провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 16 травня 2006 року у справі за заявою ОСОБА_1про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду АР Крим від 15 лютого 2005 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації АР Крим про визнання неправомірним невключення в довідку для перерахунку пенсії частини заробітної плати, зобов'язання Державної податкової адміністрації України забезпечити видачу довідки про заробітну плату, відшкодування матеріальної шкоди, -

встановила:

В квітні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд зобов'язати ДПА АР Крим видати йому довідку про заробітну плату на посаді заступника голови ДПА АР Крим станом на 01.09.2003 р. з урахуванням невключених до заробітної плати сум премії у розмірі 678,50 грн., матеріальної допомоги у розмірі 205,50 грн., 100% надбавки до посадового окладу з урахуванням доплати за звання та надбавки за вислугу років у розмірі 750,00 грн., різниці у надбавці за високі досягнення в праці чи виконання особливо важливої роботи у розмірі 69,00 грн. у порівнянні із розрахованою та 15% надбавку до посадового окладу за роботу із секретними документами у розмірі 39,40 грн.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 лютого 2005 року рішення Центрального районного суду Автономної Республіки Крим від 26 жовтня 2004 року в частині задоволення позову ОСОБА_1. про визнання неправомірним невключення в довідку для перерахунку пенсії частини заробітної плати, зобов'язання Державної податкової адміністрації України забезпечити видачу довідки про заробітну плату, відшкодування матеріальної шкоди - скасовано і в цій частині постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 09 вересня 2005 року касаційну скаргу позивача відхилено, а зазначене рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.

В січні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду АР Крим від 15 лютого 2005 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 16 травня 2006 року заяву ОСОБА_1. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду АР Крим від 15 лютого 2005 року було залишено без задоволення.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати всі судові рішення, ухвалені судом апеляційної інстанції, та залишити в силі рішення Центрального районного суду АР Крим від 26 жовтня 2004 року.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В якості нововиявлених заявник називав на ту обставину, що постановою Кабінету Міністрів України №646 від 27.07.2005 р. (646-2005-п) були внесені зміни до

абзацу 4 підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 31.05.2000 р. (865-2000-п) , у зв'язку з чим змінено умови врахування складових заробітної плати до суми, з якої здійснюється нарахування пенсії.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що наведені заявником обставини не входять до вказаних в пункті 1 частини 2 статті 245 КАС України (2747-15) підстав, оскільки за змістом даної норми під істотними для справи обставинами слід розуміти саме факти, а не нові докази.

Крім того, оскільки позовні вимоги стосуються правовідносин щодо пенсійного забезпечення, то в розумінні частини 3 статті 245 КАС України (2747-15) правова категорія відповідальності фізичної особи, про яку там іде мова, взагалі не охоплюється спірними правовідносинами у даному випадку.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходячи з наступного.

Підстави перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами закріплені в систематизованому вигляді у статті 245 глави 4 КАС України (2747-15) .

Виходячи із системного аналізу норм вказаної глави, слід зазначити, що за своєю юридичною природою нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, які мають істотне значення для справи, що входять до складу підстав позову або висунутих проти нього заперечень, а також будь-які юридичні факти, що мають істотне значення для справи.

Серед ознак таких обставин слід виділити наявність їх в об'єктивній дійсності під час розгляду і вирішення справи, невідомість цих фактів для суду й осіб, які брали участь у справі, з незалежних від них причин та виявлення таких фактів після набрання рішенням законної сили. Якщо вони виявляються після розгляду справи, то це вже будуть нові або змінені обставини, які не є підставами для перегляду рішення суду вказаним способом.

За своєю правовою природою нововиявлені обставини є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу рішення.

Таким чином, встановивши, що обставини, на які посилається заявник, не узгоджуються з вимогами визначеними у ст. 245 КАС України (2747-15) , фактів, покладених в основу рішення не спростовують, оскільки є новими доказами, що можуть слугувати самостійною підставою для звернення з позовом, суд обгрунтовано та у відповідності до вимог чинного законодавства відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його заяви.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.