провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2006 року у справі за позовом Добропільського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі Донецької області, треті особи - відокремлений підрозділ "Шахта "Добропільська", відокремлений підрозділ "Шахта "Білицька" Державного підприємства "Добропіллявугілля", про перерахунок пільгового стажу для призначення пенсії, -

встановила:

У квітні 2006 року прокурор в інтересах ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі про перерахунок пільгового стажу для призначення пенсії.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що відповідач нараховує позивачеві пенсію за віком без врахування пільгового стажу по Списку №1 за період роботи з 16 жовтня 1968 року по 12 травня 1969 року, тобто 6 місяців 27 днів, та з 11.01.1974 року по 15.07.1974 року, коли позивач працював працівником маркшейдерського відділу підземним з повним робочим днем на шахті "Білицька", що підтверджується записами в трудовій книжці позивача. Відповідач же відмовляється зарахувати вказаний пільговий стаж посилаючись на те, що позивач не надав йому уточнюючі довідки про роботу у вказаний період. Просив суд ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пільгового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1.

Постановою Добропільського міськрайонного суду від 26 червня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2006 року, позов прокурора задоволено частково та зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пільгового стажу ОСОБА_1. за період роботи на шахті "Білицька" з 11.01.1974 року по 15.07.1974 року. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені по справі судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зарахування до пільгового трудового стажу періоду роботи з 16.10.1968 року по 12.05.1969 року працівником маркшейдерського відділу в якості підземного з повним робочим днем у шахті та постановити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Так, судом першої інстанції було встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1. з 25.08.1968 р. по 15.09.1997 року працював на підприємствах вугільної промисловості. Наказом директора шахти ім. XXI партз'їзду КПРС "Добропіллявугілля'' (правонаступником якої є ДП "Добропіллявугілля") його з 15.10.1968 року по 12.05.1969 року переведено робітником маркшейдерського відділу з повним робочим днем в шахті, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці.

В період з 27.10.1971 року по 19.07.1974 року позивач працював на шахті "Білицька" кріпильником по ремонту підземним з повним робочим днем в шахті.

Але при призначенні пенсії позивачеві вказаний стаж роботи не був врахований як пільговий за Списком № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці та у гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 (далі - Список № 1), чинного на час виникнення спору.

Згідно розділу I п.п. 1, 2 Списку №1, право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах мають усі робітники, IТР та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з добування вугілля, а також маркшейдери та їх помічники, головні (старші) маркшейдери. Робочі маркшейдерських відділів цим Списком не передбачені.

Згідно п.3 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (637-93-п) , за відсутності трудової книжки, а також в разі, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні або неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки з наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати і інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно наданій позивачем довідки про виходи на роботу він в період з жовтня 1968 року по березень 1969 року мав щомісячно відповідно 10, 7, 7, 8, 2 та 4 робочих днів (спусків та підйомів в шахту) з повним робочим днем під землею.

Оскільки позивач не працював у вказаний період щоденно повний день на підземних роботах, то суди дійшли до правильного висновку про те, що відповідачем не порушені вимоги законодавства при вирішенні питання про зарахування цього періоду в пільговий стаж і обгрунтовано відмовлено позивачеві в цій частині позову.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення, що відповідають вимогам закону. Висновки судів достатньо обгрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Приведені в касаційній скарзі доводи зазначені висновки судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Відповідно до ст. 86 КАС України (2747-15) , виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При вирішенні справи судами правильно застосовані норми матеріального права, порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2006 року - залишити без змін.