КАС України (2747-15) .
Головуючий: Ліпський Д.В.
Судді: Гурін М.I.
Заїка М.М.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.