розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ) "Алеро" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі до ЗАТ "Алеро" про стягнення суми,-

У липні 2005 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ЗАТ "Алеро" про стягнення 2.683,62 грн. заборгованості по страховим внескам та 256,38 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що відповідачем порушено норми Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) та Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) . Зокрема позивач вказав, що перевіркою, проведеною на підприємстві спеціалістами Фонду у період з 01 по 02 грудня 2004 року виявлено, що фонд заробітної плати за перевіряємий період складає 326002.93 грн., однак в розрахункових відомостях, поданих до Фонду, відображено 121300.96 грн., що призвело до нарахування суми заборгованості та пені.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім судовим рішенням-постановою господарського суду Запорізької області від 28 серпня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року постанову господарського суду Запорізької області від 28 серпня 2006 року скасовано, а позов задоволено: стягнуто з ЗАТ "Алеро" 2 683,62 грн. заборгованості по страховим внескам та 256,38 грн. пені.

На зазначене судове рішення надійшла касаційна скарга ЗАТ "Алеро", в якій ставиться питання про його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ЗАТ "Алеро" задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Дані правовідносини регулюються Законом України №1105-Х1У (1105-14) "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Статтею 45 вказаного Закону встановлений обов’язок роботодавця як страхувальника своєчасно та повністю сплачувати страхові внески до Фонду. У даній справі донарахування відповідачу суми страхових внесків відбулось на підставі акту перевірки з-за включення Фондом до бази для сплати страхових внесків сум винагород, виплачених за договорами підряду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.05.2006 року скасовані попередні судові рішення про відмову Фонду у позові з зазначенням підстав чому суд касаційної інстанції не погодився з висновками про безпідставність позовних вимог Фонду. Судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції в повному обсязі виконав вказівки суду касаційної інстанції, повно і всебічно встановив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин і правильно застосував до них норми матеріального права.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та позивача у Акті перевірки № 43 від 02.12.2004р. стосовно того, що по своїй суті договори підряду укладені ЗАТ "Алеро" з фізичними особами, які працюють сторожами та операторами АЗС, є трудовими договорами, на суму оплати праці за якими слід нараховувати страхові внески.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1,230- Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів –

У х в а л и л а:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Алеро" відхилити, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22 листопада 2006 року залишити без змін.