Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 28.07.2008р. №0000352380/0, № 0000362380/0, № 0000372380/0, від 08.10.2008р. № 0000352380/1, №0000362380/1, № 0000372380/1, від 19.12.2008 р. № 0000352380/2, № 0000362380/2 про донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, винесеними з порушенням вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) , Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та просить визнати їх нечинними та скасувати.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування зазначає, що позивачем в порушення вимог п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (283/97-ВР) , до складу валових витрат віднесено витрати по наданню агентських (посередницьких) послуг з пошуку потенційних покупців без належного документального підтвердження фактичного виконання таких робіт (послуг), передбачених агентською угодою в повному обсязі, що призвело до завищення суми валових витрат у 2007 році, І кварталі 2008 року на 2 969 167,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 742 292,00 грн.

Окрім того, позивачем в порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суми податку, що були сплачені постачальнику послуг без документального їх підтвердження фактичного надання та зв’язку з господарською діяльністю, що призвело до заниження податку на додану вартість за 2007 рік на суму - 577 166,00 грн..

У зв’язку із виявленими порушеннями Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 28.07.2008 р. № 0000352380/0, № 0000362380/0, № 0000372380/0 та прийняті за результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 08.10.2008р. № 0000352380/1, № 0000362380/1, № 0000372380/1, від 19.12.2008 р. №0000352380/2, № 0000362380/2, які вважає правомірними.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "КАМАЗ"з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2008 р.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 2894/23-815-31570627 від 11.07.2008 р. (надалі –Акт перевірки) та встановлено, що позивач порушив вимоги:

п.1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (283/97-ВР) , в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 2 969 167,00 грн., а саме за звітними податковими періодами:

за І квартал 2007 року –54 167,00 грн.

за І півріччя 2007 року –348 334,00 грн.

за 9 місяців 2007 року –1 415 001,00 грн.

за 2007 рік –2 885 834,00 грн.

за І квартал 2008 року –83 333,00 грн., що призвело до заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 2 969 16,00 грн. та заниження податку на прибуток на загальну суму 742 292,00 грн.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено, що у порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР занижено податок на додану вартість за 2007 рік на суму - 577 166,00 грн. та завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за березень 2008 року на суму –16 667,00 грн., що призвело до заниження та несплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 577 166,00 грн., в тому числі:

за березень 2007 року –10 83,00 грн.;

за червень 2007 року –35 500,00 грн.;

за вересень 2008 року –213 333,00 грн.;

за листопад 2007 року –15 000,00 грн.;

за грудень 2007 року –279 167,00 грн.

та завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за березень 2008 року на суму 16 667,00 грн.

У зв’язку з виявленим порушенням, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення-рішення від 28.07.2008 р. № 0000352380/0, № 0000362380/0, №0000372380/0.

За наслідком апеляційного оскарження вказаних повідомлень-рішень до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва скарга платника була залишена без задоволення та були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.10.2008 р. № 0000352380/1, № 0000362380/1, №0000372380/1, рішенням ДПА у м. Києві скарга платника задоволена частково - податкове повідомлення-рішення від 08.10.2008 р. №0000372380/1 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16 667,00 грн. скасовано, в іншій частині скаргу залишено без задоволення та були винесені податкові повідомлення-рішення від 19.12.2008 р. № 0000352380/2, № 0000362380/2.

Позивач з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується та в обґрунтування позовних вимог зазначає наступне.

ТОВ "ТД "КАМАЗ"укладено з ТОВ "Експрим" договір № 09/01 від 09.01.2007 року на реалізацію продукції (надалі - Договір № 09/01). Відповідно до умов даного договору ТОВ "Експрим" (Виконавець) за дорученням та в інтересах ТОВ "ТД "КАМАЗ" (Замовник) зобов’язується:

· здійснювати на вигідних для замовника умовах пошук потенційних покупців автомобілів та автопоїздів групи КамАЗ, всебічно розвивати з ними ділові стосунки з метою укладення в подальшому договорів на вигідних для замовника умовах;

· надавати замовнику інформацію щодо найменування покупців, які готові придбати продукцію у замовника на його умовах;

· надавати замовнику інформацію щодо місцезнаходження покупців та умови придбання продукції замовника;

· сприяти замовнику в укладенні контрактів на продаж продукції.

Окрім того, ТОВ "Експрим" брало на себе зобов’язання щодо надання Позивачу інформаційних послуг про покупців продукції КамАЗ та можливість укладання з ними контрактів. За результатами такої діяльності ТОВ "Експрим" Позивачем реалізовано продукцію на вигідних йому умовах. Кожен факт такої реалізації оформлявся Актом виконаних робіт, у якому було зазначено: товар, на реалізацію якого за допомогою ТОВ "Експрим" знайдено покупця, дата реалізації, кількість одиниць товару, назва покупця, ціна за реалізацію товару, винагорода ТОВ "Експрим".

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону, не відноситься до складу валових витрат виплата винагород або інших видів заохочень пов’язаним із таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до положень ч. 2, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити обов’язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач вважає, що правомірно відніс до валових витрат підприємства суму у розмірі 2969 167,00 грн., як компенсацію за фактично надані послуги ТОВ "Експрим", які виражались у наданні останнім інформації щодо потенційних покупців продукції КамАЗ, які Позивач в подальшому використовував для реалізації своєї господарської діяльності.

Крім того, щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суми податку, що були сплачені постачальнику послуг без документального підтвердження їх фактичного надання та зв’язку з господарською діяльністю, позивач зазначає, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом б.1 статті б та статтею б цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідач в заперечення на позов зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 297 цього ж кодексу, агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов’язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Агентський договір розглядається як самостійний вид договору, призначений обслуговувати потреби комерційного обороту та відноситься до торгово-посередницьких договорів, тобто договорів про надання послуг.

Істотними умовами агентського договору є такі, що встановлюють: сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг; права та обов’язки сторін; умови і розмір винагороди комерційному агентові та інші.

Як стверджує відповідач, розмір винагороди у договорі ТОВ "ТД "КАМАЗ" з ТОВ "Експрим" від 09.01.07 р. обумовлений не був.

У п. 3.2. вказаного договору зазначалось, що сума винагороди складається з суми перевищення ціни продажу над звичайною ціною у відповідному регіоні.

Внаслідок перевірки Відповідачем відомостей по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" було з’ясовано, що деякі покупці мали відносини з придбання товару у ТОВ "ТД "КАМАЗ" до фактичного початку надання робіт агентом.

Також, було встановлено продаж товарів в рамках проведення тендерних закупівель Міністерству надзвичайних ситуацій України. Існуючий порядок проведення тендерних закупівель унеможливлює пасивну участь переможця тендеру.

Внаслідок виявлених порушень (викладених у п. 3.1.3 акту перевірки), підприємством завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суми податку, що були сплачені постачальнику послуг без документального їх підтвердження фактичного надання та зв’язку з господарською діяльністю, чим було порушено пп. 7.4.1 пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження та несплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 577 166,00 грн.

Отже, відповідач вважає обґрунтованим встановлене перевіркою заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість на загальну суму 1 874 098,00 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з п.3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (283/97-ВР) із змінами та доповненнями (далі по тексту Закон України № 283/97-ВР (283/97-ВР) ), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст. 1 Закону України № 283/97-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

ТОВ "ТД "КАМАЗ" з ТОВ "Експрим" був укладений агентський договір № 09/1 від 09.01.07 р. Згідно умов зазначеного договору, ТОВ "Експрим" здійснює виключно агентську (посередницьку) діяльність з пошуку потенційних покупців на товар ТОВ "ТД"КАМАЗ". При цьому пошук покупців має здійснюватись на вигідних для Замовника умовах.

Статтею 297 Господарського кодексу України передбачено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов’язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Згідно з ч. 2 ст. 297 цього ж кодексу, агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами. Агентський договір розглядається як самостійний вид договору, призначений обслуговувати потреби комерційного обороту та відноситься до торгово-посередницьких договорів, тобто договорів про надання послуг.

Істотними умовами агентського договору є такі, що встановлюють:

· сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг;

· права та обов’язки сторін;

· умови і розмір винагороди комерційному агентові;

У п. 3.2. агентського договору зазначалось, що сума винагороди складається з суми перевищення ціни продажу над звичайною ціною у відповідному регіоні. Як зазначено відповідачем, розмір винагороди у договорі від 09.01.2007 р. обумовлений не був.

Згідно з п.1 ст. 297 Господарського Кодексу України, комерційний агент повідомляє суб’єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладанні угод та про кожну укладену в інтересах суб’єкта угоду.

До перевірки були надані акти прийому-передачі робіт з зазначенням залучених покупців, складені ТОВ "Експрим" в яких зазначено, що виконуючи обов’язки за Агентським договором, Виконавець виконав роботу з пошуку покупців продукції в результаті якої Замовником було реалізовано продукцію на таких умовах товар, дата реалізації, продавець (ТОВ "ТД "КАМАЗ"), кількість, покупець, ціна продажу за договором, винагорода Агента.

Поміж тим, як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду справи позивачем не було надано документів, які б підтверджували факти про кожний випадок посередництва ТОВ "Експрим" в укладанні угод.

Як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, згідно з наданими до перевірки документами (акт з ТОВ "Експрим" від 29.12.2007 р., п/н № 910), сума комісійної винагороди склала –1 297 667,00 грн., крім того ПДВ –258 333,00 грн. і перевищила підтверджений учасниками обсяг продажу товарів –1 250 000,00 грн., крім того ПДВ – 250 000,00 грн.

Водночас, внаслідок аналізу відомостей по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" було з’ясовано, що деякі покупці мали відносини з придбання товару у ТОВ "ТД "КАМАЗ" до фактичного початку надання робіт агентом.

В акті перевірки, в розрізі звітних періодів, проведено аналіз правомірності віднесення витрат за агентськими угодами до складу валових витрат та його наведено в таблиці № 24 акту.

Також, перевіряючи ми було встановлено продаж товарів в рамках проведення тендерних закупівель Міністерству надзвичайних ситуацій України. До перевірки Позивачем не були надані документи (в т.ч. трьохсторонніх договорів, листування між Агентом та організатором тендеру, тощо), що підтверджують безпосередню участь агента при проведенні тендерних закупівель.

Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 921 (921-2008-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2008 р. № 1017 (1017-2008-п) ) визначено, що торги (тендер) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів (тендеру) згідно з процедурами (крім процедури закупівлі в одного учасника), встановленими цим Положенням.

Таким чином, існуючий порядок проведення тендерних закупівель унеможливлює пасивну участь переможця тендеру.

Відповідно до пп..5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР до складу валових витрат включаються –суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР не відносяться до складу валових витрат, виплата винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час).

Враховуючи викладене висновок щодо порушення підприємством п.1.32 ст.1, п.5.1, пп..5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР та завищення суми валових витрат на 2 969 167,00 грн. відповідає вимогам чинного законодавства. Заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 2 969 167,00 грн. призвело до заниження податку на прибуток на суму 742 292,00 грн..

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податку на додану вартість за 2007 рік на суму 577 166,00 грн.

Відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями (далі по тексту Закон України №168/97-ВР (168/97-ВР) ) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)..., протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням та виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податків.

Згідно пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням) не включається до складу податкового кредиту.

Внаслідок порушень, викладених у п. 3.1.3 акту перевірки, завищення ТОВ "ТД "КАМАЗ" валових витрат призвели також до завищення підприємством сум податкового кредиту з податку на додану вартість на суми податку, що були сплачені постачальнику послуг без документального їх підтвердження фактичного надання та зв’язку з господарською діяльністю, чим було порушено пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, що призвело до заниження та несплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 577 166,00 грн., в тому числі:

за березень 2007 року –10 833,00 грн.;

за квітень 2007 року –23 333,00 грн.;

за червень 2007 року –35 500,00 грн.;

за вересень 2008 року –213 333,00 грн.;

за листопад 2007 року –15 000,00 грн.

за грудень 2007 року –279 167,00 грн.

В акті перевірки в таблиці № 28 наведено перелік непідтверджених відносин та непідтверджених сум ПДВ в розрізі звітних періодів та первинних документів.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення є правомірними та такими, що прийняті у межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Щодо зупинення дії податкових повідомлень –рішень № 0000352380/, № 0000362380/0, №0000372380/0, № 0000352380/1, № 0000362380/1, № 0000372380/1, № 0000352380/1 та №0000352380/2, №0000362380/2 та №0000372380/2 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Однак, з наведених позивачем суду обставин не вбачається жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва 24.10.2008 р. з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення в строки, що не перевищують строків передбачених статтею 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ухвалою від 07.03.2009 р. було порушено провадження у справі № 2а-2148/09/2670. Таким чином, сума є неузгодженою в силу Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Отже, у відповідача відсутні підстави для здійснення заходів по стягненню зобов’язання визначеного рішенням контролюючого органу та застосування адміністративного арешту активів платника.

Також, з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, не додано доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також очевидних ознак протиправності дій суб'єкта владних повноважень.

Отже, у суду були відсутні підстави для постановлення ухвали про зупинення виконання спірних повідомлень –рішень.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідають нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, в задоволенні позовних вимогах слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 117, 158- 163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В адміністративному позові відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.