розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Волинської області від 28 липня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2006 року у справі за позовом Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

Встановила:

У червні 2005 року Ковельська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду з позовом про стягнення за рахунок активів суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 4 160 грн. 26 коп. податкового боргу.

Позовні вимоги грунтувалися на тому, що відповідачем не було сплачено узгоджене податкове зобов'язання.

Рішенням господарського суду Волинської області від 28 липня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2006 року, позов було задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Волинської області від 28 липня 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 1 серпня 2006 року скасувати, направивши справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу" (509-12) державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетами і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно п.п.3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) визначено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання не була сплачена відповідачем. як платником податку, у строки, встановлені ст. 5 вказаного Закону.

Підставою для задоволення позовних вимог судами першої та апеляційної інстанцій було визначено наявність податкових повідомлень - рішень № 0002201730/0 від 29.06.2004р. та №0002191730/0 від 29.06.2004р., якими позивачу були визначені податкові зобов'язання.

Абзац четвертий підпункту 6.2.4. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) встановлює, що у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення. Порядок встановлення дошок податкових повідомлень визначається центральним податковим органом.

Згідно з пунктом 4.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 (z0567-01) якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

В матеріалах справи наявні відомості стосовно складення акту про неможливість вручення повідомлень - рішень (а.с. 82).

Згідно з 5.2.5 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. До судів першої та апеляційної інстанції позивачем не надавались відомості відносно оскарження в судовому чи адміністративному порядку зазначених рішень, які слугували правовою підставою для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 220 КАС України (2747-15) встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладену процесуальну обмеженість суду касаційної інстанції колегія суддів не може досліджувати та надавати правову оцінку доказам безпідставності винесення податкових повідомлень - рішень, наданим відповідачем.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення. Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.