провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 листопада 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії посадових осіб Волочиського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Джерело", -

В травні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку глави 31-А ЦПК України 1963 (1501-06) року зі скаргою на неправомірні дії посадових осіб Волочиського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Джерело", в якій посилаючись на те, що він як пенсіонер відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) , має право на 50% знижку в оплаті за користування водою.

У 2001 році сплатив 100% вартості вказаних послуг у розмірі 200 грн.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 р. положення ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік" щодо зупинення дії пільг визнана неконституційною, у зв'язку з чим заявник просив провести перерахунок за 2001 рік і здійснювати подальше нарахування в розмірі 50%.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 23.09.2003 р. скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Зобов'язано посадових осіб Волочиського ПВКГ "Джерело" провести перерахунок переплачених скаржником у 2001 році коштів за водопостачання у розмірі 100 грн. із зарахуванням їх в оплату за водопостачання у 2003 році та здійснювати подальше нарахування поточної оплати із 50% знижкою.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 24.11.2003 р. апеляційну скаргу Волочиського ПВКГ "Джерело" було задоволено та скасовано рішення Волочиського районного суду, а справу направлено на новий розгляд.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Волочиського районного суду від 23.09.2003 р.

Листом Верховного Суду України від 27.09.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що висновки суду зроблені при неповному з'ясуванні обставин справи та помилковому тлумаченні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Такий висновок є правильним, оскільки він ґрунтується на фактичних обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як встановлено судами і це вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури і має право на отримання пільг, передбачених ст.ст. 49, - 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Пунктом 8 статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" було зупинено на 2001 рік дію положень законодавчих актів України у частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, зокрема на звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги, електроенергію, газ, паливо.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції не врахував, що положення ст. 58 Закону України "Про державний бюджет України на 2001 рік" відповідно до пункту 3 Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп\2002 втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення - з 20 березня 2002 року.

Крім того, дійшовши висновку про те, що підприємство зобов'язане надавати ОСОБА_1 комунальні послуги з оплатою ним на пільгових умовах у 2003 році, суд не врахував положень ст. 59 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", згідно якого видатки на надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ. При цьому, пільги в оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги надаються у разі, якщо грошові доходи цих працівників менше величини прожиткового мінімуму встановленої для працездатних осіб.

Також суду слід було перевірити чи в даному випадку не вбачається спір про право цивільне, який розглядається в порядку позовного провадження.

З урахуванням викладених фактів, судом апеляційної інстанції було зроблено обґрунтований висновок про те, що висновки суду першої інстанції є передчасними, обставини справи встановлені неповно, а ті - які лягли в основу рішення, потребують додаткового дослідження.

Доводи касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

Керуючись ст.ст. 220, - 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 24 листопада 2003 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.