розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Пансіонат Ізумруд" до Севастопольської міської державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю "Бриг-А", треті особи : Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів, Севастопольська міська рада про визнання недійсним та скасування розпоряджень, Державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Бриг-А" на постанову господарського суду м.Севастополя від 7 лютого 2006 року та на ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 лютого 2007 року, -

У червні 2006 року Державного підприємства "Пансіонат Ізумруд" звернулося до господарського суду з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації та товариства з обмеженою відповідальністю "Бриг-А про визнання недійсним та скасування розпоряджень, Державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу. Свої вимоги мотивували тим, що оскаржувані розпорядження, акти та договір купівлі-продожу винесені та укладені з порушенням діючого законодавства України та порушують право власності, як позивача та і держави. Просили суд:

- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 2032-р від 11.11.1999 "Про виключення із землекористування ВО "Укрвуглегеологія" земельних ділянок загальної площею 1,5583 га та надання їх ТОВ "Бриг-А" для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу в урочище Ласпі;

- визнати недійсним та скасувати Державний акт на право постійного користування землею № 902, виданий Севастопольською міською державною адміністрацією 25.11.1999;

- визнати неправомірним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1458-р від 12.09.2003 "Про продаж земельної ділянки, розташованої в урочище Ласпі, який знаходиться у постійному користуванні ТОВ "Бриг-А" для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,1885 га від 12.09.2003, укладеного між відповідачами, недійсним з моменту укладення;

- визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на землю серії КМ № 150739, виданий Севастопольською міською державною адміністрацією 16.09.2003;

- повернути у постійне користування ДП "Пансіонат "Ізумруд" земельну ділянку площею 1,5583 га розташовану в урочище Ласпі, вилучений у Виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння "Укрвуглегеологія" відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 2032-р від 11.11.1999;

- зобов’язати Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів внести відповідні зміни з приводу земельної ділянки площею 1,5583 га у Державний акт на право постійного користування землею серії КМ ЛУЬ 0086 ГС, виданий Севастопольською міською державною адміністрацією 06.04.1995 ВО шахтної геології та технічного буріння "Укрвуглегеологія".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 лютого 2007 року залишена без змін постанова господарського суду м.Севастополя від 7 листопада 2006 року, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ТОВ "Бриг-А" звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України. До зазначеної касаційної скарги приєдналося ВАТ "Іннпромбанк". Відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продожу, в решті позовних вимогах відмовити. Вважає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі- продожу не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства; судами не взято до уваги порушення строку звернення до суду, на якому наполягав відповідач; судами не прийнято до уваги, що з позовом звернулася не та особа, які належить право вимоги; судами допущено не повне з'ясування обставин у справі; висновки суду не відповідають обставинам справи. До зазначеною касаційної скарги приєдналося ВАТ "Інпромбанк". Також ТОВ "Бриг-А" подали заперечення на ухвалу господарського суду м.Севастополя від 21 червня 2006 року та на ухвалу Сквастопольського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2006 року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухваляючи судове рішення суд першої інстанції ні яким чином не відреагував на заперечення відповідача ТОВ "Бриг-А" щодо пропуску строку на звернення до суду.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та Іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1.2 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зазначені вимоги Закону в чий частині судом першої інстанції не виконані та залишилися поза увагою при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представників позивача на те, що на вимоги по даній справі не поширюється позовна давність. Зазначене положення закріплено у ст. 268 ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року. Системний аналіз зазначеної норми Закону показує, що вказане правило не застосовується до спорів, по яких строк позовної давності закінчився до набуття новим ЦК України (435-15) чинності, тобто до 1 січня 2004 року.

На час виникнення даного спору справи такої категорії розглядалися за правилами, передбаченими Главою 31-А ЦК України ( в редакції 1963 (1540-06) року ). Строк звернення до суду за нормами цієї Глави ЦК України (435-15) закінчився для ДП "Пансіонат Ізумруд" до 1 січня 2004 року.

Крім того, постановляючи рішення суди виходили з того, що даний спір щодо всіх позовних вимог є справою адміністративної юстиції. Проте з такими висновками в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,1885 га від 12.09.2003, укладеного між відповідачами, недійсним з моменту укладення та повернення у постійне користування ДП "Пансіонат "Ізумруд" земельної ділянки площею 1,5583 га, погодитися не можна виходячи з наступного. Зазначені вимоги заявлені позивачем разом з позовними вимогами, які належало розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посада чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а ч.3 ст. 21 КАС України, передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох позовних вимог. Оскільки предметом спору зазначених вище позовних вимог є право власності на земельну ділянку, то суд не повинен був їх розглядати разом з позовними вимогами, які віднесені Законом до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, якщо провадження в частині позовних вимог, які не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, то суд, що діє як адміністративний, закриває провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Враховуючи положення п.4 ч.1 ст. 230 КАС України усі ухвалені в частині позовних вимог, які належить розглядати в порядку іншого судочинства, судові рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

В іншій частині позовних вимог, оскільки судами порушено норми матеріального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 228, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бриг-А" задовольнити частково.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 1 лютого 2007 року та постанову господарського суду м.Севастополя від 7 листопада 2006 року скасувати.

Справу в частині позовних вимог щодо:

- визнання неправомірним та скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 2032-р від 11.11.1999 "Про виключення із землекористування ВО "Укрвуглегеологія" земельних ділянок загальної площею 1,5583 га та надання їх ТОВ "Бриг-А" для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу в урочище Ласпі;

- визнання недійсним та скасування Державний акт на право постійного користування землею № 902, виданий Севастопольською міською державною адміністрацією 25.11.1999;

- визнання неправомірним та скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1458-р від 12.09.2003 "Про продаж земельної ділянки, розташованої в урочище Ласпі, який знаходиться у постійному користуванні ТОВ "Бриг-А" для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу;

- визнання недійсним та скасування Державний акт на право власності на землю серії КМ № 150739, виданий Севастопольською міською державною адміністрацією 16.09.2003;

- зобов’язання Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів внести відповідні зміни з приводу земельної ділянки площею 1,5583 га у Державний акт на право постійного користування землею серії КМ ЛУЬ 0086 ГС, виданий Севастопольською міською державною адміністрацією 06.04.1995 ВО шахтної геології та технічного буріння "Укрвуглегеологія"

направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В частині позовних вимог щодо:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 1,1885 га від 12.09.2003, укладеного між відповідачами, з моменту укладення;

- повернання у постійне користування ДП "Пансіонат "Ізумруд" земельну ділянку площею 1,5583 га розташовану в урочище Ласпі, вилучений у Виробничого об’єднання шахтної геології та технічного буріння "Укрвуглегеологія" відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 2032-р від 11.11.1999;