Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.I., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана I.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 22 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 30 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1до Республіканського військового комісаріату АР Крим про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -

встановила:

У травні 2006 року ОСОБА_1., посилаючись на те, що з 01.09.1994 року їй призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , звернулася до суду з позовом до Республіканського військового комісаріату АР Крим про перерахунок пенсії у відповідності до вимог Закону з урахуванням щомісячної надбавки у розмірі 40% посадового окладу, встановленої Указом Президента України №847/99 від 14 липня 1999 року (847/99) з 01 вересня 1999 року, 100% щомісячної надбавки грошового забезпечення, встановленої Указом Президента України №173 від 23 лютого 2002 року (173/2002) з 01 січня 2003 року, 90% щомісячної надбавки за безперервну службу, встановленої Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 (389/2003) з 01 травня 2003 року, 33,3 % премії, яка передбачена п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року №829 (829-2000-п) і наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 року №75 (z0251-01) . Крім того просила визнати за нею право на пенсію за 2005 рік без обмеження відсоткових надбавок і премій та зобов'язати відповідача здійснити виплату 50% недорахованої пенсії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що незважаючи на вказані збільшення грошового утримання військовослужбовців, відповідач відповідні перерахунки пенсії не зробив, що суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , вимогам ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Постановою Феодосійського міського суду АР Крим від 22 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 30 серпня 2006 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. було відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України (2747-15) , підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , суд обгрунтовано прийшов до висновку, що пенсії військовослужбовцям офіцерського складу нараховуються із грошового забезпечення цих військовослужбовців. Оскільки ОСОБА_1 під час проходження служби спірних надбавок не отримував, був звільнений в запас у 1989 році, тому дія нормативних актів, якими введено додаткове грошове забезпечення військовослужбовців на нього не поширюється.

Закон України "Про внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (1769-15) не має зворотньої сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обгрунтовано залишивши в силі рішення суду першої інстанції, відмовив ОСОБА_1. у задоволенні її позову.

При встановленні наведених фактів судами не порушено норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 22 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду АР Крим у м. Феодосія від 30 серпня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України (2747-15) .