Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Головуючого - судді Бутенка В. I.,

Суддів : Лиски Т. О.,

Мироненка О. В.,

Чумаченко Т. А.,

Штульмана I. В.,

При секретарі: Ліщинській В. О.,

З участю: представника Дніпропетровської митниці - Онасенко О. В., представника ОСОБА_1. - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці про визнання недійсною картки відмови у митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон та зобов'язання митниці приймати вантажні митні декларації, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05 липня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2007 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2007 року приватний підприємець ОСОБА_1. звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської митниці, в якому з урахуванням змін та уточнень просив визнати картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон № 110010000/7/00088 від 06.06.07 недійсною та зобов'язати Дніпропетровську митницю приймати вантажні митні декларації та здійснювати митне оформлення товарів, крім підакцизних, які імпортуються приватним підприємцем ОСОБА_1. за зовнішньоекономічним контрактом № 16/05-07 від 16.05.07, укладеним з Qualіflow Systems Lіmіted (Nіcosіa, Cyprus) з усіма додатковими угодами, додатками до контракту, що є його невід'ємними частинами, без сплати податку на додану вартість, до того часу, як сума комісійної винагороди ОСОБА_1. за договором комісії № 04/05-7 від 04.05.07 не перевищить 300 000,00 грн.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 05 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2007 року, позов задоволено. Визнано недійсною картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон № 110010000/7/00088 від 06.06.07, що видана Дніпропетровською митницею. Зобов'язано Дніпропетровську митницю приймати вантажні митні декларації та здійснювати митне оформлення товарів, крім підакцизних, які імпортуються приватним підприємцем ОСОБА_1. за зовнішньоекономічним контрактом № 16/05-07 від 16.05.07, укладеним з Qualіflow Systems Lіmіted (Nіcosіa, Cyprus) з усіма додатковими угодами, додатками до контракту, що є його невід'ємними частинами, без сплати податку на додану вартість, до того часу, як сума комісійної винагороди ОСОБА_1. за договором комісії № 04/05-7 від 04.05.07 не перевищить 300 000,00 грн.

В касаційній скарзі на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05 липня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2007 року Дніпропетровська митниця ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обгрунтування доводів касаційної скарги, відповідач посилається на те, що Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 № 727/98 (727/98) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку і звітності щодо операції з продажу (реалізації) товарів (робіт, послуг), але не встановлено відмінний від загального порядок придбання товарів (робіт, послуг) як на території України, так і за її межами. У зв'язку з чим, оподаткування товарів, які придбаються суб'єктами підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування (незалежно від того, зареєстрований такий суб'єкт як платник податку на додану вартість чи ні), на території України, так і ввозяться із-за меж митної території України, здійснюються в загальному порядку, встановленому для всіх суб'єктів господарської діяльності Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив, залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки останні ухвалені відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.05.07 позивачем укладено договір комісії № 04/05-7 з приватним підприємцем ОСОБА_3. Згідно з умовами цього договору та додатку №1 до нього позивач прийняв на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок комітента за комісійну винагороду укласти зовнішньоекономічний контракт з постачальником товару, імпортувати та здійснювати митне оформлення товару.

На виконання договору комісії позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт № I6/05-07 від 16.05.07 з продавцем - Qualіflow Systems Lіmіted (Nіcosіa, Cyprus) на постачання товарів згідно з додатками (специфікаціями) або інвойсами.

06.06.07 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці для здійснення митного оформлення товару за вищевказаним контрактом на загальну суму 4074,78 доларів США та надав відповідну вантажну митну декларацію.

Дніпропетровська митниця відмовила у митному оформленні вантажу, видавши картку відмови за № 110010000/7/00088 від 06.06.07, в якій підставами відмови у митному оформленні зазначила несплату ПДВ відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано виходили з того, що позивач є платником єдиного податку, тобто на нього розповсюджується спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом Президента України № 727/98 від 03.07.98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) .

Відповідно до Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" (2063-14) спрощена система оподаткування передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.

Спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності може застосовуватися поряд з діючою загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Указом Президента України № 727/98 від 03.07.98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва не поширюється на: суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов'язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим а майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти; суб'єктів господарської діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів; суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення; оптову, роздрібну торгівлю промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) ; довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи; суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємства, перевищують 25 відсотків; фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами; спільну діяльність, визначену пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Відповідно до ст. 6 Указу, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, такого виду податків і зборів (обов'язкових платежів), як податок на додану вартість.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 та ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , платниками ПДВ є: 1) особа, яка реалізує товари (продавець), утримує при цьому з особи, яка придбає їх (покупець) ПДВ і вносить утриманий податок до бюджету. Тобто продавець зобов'язаний утримати з покупця ПДВ і внести утриманий податок до бюджету. Саме обов'язок внесення ПДВ до бюджету робить продавця платником цього податку. Покупець же в операціях реалізації не є платником ПДВ, оскільки не вносить його до бюджету, а лише перераховує продавцю; 2) особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України. На відміну від першого випадку, який стосується виключно господарських операцій з реалізації товарів, що здійснюються резидентом іншим резидентам чи нерезидентам, цей випадок стосується виключно господарської операції з придбання товарів резидентом у нерезидента. У зв'язку з тим, що нерезидент не зобов'язаний утримувати з резидента ПДВ і вносити утриманий податок до бюджету України (відповідно до п. 11.4. ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) цей податок є внутрішнім податком), то Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) зобов'язує резидента-покупця сплачувати ПДВ з таких операцій придбання безпосередньо до бюджету України. Тому в таких випадках резидент-покупець є платником ПДВ і відповідно його обов'язок щодо сплати податку замінюється сплатою єдиного податку, якщо він є суб'єктом малого підприємництва і перейшов на спрощену систему оподаткування.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що платник єдиного податку сплачує всі встановлені податки і збори тільки під час імпорту підакцизних товарів, а відносно імпорту інших товарів для суб'єктів спрощеної системи оподаткування сплата товарів та зборів, у тому числі податку на додану вартість, замінюється сплатою єдиного податку.

Крім того, в касаційній скарзі відповідач вказує також на Порядок заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі, затверджений Наказом Державної митної служби України від 30.06.98 № 380 (z0469-98) , та Iнструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації, затверджену наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 (z0443-97) . Як вбачається з наявної в матеріалах справи вантажної митної декларації (а.с. 24), вказаний Порядок та Iнструкція порушені не були, відповідні графи, про які зазначає відповідач, були заповнені вірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці залишити без задоволення, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 05 липня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2007 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .